Постанова

від 06.04.2015 по справі 810/1078/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2015 року 810/1078/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс" про стягнення капіталізованих платежів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс" про стягнення капіталізованих платежів у сумі 893578,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі Київської області перебуває на обліку (за місцем проживання) гр. ОСОБА_1, якому виплачується щомісячна страхова виплата у зв'язку з частковою втратою працездатності, яка компенсує цій особі відповідну частину втраченого заробітку. Вказаний громадянин отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у 2008 році на підприємстві позивача. Оскільки відповідач прийняв рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, позивач, посилаючись на положення статті 1205 Цивільного кодексу України та Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765, звернувся до суду про стягнення з відповідача капіталізованих платежів для забезпечення витрат Фонду, необхідних для здійснення страхових виплат гр. ОСОБА_1 у майбутньому

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що не зобов'язаний нести витрати по виплаті гр. ОСОБА_1 соціальних страхових виплат, адже як страхувальник у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування сплачував до Фонду страхові внески. Здійснення страхових виплат на користь застрахованої особи є прямою функцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в разі настання страхового випадку - нещасного випадку на виробництві. Позивач вказував, що чинним законодавством не передбачено жодних правових підстав для виникнення у позивача обов'язку покривати витрати Фонду по здійсненню страхових виплат страхувальникам. Посилання позивача на положення статті 1205 Цивільного кодексу України є помилковим, адже в силу загальних положень про відшкодування шкоди шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позивач не є особою, яка завдала шкоду гр. ОСОБА_1, тому й не повинен її відшкодовувати. Посилання позивача на Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю також є безпідставним, адже цей порядок не може бути застосований до випадку припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, зокрема, за рішенням засновників.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс" є юридичною особою, що зареєстрована 21.07.2000 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 10.03.2005 № 13391200000000940). Відповідач як роботодавець є страхувальником у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, як платник єдиного страхового внеску перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області.

11 грудня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Транс" за рішенням засновників.

Листом від 28.01.2015 Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області звернулось до голови ліквідаційної комісії ТОВ "Кондитер-Транс" з вимогою про сплату на користь Фонду капіталізованих платежів у сумі 893578,93 грн., які пов'язуються із забезпеченням щомісячних страхових виплат гр. ОСОБА_1, який працював на підприємстві позивача та втратив працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування вимог до ТОВ "Кондитер-Транс" з приводу сплати капіталізованих платежів позивач послався на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статті 1205 Цивільного кодексу України та Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765.

Судом встановлено, що у грудні 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої гр. ОСОБА_1, який працював на підприємстві позивача водієм, одержав тілесні ушкодження.

Як убачається з Акта № 1 про нещасний випадок на підприємстві, затвердженого директором ТОВ "Кондитер-Транс" 08.01.2009, водій ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху. Так, 9 грудня 2008 року ОСОБА_1 на автомобілі д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2 після завантаження продукцією виїхав для доставляння вантажу на склад Логістичного центру "Рошен" у м. Яготин. Під час керування автомобілем ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, при виникненні небезпеки руху та перешкоди, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду - колесо-відбійну стрічку і металеву огорожу шляхопроводу, після чого відбулося падіння автомобіля з напівпричепом із шляхопроводу на гаражі гаражно-будівельного кооперативу "Либідь".

Згідно з випискою з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-2 № 002969 станом на дату огляду - 10.05.2012 ОСОБА_1 визначено ІІІ групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 40 відсотків у зв'язку з виробничою травмою починаючи з 01.05.2012 довічно. Актом також передбачено, що ОСОБА_1 потребує додаткової допомоги у вигляді стаціонарного лікування в неврологічному відділенні по медичним показникам, а також санаторно-курортного лікування.

Постановою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області від 29.03.2013 № 1006/10491/10491/14 потерпілому ОСОБА_1 призначено виплату щомісячної грошової суми в розмірі 4014,13 грн., яку слід проводити з 01.03.2013 безстроково.

