Постанова

від 07.04.2015 по справі 904/554/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015 року Справа № 904/554/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача

суддів: Науменка І.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Препелиця Ю.В. представник, довіреність б/н від 23.12.2014;

від відповідача: Таламанчук О.С. представник, довіреність б/н від 02.02.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА "ЛУНАПАК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 року у справі № 904/554/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАЛ ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА "ЛУНАПАК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 853,32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області 17.02.2015 року у справі № 904/554/15 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА "ЛУНАПАК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАЛ ПЛЮС" 29578,38 грн. основної заборгованості, 175,04 грн. - 3 % річних, 1633,70 грн. - пені, 887,35 грн. - інфляційних втрат, 1794,81 грн. - судового збору.

В задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат за листопад 2014 - відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №1-17/10/2014 року від 17.10.2014 року в частині оплати отриманого товару, вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, правом позивача відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, правом відповідно до п.5.2 договору стягнути пеню в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки оплати до дня його фактичної оплати.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає неправомірним висновок суду про доведеність позивачем факту поставки товару і поставки саме за договором №1-17/10/2014 від 17.10.2014 року. Крім того, скаржник вважає недоведеним факт надання позивачем рахунку на оплату.

Просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апелянта, просить залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З наявних в справі доказів вбачається, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 17.10.2014 року був укладений договір поставки № 1-17/10/2014 (надалі - договір) (а.с.8-10).

Згідно предмету вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця витратні матеріали (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Асортимент і кількість товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Поставка кожної партії товару здійснюється в строки та на умовах, вказаних у специфікаціях (п.3.1 договору).

За умовами п. 3.2 договору разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях, в строки, визначені в специфікації на відповідну поставку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі відповідного рахунку (п.4.1 договору).

Позивач, звернувшись до суду, стверджував, що на підставі видаткової накладної № РН-0000088 від 17.10.2014 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 29 578,38 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо поставки та відсутності оплати товару, запереченням відповідача щодо поставки товару поза межами договору у зв'язку з тим, що видаткова накладна містить посилання на інший договір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень відповідача.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до специфікації №1 від 17.10.2014 року до договору №1-17/10/2014 від 17.10.2014 року, сторони домовились про поставку скетч-плівки кількістю 845 кг. на загальну суму 29 578,38 грн. (а.с.13).

Матеріали справи містять довіреність на отримання товару на ім'я Сосюк Лесі Олександрівни (а.с.12).

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000088 від 17.10.2014 року зазначена особа відповідача отримала обумовлений сторонами у специфікації товар (а.с.11).

Вказана видаткова накладна дійсно містить посилання на інший договір -№ДГ-31-17/1 від 17.10.14, однак, як пояснили сторони суду апеляційної інстанції, окрім договору поставки № 1-17/10/2014 від 17.10.2014 року, інші договірні відносини між ними відсутні.

Тому твердження скаржника про поставку товару, визначеного за кількістю та якістю в договорі поставки поза межами цього договору, колегія вважає надуманими.

Також доказом передання товару відповідачу є товарно-транспортна накладна від 17.10.2014 року №1710/1, яка містить печатку відповідача (а.с.33).

Отже, належними та допустимими доказами факт виконання позивачем обов'язку передати товар та факт отримання його відповідачем підтверджено.

Згідно специфікації №1 строк оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця. З урахуванням дати отримання товару відповідачем строк його оплати для ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА "ЛУНАПАК" закінчився 17.11.2014 року.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення передбачено ст.193 Господарського кодексу України.

Доводи апелянта про те, що позивач не надав йому рахунок на оплату, є також безпідставним з огляду на положення п.3.2 договору поставки та ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми продавець продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Докази того, що відповідач скористався передбаченим ст.666 Цивільного кодексу України правом, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи відсутність доказів оплати товару відповідачем, рішення суду про стягнення заборгованості є правомірним.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом. 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем обов'язків з оплати товару, він зобов'язується оплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки оплати (не здійснення оплати) до дня його фактичної оплати.

Враховуючи, що наданий позивачем розрахунок пені відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок, суд правомірно задовольнив і вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 1 633,70 грн.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Стягнутий судом розмір 3 % річних та інфляційних відповідає вимогам діючого законодавства, обґрунтований належним чином та є правильним.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді апеляційної скарги апелянт відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не спростував доводи оскаржуваного ним судового рішення.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 року у справі № 904/554/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя І.М. Науменко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови складено 10.04.2015 року.