Рішення

від 10.03.2015 по справі 910/24327/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/24327/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Фортуна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОІД-СІТІ"

про стягнення заборгованості за договором генерального підряду у розмірі 2 832 680,44 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Гумега О.В.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Глієвий П.М. - директор, Холод І.П. (дог. №64 від 01.06.2014),

Від відповідача: Молочко Т.В. (дов. №б/н від 20.01.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Фортуна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОІД-СІТІ" про стягнення заборгованості за договором генерального підряду у розмірі 2 832 680,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором генерального підряду № 19/08 від 19.08.2013 щодо оплати виконаних робіт у розмірі 2 594 810,00 грн. Додатково позивачем за порушення зобовязаня нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 210 783,96 грн. та 27 085,56 грн. 3% річних за період з 17.10.2013 по 04.06.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24327/14 та призначено її до розгляду на 09.12.2014 року.

За наслідками судового засідання 09.12.2014, суд відклав розгляду справи на 23.12.2014, про що виніс відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у задоволення заяви позивача від 08.12.2014 вжито заходів забезпечення позову.

Відповідною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 визначено для розгляду справи №910/24327/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Гумега О.В., Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 23.12.2014 справу №910/24327/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.02.2015 року.

03.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а 04.02.2015 заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

До початку судового засідання 12.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

За наслідками судового засідання 12.02.2015 судом постановлено ухвалу про продовження строків розгляду даного господарського спору на 15 днів, у задоволення клопотання сторін, та оголошено перерву до 05.03.2015 року.

Позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 04.03.2015 подано заяву про уточнення позовних вимог.

Під час судового засідання 05.03.2015 представником відповідача надані до суду додаткові пояснення.

У судовому засіданні 05.03.2015 оголошено перерву до 10.03.2015 року.

10.03.2015 до початку судового засідання позивачем подано через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог.

Під час судового засідання 10.03.2015 представник позивача підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дійшов висновку про наступне.

Так, за приписами пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 цього Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Із поданої заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 2 467 323,51 грн. суми основної заборгованості, 60 163,38 грн. 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 322 050,21 грн. та припинити провадження у частині стягнення пені розмірі 210 783,96 грн. за період з 26.06.2014 по 05.03.2015 року.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про уточнення позовних вимог від 10.03.2015 приймається до розгляду як зменшення у частині стягнення суми основної заборгованості та як збільшення розміру 3% річних. Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу, то суд не вбачає підстав прийняття такої вимоги до розгляду, оскільки першочергово вказана вимога позивачем заявлена не була.

Під час судового засідання 10.03.2014 судом роз'яснено сторонами, що подальший розгляд даного господарського спору буде розглянуто у межах заявлених позовних вимог із врахуванням заяви про уточнення, а саме щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 2 467 323,51 грн. та 60 163,38 грн. - 3% річних. Також роз'яснено, що правова оцінка вимоги про припинення провадження у частині стягнення пені у розмірі 210 783,96 грн. буде надана судом на стадії вирішення спору по суті, з'ясувавши всі об'єктивні обставини.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.

У свою чергу, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний холдинг «Фортуна» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРОІД-СІТІ» (Замовник) укладено Договір генерального підряду № 19/08 на виконання будівельних робіт (надалі за текстом - Договір №19/08),

Відповідно до п. 1.1 Договору №19/08, Генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати увесь комплекс робіт із будівництва житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Генерала Жмаченка та бул. Дарницького в Дніпровському районі м. Києва, у відповідності до проектної документації (далі Об'єкт) за завданням Замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, а також зобов'язується передати виконані роботи та здати Об'єкт Замовнику у встановлений цим Договором термін (строк) та взяти участь у роботі по введенню Об'єкта в експлуатацію.

Умовами пункту 4.1. Договору № 19/08 сторони погодили, що загальна сума цього договору складається з витрат генпідрядника на придбання матеріалів та обладнання для виконання робіт передбачених цим Договором та вартості робіт, що виконуються генпідрядником за цим Договором. Загальна сума цього Договору - Договірна ціна визначається на підставі погодженої сторонами проектно-кошторисної документації,яка може бути змінена сторонами в процесі виконання умов цього договору.

На виконання робіт укладеного Договору, Генпідрядник витратив 23 010 490,92 грн., а саме : тимчасові споруди - 420 987,58 грн., зовнішні тепломережі - 1 407 250,15 грн., блок 1 - 9 095 076,53 грн., блок 2 - 5 681 009,71 грн., блок 3 - 6 406 166,95 грн.

Вказані факти сторонами під час розгляду не спростовуються та не заперечуються.

За умовами підпунктів 4.6 Договору генерального підряду № 19/08, Відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта приймання виконаних робіт, оплату виконаних робіт за урахуванням сплаченого ним авансу.

Судом встановлено та сторонами не спростовано, що акти №№ 1,2,3,4 та 5 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року складені, підписані та скріплені печатками обох сторін 20.06.2014 року.

Звертаючись із даним позовом до суду ТОВ «Будівельний холдинг «Фортуна» стверджує, що відповідачем здійснено часткову оплату виконаних робіт, а саме: за платіжним доручення № 1506 від 27 вересня 2013 на суму 4 100 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1516 від 30 жовтня 2013 на суму 2 866 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1537 від 06 грудня 2013 на суму 1 000000,00 грн.; за платіжним доручення № 1538 від 09 грудня 2013 р. на суму 1 000000,00 грн.; за платіжним доручення № 1540 від 12 грудня 2013 на суму 1 027 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1548 від 30 грудня 2013 на суму 500 000,00 грн.; за платіжним доручення № 4 від 17 січня 2014 на суму 1 000 000,00 грн.; за платіжним доручення № 43 від 14 лютого 2014 на суму 500 000,00 грн.; за платіжним доручення № 49 від 07 березня 2014 на суму 2 397 680,00 грн.; за платіжним доручення № 1569 від 04 червня 2014 на суму 150 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1575 від 12 червня 2014 на суму 2 500 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1591 від 07 липня 2014 на суму 1 375 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1628 від 22 липня 2014 на суму 2 000 000,00 грн.

Так, дослідивши вищевказані платіжні доручення, судом встановлено, що грошові кошти за платіжними дорученнями № 1506 від 27 вересня 2013 на суму 4 100 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1516 від 30 жовтня 2013 на суму 2 866 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1537 від 06 грудня 2013 на суму 1 000000,00 грн.; за платіжним доручення № 1538 від 09 грудня 2013 р. на суму 1 000000,00 грн.; за платіжним доручення № 1540 від 12 грудня 2013 на суму 1 027 000,00 грн.; за платіжним доручення № 1548 від 30 грудня 2013 на суму 500 000,00 грн.; за платіжним доручення № 4 від 17 січня 2014 на суму 1 000 000,00 грн.; за платіжним доручення № 43 від 14 лютого 2014 на суму 500 000,00 грн.; за платіжним доручення № 49 від 07 березня 2014 на суму 2 397 680,00 грн.; за платіжним доручення № 1569 від 04 червня 2014 на суму 150 000,00 грн. перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Дроід-Сіті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний холдинг «Фортуна» за договором №4 від 02.09.2013 року.

Одночасно, у межах розгляду даного господарського спору, сторони неодноразово наголошували на тому, що 20.06.2014 ними складено, підписано та скріплено печатками Протокол про залік взаємних вимог, з якого вбачається, що розмір взаємних вимог, які погашаються за договором №4 від 02.09.2013 та договором № 19/08 від 19.08.2013 становить 14 540 680,00 грн. Вказаний розмір грошових коштів є саме загальною сумою грошових коштів, які перераховані згідно платіжних доручень № 1506 від 27 вересня 2013, № 1516 від 30 жовтня 2013, №1537 від 06 грудня 2013, № 1538 від 09 грудня 2013, № 1540 від 12 грудня 2013, № 1548 від 30 грудня 2013, № 4 від 17 січня 2014, № 43 від 14 лютого 2014, № 49 від 07 березня 2014, за платіжним доручення № 1569 від 04 червня 2014 року.

Таким чином, станом на 20.06.2014, у рахунок оплати виконаних робіт на користь ТОВ «Будівельний холдинг «Фортуна» зараховано 14 540 680,00 грн. (протокол про залік взаємних вимог від 20.06.2014) та 2 500 000,00 грн. (платіжне доручення №1575 від 12.06.2014 року), а отже загальний розмір заборгованості відповідача за Д0говром № 19/08 від 19.08.2013 станом на 20.06.2014 становить 5 969 810,92 грн., що також зафіксовано та погоджено сторонами у Додатковій угоді від 20.06.2014, долученій до матеріалів справи.

Положеннями статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, як вбачається із додаткової угоди від 20.06.2014, сторони дійшли згоди про фактичне виконання позивачем підрядних робіт на суму 23 010 490,92 грн., з яких 17 040 680,00 грн. відповідач, як замовник, сплатив. Розмір заборгованості ТОВ «Дроід-Сіті» перед ТОВ "БХ "Фортуна" за виконані роботи за договром №19/08 станом на 20.06.2014 становить 5 969 810,92 грн.

У подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дроід-Сіті» здійснено часткове погашення наявної суми заборгованості шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 1 375 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1591 від 07.07.2014 та у розмірі 2 000 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1628 від 22.07.2014, в яких у граіфі призначення платежу значиться "оплата згідно договору генерального підпряду №19/08 від 19.08.2013".

Таким чином, станом на день подання позовної заяви (05.11.2014) заборгованість відповідача становить 2 594 810,92 грн., яку ТОВ «Будівельний холдинг «Фортуна» просив стягнути з відповідача у межах даного позову, додатково нарахувавши пеню у розмірі 210 783,96 грн. та 3 % річних у розмірі 27 085,56 грн.

