Ухвала

від 09.04.2015 по справі 5027/243-б/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"09" квітня 2015 р. справа № 5027/243-б/2012

За заявою Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіцмань Чернівецької області

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кіцмань Чернівецької області

про визнання відсутнього боржника банкрутом

Суддя Т.І. Ковальчук

За участю представників:

Ініціюючого кредитора - Коубіш А.П., дов. № 76/9/24-06-10-10 від 12.01.2015 р.

Боржника - не з'явився

Ліквідатор - Стрельніков В.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.04.2012 р. за заявою Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції порушено справу про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_1 як відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно ОСОБА_1 за винятком майна, на яке не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Постановою від 22.05.2012 р. приватного підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Комерзана З.Д.

Ухвалою від 25.06.2013 р. припинено повноваження ліквідатора Комерзана З.Д., новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стрельнікова В.В..

Ухвалою від 19.03.2015 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2015 р. у зв'язку з поданням ліквідатором ліквідаційного балансу боржника і звіту про нарахування та виплату грошової винагороди.

Ухвалою від 20.03.2015 р. до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2015 р. призначено клопотання представника боржника про виключення майна з ліквідаційної маси за участю представників сторін і ліквідатора Стрельнікова В.В., представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 зобов'язано засвідчити додані до клопотання документи, ліквідатора Стрельнікова В.В. зобов'язано надати відзив на клопотання про виключення майна з ліквідаційної маси.

У судове засідання 09.04.2014 р. ФОП ОСОБА_1, її представник ОСОБА_5 не з'явилися, однак це не перешкоджає розгляду клопотання боржника, оскільки наявними у справі доказами підтверджується належне повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату і час розгляду справи.

У клопотанні від 19.03.2015 р. представник боржника ОСОБА_5 просить виключити з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_1 житловий будинок, дерев'яний, загальною площею 40,50 кв., в т.ч. житловою площею 17,70 м кв., розташований на неприватизованій земельній ділянці в АДРЕСА_2.

В обгрунтування клопотання представник боржника послався на те, що ліквідатор включив зазначений житловий будинок до ліквідаційної маси всупереч ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої житловий фонд не включається до ліквідаційної маси. Також заявник зазначив, що будинок по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки боржник ФОП ОСОБА_1 набула права на будинок, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_6, а відповідно до ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Окрім того, вказано в клопотанні, в будинку по АДРЕСА_2 проживає малолітній син боржника ОСОБА_7 і продаж вказаного майна спричинить порушення його прав та інтересів, в той же час Служба у справах дітей Кіцманської РДА Чернівецької області не надавала дозволу на продаж цього житлового будинку.

Ліквідатор Стрельніков В.В. надав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання про виключення житлового будинку з ліквідаційної маси з тих підстав, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси включаються всі види активів, які належать банкруту на праві власності або повного господарського відання, включене до ліквідаційної маси майно підлягає реалізації, при цьому питання щодо позбавлення права на проживання під час проведення реалізації не ставиться, тому продажем будинку не порушуються права зареєстрованих у ньому мешканців.

У судовому засіданні 09.04.2015 р. представник ініціюючого кредитора і ліквідатор Стрельніков В.В. пояснили суду, що на їх думку клопотання представника підприємця-банкрута ОСОБА_1 є необґрунтованим, спірний будинок правомірно включено до ліквідаційної маси і він має бути реалізований в установленому порядку з метою погашення кредиторських вимог та витрат в ліквідаційній процедурі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши клопотання представника боржника, письмові заперечення ліквідатора, матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з довідки Кіцманського районного бюро технічної інвентаризації від 20.02.2012 р. № 235, Інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2012 р. та від 03.10.2013 р., підприємцю-банкруту ОСОБА_1 належить, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2005 р. на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_2 (т.с. 1, а.с. 28, 75-76, 143).

Вказаний будинок ліквідатором включено до ліквідаційної маси (т.с. 1, а.с.151).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р. (далі - Закон) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Як прямо слідує з тексту даної норми, зазначені застереження щодо не включення до ліквідаційної маси об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, стосуються виключно підприємств, тобто юридичних осіб.

