Постанова

від 08.04.2015 по справі 910/24327/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/24327/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від заявника: Глієвий П.М. - керівник;

Холод І.П. - представник за договором № 64 від 01.04.2014;

від відповідача: Молочко Т.В. - представник за дов. б/н від 20.01.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дроід-Сіті"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014

у справі № 910/24327/14 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Фортуна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дроід-Сіті"

про стягнення заборгованості за договором генерального підряду у розмірі 2 832 680,44 грн.,

В судовому засіданні 08.04.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Фортуна" (далі - позивач, заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дроід-Сіті" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором генерального підряду у розмірі 2 832 680,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором генерального підряду № 19/08 від 19.08.2013 щодо оплати виконаних робіт у розмірі 2 594 810,00 грн. Додатково позивачем за порушення зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 210 783,96 грн. та 27 085,56 грн. 3% річних за період з 17.10.2013 по 04.06.2014 року.

Крім того заявником була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій сторона просила накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Дроід-Сіті" у розмірі 2 832 680,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 заяву ТОВ "БХ "Фортуна" про забезпечення позову - задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ "Дроід-Сіті", що знаходяться на розрахунковому рахунку 26009311838, відкритому в Акціонерному товаристві "Фортуна-банк" (місто Київ, МФО 300904), а також інших рахунках цього товариства, які будуть виявлені державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2 832 680,44 грн.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Дроід-Сіті" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала була прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, без належного обґрунтування в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також при безпосередньому неприпустимому втручанні в господарську діяльність ТОВ "Дроід-Сіті".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 08.04.2015.

У судовому засіданні 08.04.2015 представники заявника заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили, що вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окремо зазначили, що Господарський суд міста Києва прийняв рішення у даній справі, яким частково задовольнив позовні вимоги, а також скасував заходи до забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2015 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати. Зазначив, що прийняте місцевим господарським судом рішення не вступило в закону силу та не є предметом даного апеляційного провадження. Крім того зауважив, що забезпечення позову таким способом, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, суттєво впливає на господарську діяльність останнього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як видно зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач, зокрема, просив накласти арешт на грошові кошти відповідача з огляду на реальну можливість стягнення з нього (як з боржника) заборгованості. При цьому сторона вважає, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення на велику суму у майбутньому.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, а також зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 2 832 680,44 грн., є адекватним та співвідноситься з предметом і ціною позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду даної апеляційної скарги, Господарський суд міста Києва прийняв рішення по справі № 910/24327/14 від 10.03.2015, в якому, зокрема, частково задовольнив позовні вимоги та скасував заходи забезпечення позову.

Разом з цим, доказів того, що вказане рішення вступило в законну силу сторонами надано не було. До того ж скаржник не відмовився від апеляційної скарги у встановленому законом порядку, незважаючи на зазначення у резолютивній частині вказаного рішення про скасування місцевим господарським судом застосованих ним вищезазначених запобіжних заходів, а відтак колегія суддів розглядає апеляційну скаргу по суті.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначив про те, що посилання заявника на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення, не є достатньою підставою для накладання арешту.

З приводу наведених доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення суду. Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (аналогічна позиці викладена в абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16 (далі - Постанова Пленуму).

За змістом ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна позиці викладена в п. 3 Постанови Пленуму).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

В п. 7 Постанови Пленуму визначено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

Так, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції врахував обґрунтованість припущень позивача, розглянув клопотання в судовому засіданні та обмежив розмір накладеного арешту лише ціною позову, навіть без врахування судових витрат. Таким чином, накладення судом першої інстанції арешту саме на суму 2 832 680,44 грн. не суперечить чинному законодавству, оскільки в даному випадку зазначена сума обмежується ціною позову.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Тобто, в ухвалі про задоволення заяви про забезпечення позову повинно бути вирішено питання, що пов'язано з розглядом справи і виконанням можливого рішення за результатами її розгляду.

Так, задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції обмежив розмір суми (2 832 680,44 грн.) враховуючи ціну позову, що пов'язано з розглядом даної справи і, виходячи з припущення, що грошові кошти в такій значній сумі можуть зникнути на момент виконання рішення за результатами розгляду справи.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та відзначає, що частково апелянт погоджується з позовними вимогами позивача (про що вказано в апеляційній скарзі, з посиланням на часткове погашення заборгованості).

В свою чергу, доводи апелянта про те, що обрані заходи до забезпечення позову можуть мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими, а також через те, що даний факт не має доказового підтвердження в порядку ст.ст. 32-34 ГПК України.

Крім того, приймаючи до уваги, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення позовних вимог позивача, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що при наданні ним доказів відсутності (або погашення) заборгованості перед позивачем, господарський суд вправі скасувати вжиті заходи до забезпечення позову в порядку ст. 68 ГПК України.

Разом з цим, в судове засідання суду першої інстанції, яке відбулося 23.12.2014, представник відповідача не з'явився. Заперечень з приводу доводів позивача не надав. А тому, докази часткової оплати заборгованості відповідачем не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної ухвали. Зокрема, апелянт на аркуші 3 апеляційної скарги сам зазначав про часткову сплату ним коштів після прийняття оскаржуваної ухвали.

Отже доводи апелянта щодо тривалості періоду неможливості розпорядження власними коштами відхиляються судовою колегією, оскільки такі обставини напряму залежить від суб'єктивної поведінки (дій) відповідача.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на мотиви, викладені позивачем, пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання позивача та обґрунтовано застосував вищезазначені заходи забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 66-67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дроід-Сіті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/24327/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/24327/14 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/24327/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 09.04.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк