Постанова

від 06.04.2015 по справі 904/1604/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 904/1604/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні інвестиційні технології" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. (судді: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередко А.Є.) у справі№904/1604/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні інвестиційні технології" доПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" простягнення 1 018 675 грн. 91 коп. за участю представників: від позивача Протасов Сергій Володимирович, довіреність б/н від 03.04.2015 р. від відповідача Деркач Вікторія Анатоліївна, довіреність №24-5-02 від 26.12.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародні інвестиційні технології" (далі - ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод") про стягнення 1 018 675 грн. 91 коп. за договором поставки №511071731 від 14.08.2007 р.

Свої позовні вимоги ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" обґрунтовує тим, що ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" повно та своєчасно не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого йому товару, внаслідок чого у позивача на підставі договору уступки права вимоги (цесії) №1811/2013 від 18.11.2013 р. виникло право вимагати від відповідача сплати вказаної заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 р. позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 892 068 грн. 71 коп., з яких: 822 575 грн. 00 коп. основного боргу та 69 493 грн.71 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності факту існування боргу відповідача перед позивачем та відсутності підстав для застосування строку позовної давності, з огляду на його переривання боржником шляхом сплати 200 000 грн. 00 коп. 29.04.2011 р.

При цьому, господарський суд першої інстанції також прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3%, однак відмовив у стягненні пені, оскільки таке право за договором уступки права вимоги (цесії) №1811/2013 від 18.11.2013 р. позивачу передано не було.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 р. у справі №904/1604/14 в частині стягнення основного боргу у сумі 303 374 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 28 611 грн. 98 коп., витрат по сплаті судового збору у сумі 6 639 грн. 84 коп. Частину другу резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" заборгованість у сумі 519 200 грн. 80 коп., 3% річних у сумі 40 881 грн. 73 коп., судовий збір у сумі 11 201 грн. 25 коп., про що видати наказ". В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Так, господарський суд апеляційної інстанції вцілому погодився з місцевим господарським судом, проте, встановивши, що переривання стоку позовної давності відбулося лише в частині оплати за товар, поставлений згідно з специфікації №2, відмовив у стягненні заборгованості з оплати товару, поставленого за специфікацією №1 та відповідно зменшив розмір 3% річних.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у справі №904/1604/14 та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 264 Цивільного кодексу України, а також відсутністю повного і всебічного дослідження всіх обставин справи.

На думку скаржника, господарським судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що відповідач, сплативши 29.04.2011 р. 200 000 грн. 00 коп. із вказівкою у призначенні платежу "оплата за головку згідно договору №5110717131 від 14.08.2007 р., рах. №1004/08 від 10.04.2008 р.", визнав свої грошові зобов'язання лише щодо оплати товару, поставленого йому згідно специфікації №2.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2015 р.

В судове засідання 06.04.2015 р. зявились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційні скарзі, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у справі №904/1604/14 та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станкотехімпорт ЛТД" (далі - ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД") (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"), яке в подальшому змінило своє найменування на ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", (покупець) було укладено договір №511071731, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити "товар", найменування, номенклатура, вимоги до якості (ДСТУ, ТУ), кількість, строк поставки і ціна якого зазначені в специфікації №1, оформленої у вигляді додатку до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Сторонами погоджено та викладено в п.п. 3.1, 3.2 та 3.4 вказаного договору, що поставка здійснюється відповідно до специфікацій. Строки поставки товару зазначаються у специфікаціях. Поставка товару на склад покупця здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника. Товар доставляється покупцю після проходження митного оформлення та оплати мита. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок, сертифікат якості виробника, податкову накладну, товарно-транспортну накладну (товарну накладну, залізничну накладну).

Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 договору №511071731 від 14.08.2007 р. оплата чергової погодженої партії товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в сумі, що дорівнює поставленій партії товару з урахуванням ПДВ, протягом 10-ти банківських днів з дати поставки за наявності рахунку та податкової накладної. При здійсненні розрахунків за цим договором сторони зобов'язуються під час заповнення платіжних документів зазначати дату та номер договору за яким здійснюється оплата.

Договір №511071731 від 14.08.2007 р. вступає в силу з моменту його фактичного підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2007 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які залишились невиконаними. Вказане закріплено в п. 10.1 цього договору.