Надалі, після порушення провадження у справі, а саме 23.12.2014, 24.12.2014 та 26.12.2014 відповідачем здійснено перерахування грошових коштів на користь позивача згідно платіжного доручення № 16 на суму 200 000,00 грн., №17 на суму 230 000,00 грн. та №1677 на суму 70 000,00 грн. із призначенням платежів - оплата відповідно договру №19/08 від 19.08.2013.

Вказані грошові кошти у загальному розмірі 500 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний холдинг «Фортуна» зараховано на погашення суми пені у розмірі 210 783,96 грн. та частково на погашення суми основної заборгованості. У такій черговості зарахування позивач керувався положеннями статті 534 Цивільного кодексу України.

Здійснивши часткове зарахування, ТОВ «БХ «Фортуна» зменшив суму основного боргу, яку заявляв до стягнення до 2 467 3232,51 грн. та просив припинити провадження у частині вимог про стягнення пені у розмірі 210 783,96 грн. за період 26.06.2014-05.03.2015 року.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на здійснення частково погашення суми боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір генерального підряду №19/08 від 19.08.2013 за своє правовою природою є договором підряду, а тому правовідносини між сторонами регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами укладеного між сторонами договору №19/08, останні передбачили остаточний розрахунок протягом 5 банківських днів з дня підписання акта приймання виконаних робіт (п.4.6. Договору). Як встановлено судом вище, акти підписані сторонами 20.06.2014, а тому оплату замовник мав здійснити протягом 5 банківських днів, тобто до 27.06.2014 включно.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те що, 20.06.2014 за календарем є п'ятницею, а тому 21.06.2014 та 22.06.2014 не є банківськими днями, оскільки банківський день - це робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст. 526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, у суду достатньо підстав стверджувати, що роботи, передбачені договором генерального підряду № 19/08 прийняті замовником згідно актів приймання виконаних робіт.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду спору у суді становить 2 467 323,51 грн. (із врахуванням заяви про уточнення), залишається не погашеною та підлягає стягненню відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку несвоєчасної сплати за виконані роботи Замовник сплачує Генпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми неоплачених робіт за кожен день прострочки.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд не погоджується щодо строків.

Так, як встановлено судом вище, сплатити суму основного боргу ТОВ «Дроід-Сіті» мав до 237.06.2014, а тому прострочення виконання зобов'язання сталось з 28.06.2014 року.

Отже, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 206 609,28 грн.

Наразі, позивач просив припинити провадження у справі у частині стягнення пені у розмірі 210 783,96 грн., оскільки грошові кошти, які надходили від відповідача, на підставі ст.. 534 ЦК України, були зараховані на погашення суми пені.

Так, положеннями статті 534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав, які унеможливлювали здійснення позивачем такої черговості зарахування грошових коштів.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення суми основного пені розміром 206 609,28 грн.

Щодо залишку грошових коштів, які були зараховані ТОВ «БХ «Фортуна» у рахунок погашення пені у розмірі 4 174,68 грн., то суд вважає за можливе зарахувати вказані грошові кошти у рахунок погашення основного боргу, а тому провадження у частині стягнення основного боргу у розмірі 4 174,68 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши порядок нарахування 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, суд визнав його необґрунтованим у визначенні періоду нарахування. Так, здійснивши перерахунок за період з 28.06.2014 по 05.03.2015, тобто за період фактичного прострочення здійснення платежів, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 58 019,46 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2 463 148,83 грн. - основного боргу (тобто за вирахуванням 4 174,68 грн.) та 58 019,46 грн. трьох відсотків річних.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Щодо скасування вжитих заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Так, враховуючи, що судом зостановлюється рішення у вказаному спору, суд дійшов висновку, що вжиті заходи забезпечення позову у справі № 910/24327/14 підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №910/24327/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний холдинг «Фортуна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дроід-Сіті» про стягнення заборгованості за договором генерального підряду у розмірі 2 832 680,44 грн. у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 174,68 грн. та пені у розмірі 206 609,28 грн. припинити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний холдинг «Фортуна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дроід-Сіті» про стягнення заборгованості за договором генерального підряду у розмірі 2 832 680,44 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю "Дроід-Сіті" (02160, місто Київ, вулиця Фанерна, будинок 4; ідентифікаційний код 38648652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний холдинг «Фортуна» (04070, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 4-а; ідентифікаційний код 386699414) 2 463 148 (два мільйони чотириста шістдесят три тисячі сто сорок вісім) гривень 83 копійки основного боргу, 58 019 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятнадцять) гривень 96 копійок 3% річних та 54 639 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять) гривень 05 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі з дня набрання рішенням законної сили, вжиті відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/24327/14, а саме:

- скасувати арешт, накладений на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Дроід-Сіті" (02160, місто Київ, вулиця Фанерна,будинок 4; ідентифікаційний код 38648652), що знаходяться на розрахунковому рахунку 26009311838, відкритому в Акціонерному товаристві "Фортуна-банк" місто київ, МФО 300904, а також інших рахунках цього товариства, які будуть виявлені державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2 832 680 (два мільйони вісімсот тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень 44 копійки.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.03.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.03.2015 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Гумега

Суддя Ю.В. Картавцева