У даній же справі здійснюється ліквідаційна процедура стосовно фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом, особливості застосування якої встановлюються статтями 47-49 Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Закон, Цивільний кодекс України та чинне законодавство України не встановлюють заборону на примусовий продаж житлових будинків та квартир, які належать громадянам на праві власності.

Так, зокрема, статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи, а саме: звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У Додатку до Закону України "Про виконавче провадження" "Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами" до майна, не яке не може бути звернено стягнення, житловий будинок, квартира не включені.

Обмеження на примусову реалізацію житла встановлено лише частиною 7 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У даній справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 розмір кредиторських вимог, включених ліквідатором до реєстру вимог кредиторів (разом із судовим збором на користь держави) складає 32,4 тис. грн. (т.с. 2, а.с. 40), що перевищує десять розмірів мінімальної заробітної плати (10 х 1210 грн. = 12180 грн.).

Доводи заявника, що житловий будинок по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6, спростовується договором купівлі-продажу будинку від 24.03.2005 р. (т.с. 2, а.с. 50).

За вказаним договором зазначений будинок був проданий ФОП-банкруту ОСОБА_1 (Покупець) її чоловіком ОСОБА_6 (Продавець), при цьому в пункті 10 договору дослівно обумовлено наступне: "Я, Продавець будинку, повідомляю, що Покупцем будинку являється моя дружина і купляє цей будинок за власні гроші, який буде її особистою власністю, в чому й згідний".

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України унормовано, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, виходячи зі змісту п. 10 договору купівлі-продажу будинку від 24.03.2005 р., житловий будинок по АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_1 При цьому суд зауважує, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.08.2014 р. житловий будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, частка власності 1/1, тобто ніяких співвласників даного майна немає (т.с. 2, а.с. 56 на звороті).

Стосовно посилання заявника на порушення прав малолітнього сина ОСОБА_1 у зв'язку з включенням до ліквідаційної маси спірного будинку, суд зазначає наступне.

Так, згідно доданих до клопотання ОСОБА_5 документів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 і зареєстрований в будинку по АДРЕСА_2 (т.с. 2, а.с. 98,99).

Однак, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р. не ставить в залежність включення ліквідатором до ліквідаційної маси житлового будинку (квартири), який (яка) належать банкруту фізичній особі-підриємцю, від кількості і складу осіб, які зареєстровані в такому будинку (квартирі).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Однак зазначена норма не перешкоджає формуванню ліквідатором ліквідаційної маси банкрута і включення до нього житлового будинку, оскільки такі дії не є правочином щодо нерухомого майна в розумінні ч. 4 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. 202 Цивільного кодексу України.

Окрім того, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.08.2014 р., окрім спірного житлового будинку ФОП-банкруту ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира посімейного заселення, розташована на 2-му поверсі 2-х поверхового будинку АДРЕСА_1, тобто включений до ліквідаційної маси будинок по АДРЕСА_2 не є єдиним житлом підприємця-банкрута ОСОБА_1 і осіб, що з нею проживають (т.с. 2, а.с. 59).

Відтак, доводи заявника, що частка ОСОБА_1 в спірному житловому будинку є незначною і її виділення в натурі є технічно неможливим, спростовані матеріалами справи, а твердження, що реалізація цього майна в ліквідаційній процедурі не матиме інтересу для потенційних покупців та не забезпечить отримання доходу, який би вплинув на задоволення вимог кредиторів, є припущеннями, які не підтверджені документально.

За таких обставин суд не знайшов підстав для задоволення клопотання представника банкрута та виключення майна з ліквідаційної маси, тому дійшов висновку, що в задоволенні клопотання належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 26, 48, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р., суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання про виключення майна з ліквідаційної маси відмовити.

2. Ухвалу надіслати ініціюючому кредитору, ФОП ОСОБА_1, ліквідатору Стрельнікову В.В.

Суддя Т.І.Ковальчук