Рішення

від 09.04.2015 по справі 917/206/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 р. Справа № 917/206/15

За позовом Решетилівської районної спілки споживчих товариств (вул. Фрунзе, буд. 2, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 5998,89 грн. та розірвання договору

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Медяник С. В.

від відповідача : не з"явився.

Розглядається позовна заява про:

- стягнення 5998,89 грн., з яких: 5885,43 грн. - сума орендної плати за період жовтень 2013р. - грудень 2014р. згідно до договору оренди №24 від 01.10.2013 р., 113,46 грн. - заборгованість по використаній електроенергії;

- розірвання договору оренди об'єкта нерухомості №24 від 01.10.2013 р., який укладений сторонами по справі.

Позивач заявою від 19.03.2015р. збільшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати згідно договору оренди об'єкта нерухомості №24 від 01.10.2013 р. та прохає стягнути з відповідача 11808,43 грн. боргу з орендної плати за період жовтень 2013р. - березень 2015р. Дана заява прийнята судом до розгляду за ухвалою від 19.03.2015р. (а.с.163-164)..

Позивач надав заяву від 09.04.2015р. про зменшення позовних вимог в частині стягнення 113,46 грн. заборгованості за використану електроенергію. В іншій частині вимоги залишив без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву про зменшення позовних вимог.

З огляду на викладене, подальший розгляд справи здійснюється стосовно вимог про стягнення з відповідача 11808,43 грн . боргу з орендної плати та розірвання договору оренди об'єкта нерухомості № 24 від 01.10.2013 р.

Відповідач відзив на позов (письмові пояснення по суті спору) суду не надав.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.02.2015р. відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.138). Вказані відомості не змінилися і на даний час.

Судові ухвали від 18.02.2015р. та від 19.03.2015р. направлялися відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, та були отримані. Зазначене підтверджується поштовими повідомленнями від 19.02.2015р. та від 23.03.2015р. про вручення відправлення (а.с.133, 165).

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З огляду на викладене, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. На даний час строк вирішення спору закінчується, клопотання про його продовженнями сторонами не надано.

Визначені ст.. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Решетилівською районною спілкою споживчих товариств (позивачем) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 24 від 01.10.2013 р. (далі - Договір); (а.с.16-19).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як орендодавець передає. А відповідач (орендар) приймає у тимчасове платне користування частину складського приміщення загальною площею 130 кв.м., розташовану за адресою с. Решетилівка, вул. Фрунзе, 2.

Згідно п. 2.1 Договору об'єкт оренди передається орендарю не пізніше 3 днів після укладення договору за актом приймання-передачі.

Орендоване приміщення передано відповідачу, що підтверджується двостороннє підписаним актом прийому-передачі в оренду об'єкта нерухомості від 01.10.2013р. (а.с.20).

За п. 4.1 Договору він діє з 01.10.2013р. по 30.09.2014р. Згідно п. 4.2 Договору, якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця договір вважається укладеним на невизначений термін.

Оскільки відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням після 30.09.2014р., проти чого позивач не заперечував, то строк дії Договору був продовженим згідно п. 4.2.

В п. 5.1 Договору встановлено загальний розмір орендної місячної плати в сумі 1560,00 грн. (з ПДВ).

За п. 5.1 Договору орендна плата сплачується в національній валюті за курсом НБУ на момент оплати та з урахуванням індексу інфляції за попередній квартал за даними Держкомстату.

Згідно з п. 5.2 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10 числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

На сплату орендної плати позивач виписував відповідачу рахунки за період жовтень 2013р. - липень 2014р. помісячно на суму 1560,00 грн. орендної плати та за період серпень 2014р. - березень 2015р. помісячно на суму 1741,00 грн. орендної плати (а.с.101-111, 112-116, 159-161).

Збільшення розміру орендної плати внаслідок врахування індексу інфляції здійснено позивачем на підставі п. 5.1 Договору (а.с.21). Правильність розрахунку перевірено судом.

В ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Таким чином, за період жовтень 2013р. - березень 2015р. відповідач мав сплатити 29528,00 грн.

Протягом цього періоду відповідачем було сплачено 20371,71 грн. орендної плати за платіжним документом № 22 від 25.10.2013р., за касовим ордером № 000037 від 31.01.2014р., за платіжними документами № 15 від 03.02.2014р., № 99 від 16.06.2014р., № 86 від 21.07.2014р., від 14.08.2014р., від 19.08.2014р., № 99232 від 03.12.2014р., про що свідчать відповідні виписки з банківського рахунку (а.с.117-124).

Оскільки відповідач в платіжних документах не конкретизував призначення платежу, позивач правомірно з вказаних сум проплат зарахував 4890,02 грн. на погашення боргу минулого періоду, що виник до 01.10.2013р., і наявність якого підтверджена актом звіряння розрахунків від 14.11.2014р., договором оренди об'єкта нерухомості від 01.10.2012р. № 24, рахунками на оплату орендної плати за червень-вересень 2013р. (а.с.34, 48-52, 97-100).

Таким чином, за користування приміщенням згідно спірного договору № 24 від 01.10.2013р. відповідач сплатив орендну плату на загальну суму 20371,71 грн. (з розрахунку 25261,73-4890,02=20371,71).

Згідно "Пояснення про розходження сум" позивач частину сплачених відповідачем сум орендної плати відніс на погашення боргу за електричну енергію (а.с.125).

Але суд не погоджується з віднесенням позивачем частини коштів, сплачених відповідачем як орендна плата, на погашення боргу за електричну енергію, оскільки у вищевказаних платіжних документах відповідач чітко зазначав призначення платежів як сплата орендної плати, а позивач не має права в односторонньому порядку змінювати призначення платежу контрагента. Крім того, як свідчать матеріали справи відповідач часткову оплату електричної енергії проводив за окремими платіжними документами та касовими ордерами (а.с.90-96).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача з орендної плати за договором № 24 від 01.10.2013р. становить 9156,29 грн. (з розрахунку 29528,00-20371,71=9156,29).

Відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1, ч.5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу з орендної плати чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 9156,29 грн . орендної плати є правомірними та підлягають задоволенню.

Позов в частині стягнення 2652,14 грн. орендної плати слід відхилити за безпідставністю, оскільки як було встановлено вище судом ця сума боргу відсутня.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір , - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється , - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення 113,46 грн. боргу з електричної енергії, то ці вимоги вважаються незаявленими і в разі виникнення спору в цій частині позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з даними вимогами до суду в загальному порядку.

За ч.1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У позові позивач посилається на те, що відповідач допустив погіршення орендованого майна, в порушення п.3.3.4 та п. 3.3.13 не забезпечує належне збереження майна та не проводить його поточні ремонти. В підтвердження викладеного позивач надав акт комісії від 01.04.2015р., яким зафіксовано, що приміщення знаходиться в занедбаному стані, стіни та стеля почорніли, фасад будівлі заплямований фарбою, самовільно прибудовано навіс, засипано канаву організованого відводу стоків (а.с.169-170).

Доказів в спростування викладеного відповідач суду не надав.

У позові позивач також посилається на порушення відповідачем договору в частині сплати орендної плати.

В п. 7.4 Договору сторони визначили, що даний договір припиняється в разі прострочення сплати орендної плати протягом одного місяця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач постійно допускав прострочення зі сплати орендних платежів. Так відповідач не сплачував орендну плату протягом листопада - грудня 2013р., протягом березня - травня 2014р., вересня - листопада 2014р., січня - березня 2015р. Визначені договором платежі відповідач вносив нерегулярно та не в повному обсязі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 30.10.2014р. № 142, від 18.112014р. № 154 про сплату боргу з орендної плати, вимагав розірвати договір оренди та повернути орендоване майно орендодавцю, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відправлення (а.с.24, 25-26, 27, 28-31).

Відповідач заборгованості не сплатив, орендоване приміщення не повернув, продовжує ним користуватися по даний час, що підтверджено актом від 01.04.2015р. (а.с.169).

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Оскільки відповідач орендоване майно не повернув, угоду про розірвання договору не уклав, то договір продовжує діяти.

Як було встановлено вище судом, відповідач не сплатив 9156,29 грн . орендної плати, тобто за 5 місяців (за листопад 2014р. - березень 2015р. та частину боргу за жовтень 2014р.).

Оскільки відповідач не виконував належним чином умови Договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, не вносив орендну плату більше ніж за три місці оренди, що є істотним порушенням умов договору, позовні вимоги про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Прийняти заяву Решетилівської районної спілки споживчих товариств від 09.04.2015р. про зменшення розміру позовних вимог.

2. Позов задовольнити частково.

3. Розірвати договір оренди об'єкта нерухомості № 24 від 01.10.2013 р., укладений між Решетилівською районною спілкою споживчих товариств та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Решетилівської районної спілки споживчих товариств (вул. Фрунзе, буд. 2, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400; ідентифікаційний код 01762060) 9156грн. 29 коп . боргу з орендної плати, 1827грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд майнових вимог, 1218грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд немайнових вимог.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

5. В частині вимог про стягнення 2652,14 грн. орендної плати - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 10.04.2015р.

Суддя Безрук Т. М.