На підставі договору №511071731 від 14.08.2007 р. сторонами узгоджено та підписано специфікацію №1 про поставку гальмівної стрічки тип: 558.0516 та обертаючої головки у зборі тип КFТ-170-754-277 загальною договірною вартістю 1 419 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 236 600 грн. 00 коп.

При цьому, додатковою угодою №4 від 24.07.2008 р. до договору №511071731 від 14.08.2007 р. сторонами зменшено ціну товару, що постачається згідно специфікації №1, у зв'язку з неможливістю поставити комплектуючих для оснастки головки в збірці з причини зняття вищезазначених деталей з виробництва, та встановлено його вартість за специфікацією №1 у сумі 880 999 грн. 20 коп. з ПДВ.

За таких обставин, ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД" здійснило поставку ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" товару на суму 880 999 грн. 20 коп, що підтверджується накладною №2507/08 від 25.07.2008 р., наявною в матеріалах справи.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено копії банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, на підставі чого встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково - на суму 190 000 грн. 00 коп.

В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №511071731 від 14.08.2007 р., якою доповнений п. 1.1 договору положенням про те, що постачальник додатково передає покупцю запчастини (товар) по найменуванню, кількості, ціні та вартості згідно специфікації №2, яка є невід'ємною частиною договору.

Крім того, у вказаній додатковій угоді сторони погодили збільшення суми договору на 1 798 002 грн. 00 коп. та визначили, що строк поставки товару за цією додатковою угодою визначається специфікацією №2.

Разом з цим, сторонами було узгоджено та підписано специфікацію №2 до договору №511071731 від 14.08.2007 р. про поставку головки різьбонарізної ч.W102-7447-01-0 у кількості 1 шт. вартістю 1 798 002 грн. 00 коп. із строком поставки - червень 2008 року.

Вказаний строк поставки товару за додатковою угодою №1 (специфікація №2) було змінено сторонами на жовтень 2008 р., що зазначено в укладеній ними додатковій угоді №2 до договору №511071731 від 14.08.2007 р.

Одночасно, в додатковій угоді №2 сторонами визначено наступний порядок оплати товару, що поставляється згідно специфікації №2: передоплата у розмірі 60% вартості товару здійснюється до 01.03.2008 р.; передоплата у розмірі 30% вартості товару здійснюється у період з 01.03.2008 р. по 01.07.2008 р.; 10% вартості товару оплачується покупцем протягом 10-ти банківських днів після поставки товару разом з рахунком та податковою накладною.

На оплату товару виставлений рахунок №1004/08 від 10.04.2008 року на суму 1 798 002 грн. 00 коп.

Наявною в матеріалах справи накладною №0810/08-02 від 08.10.2008 р. підтверджується, що на виконання договору №511071731 від 14.08.2007 року, згідно специфікації №2 та додаткової угоди №1, постачальник здійснив покупцю поставку товару на суму 1 798 002 грн. 00 коп.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково, а саме сплатив 1 278 801 грн. 20 коп. Вказане підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД" та ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" укладено додаткову угоду №3 до договору №511071731 від 14.08.2007 року, якою доповнений п. 1.1 договору положенням про те, що постачальник додатково передає покупцю зажимні патрони (товар) по найменуванню, кількості, ціні та вартості згідно специфікації №3, яка є невід'ємною частиною договору. Сторони також збільшили суму договору на 6 903 000 грн. 00 коп. та визначили, що строк поставки товару за цією додатковою угодою визначається специфікацією №3, а строк дії договору продовжено до 31.12.2009 р. При цьому, сторони передбачили наступний порядок оплати за товар згідно специфікації №3: передоплата в розмірі 25% вартості товару сплачується покупцем протягом 6 місяців після укладення додаткової угоди №3 та отримання рахунку постачальника; оплата 75% вартості товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів після отримання товару, за наявності рахунку та податкової накладної.

У відповідності до вказаної додаткової угоди №3 сторонами узгоджено та підписано специфікацію №3 до договору №511071731 від 14.08.2007 р. на поставку зажим патрон ВВ-НV-AZ-М-800-365-19 у кількості 4 шт. вартістю 6 903 000 грн. 00 коп. із строком поставки протягом 2009 року.