Згідно з розрахунком потреби в капіталізації платежів по ТОВ "Кондитер-Транс" для відшкодування шкоди потерпілому на виробництві ОСОБА_1, складеному позивачем, з урахуванням середньої очікуваної тривалості життя цієї особи (16,74 роки), потреба в капіталізації платежів для витрат та відшкодування шкоди становить 893578,93 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спір у справі, що розглядалась, пов'язується з настанням страхового випадку з гр. ОСОБА_1 у грудні 2008 року - нещасним випадком на виробництві позивача, який спричинив втрату працездатності цієї особи; обов'язком Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати шкоду, заподіяну цьому працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, шляхом виплати йому щомісяця грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок часткової втрати працездатності; наявністю правових підстав для пред'явлення Фондом вимог до працедавця з приводу відшкодування витрат, понесених Фондом на виплату потерпілому соціальної допомоги, у тому числі й шляхом капіталізації платежів для здійснення таких виплат у майбутньому.

Таким чином, до регулювання відносин, що виникли між сторонами, застосовуються норми матеріального права, які діяли на момент настання страхового випадку з гр. ОСОБА_1

У грудні 2008 року правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначались Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла з 08.10.2008).

Завданнями страхування від нещасного випадку, відповідно до статті 1 вказаного Закону, були, зокрема, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (ст. 5 Закону № 1105-XIV).

В силу положень статті 13 Закону № 1105-XIV страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок. Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Відповідно до статті 21 Закону № 1105-XIV (у редакції, що діяла з 08.10.2008 на момент виникнення страхового випадку з гр.. ОСОБА_1) в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого тощо.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Статтею 28 Закону № 1105-XIV (у редакції, що діяла з 08.10.2008 на момент виникнення страхового випадку з гр. ОСОБА_1) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги (ст. 30 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до статті 34 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Суд зазначає, що будь-які регресні вимоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків до страхувальника чи до інших осіб, які завдали шкоду потерпілому, з приводу відшкодування виплачених на користь потерпілої особи сум страхових виплат, можуть пред'являтися лише за наявності відповідних матеріально-правових підстав, які надають право страхувальнику у системі загальнообов'язкового державного страхування пред'являти відповідні вимоги.

Проте, Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ані в редакції, що діяла з 08.10.2008 на момент виникнення страхового випадку з гр. ОСОБА_1, ані в чинній редакції, не містять норм, які б утворювали правові підстави для пред'явлення Фондом соціального страхування від нещасних випадків регресних вимог до роботодавця внаслідок виплати Фондом страхових сум на користь потерпілого.

Навпаки, статтею 25 Закону № 1105-XIV передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Обов'язки роботодавця як страхувальника визначені статтею 45 Закону № 1105-XIV, відповідно до якої роботодавець як страхувальник зобов'язаний: своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків; інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві тощо.

Стаття 46 Закону № 1105-XIV містить положення, якими передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на положення вказаної статті Закону № 1105-XIV, а також на Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765.

Однак, відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю затверджено Кабінетом Міністрів України на реалізацію частини першої статті 45 і частини другої статті 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Це означає, що вказана постанова Кабінету Міністрів України, а також затверджений нею Порядок можуть застосовуватись виключно для капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, адже межі застосування вказаної постанови та компетенція Кабінету Міністрів України з цього приводу обумовлені положеннями частини першої статті 45 і частини другої статті 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Це означає, що вказана Постанова КМУ не підлягає застосуванню для капіталізації платежів для вимог, що виникли із зобов'язань юридичної особи з відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю працівників внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до статті 1205 Цивільного кодексу України в разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Із змісту вказаної статті вбачається, що підставою для вимог до юридичної особи, яка припиняється, щодо капіталізації коштів для їх виплати потерпілому, має існувати зобов'язання цієї юридичної особи відшкодувати шкоду потерпілому, а обов'язок з капіталізації належних потерпілій особі сум покладається на ліквідаційну комісію.

Стаття 1205 Цивільного кодексу України також не утворює правові підстави для стягнення з юридичної особи, яка припиняється, на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сум страхових виплат, що здійснюватимуться Фондом у майбутньому.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, таким чином підстави для присудження судових витрат на його користь з державного бюджету відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 квітня 2015 р.