В оплату товару згідно договору №511071731 від 14.08.2007 р., додаткової угоди №3 та специфікації №3 покупець перерахував постачальнику грошові кошти у сумі 387 625 грн. 00 коп., що підтверджується копіями банківських виписок, досліджених господарськими судами попередніх інстанцій.

Проте, в листі №169-37 від 11.03.2009 року ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" погодилося на розірвання додаткової угоди №3 на постачання зажимних патронів, та просило зарахувати попередню оплату в розмірі 387 625 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за раніше поставлену продукцію.

Як закріплено в ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено в ч.ч. 1, 2 ст. 692 вказаного кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій визнали, що заборгованість ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перед ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД" за договором №511071731 від 14.08.2007 р. склала 822 575 грн. 00 коп.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що право вимоги заборгованості у зазначеному розмірі разом із правом вимагати виконання зобов'язань із сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційної різниці перейшло від ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД" до ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" за договором уступки вимоги (цесії) №1811/2013 від 18.11.2013 р.

Як передбачено ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п.п. 1, 1.1 вищевказаного договору цесії №1811/2013 від 18.11.2013 р. цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає новим кредитором за договором №511071731 від 14.08.2007 р., укладеним між цедентом і ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (боржник) та всіма зобов'язаннями, що виникли з вказаного вище договору. Сума вимоги складає 822 575 грн. 00 коп.

Цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання основного зобов'язання зі сплати боргу за поставлену продукцію в розмірі, зазначеному в п. 1.1 цього договору, зобов'язань зі сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційної різниці (п. 2 договору уступки вимоги).

Як закріплено в п. 13 договору №1811/2013 від 18.11.2013 р., цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до умов укладеного договору цесії ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД" листом вих. №1811-03 від 18.11.2013 р. повідомило відповідача про укладення з ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" договору уступки вимоги (цесії) №1811/2013 від 18.11.2014 р.

Крім того, на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання грошових зобов'язань за вих. №332 від 18.11.2013 р. за договором поставки.

Однак, відповідач вказану вимогу не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з відповідним позовом.

Враховуючи, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання із своєчасної оплати товару за договором, позивач у своїй позовній заяві вказує на обов'язок відповідача сплатити суму основного боргу, а також пеню за прострочення виконання такого зобов'язання та 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу).

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вказане зазначено в ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи наведених правових норм, предметом судового розгляду у справі №904/1604/14 є вимоги позивача до відповідача про стягнення 822 575 грн. 00 коп. основного боргу, 120 513 грн. 80 коп. пені та 75 587 грн. 11 коп. 3% річних.

При цьому, в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Позивач з вказаним не погоджується, оскільки 29.04.2011 р. відповідач сплатив 200 000 грн. 00 коп. із вказівкою у призначенні платежу "оплата за головку згідно договору №5110717131 від 14.08.2007 р., рах. №1004/08 від 10.04.2008 р.", що, на думку скаржника, свідчить про визнання боржником своїх грошових зобов'язань за договором поставки, а, отже, перебіг строку позовної давності з цього моменту розпочався заново.

В процесі касаційного перегляду судових рішень, прийнятих у справі №904/1604/14, колегія суддів Вищого господарського суду України, проаналізувала позицію позивача та відповідача, оцінила висновки господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим вбачає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено в ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Вказане закріплено в ч. 1 та ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, в п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

З огляду на наведене, враховуючи порядок розрахунків між сторонами встановлений договором №5110717131 від 14.08.2007 р. та додатковими угодами до нього, зважаючи на призначення платежу сплаченого відповідачем 29.04.2011 р., судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду стосовно того, що боржник визнав свої грошові зобов'язання лише щодо оплати товару, поставленого йому згідно специфікації №2, а, отже, в частині вимог по оплаті товару, поставленого за специфікацію №1 строк позовної давності сплив.

За таких обставин, правомірним та вмотивованим є зменшення апеляційним господарським судом заявленої суми основного боргу на 303 374 грн. 20 коп. та здійснення у зв'язку з цим відповідного перерахунку розміру 3% річних.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою відмову господарських судів попередніх інстанцій у стягненні з відповідача на користь позивача пені, оскільки за договором уступки вимоги (цесії) №1811/2013 від 18.11.2013 р. право вимагати від боржника сплати пені позивачу передано не було.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів господарського суду касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що апеляційним господарським судом було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні інвестиційні технології" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у справі №904/1604/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк