Рішення

від 08.12.2014 по справі 2-4788/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7592/14 Справа № 2-4788/11 Головуючий у 1 й інстанції - Тихомиров І. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі - Завідоновій К.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Виробничо-будівельне об'єднання", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання договору оренди майна, що перебуває у державній власності укладеним, та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення нейстойки,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів про продовження договору оренди майна, що перебуває у державній власності, а в подальшому уточнивши свої вимоги остаточно просив визнати договір оренди нерухомого майна від 01 серпня 2006 року укладеним, посилаючись на те, що 01 серпня 2006 року між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області було укладено договір оренди нерухомого майна, а саме приміщення в гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, із невизначеним строком його дії, для надання юридичних послуг, а в подальшому цей договір було продовжено до 01 червня 2009 року.

Крім того позивач зазначив, що 12 липня 2009 року йому стало відомо про припинення дії вказаного договору, хоча фактично він користується даним приміщенням та сплачує всі послуги, у зв'язку з чим просив визнати даний договір укладеним.

У червні 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення суми неустойки, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 12/03-687 - ПО від 05 червня 2009 року було припинено дію спірного договору, але після припинення дії зазначеного договору позивач не звільнив спірне приміщення, у зв'язку з чим просили стягнути з відповідача пеню у розмірі 18461 грн. 35 коп.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено та ухвалено: визнати договір оренди нерухомого майна, що перебуває у державній власності № 12/02-2578 - ОД від 01 серпня 2006 року, який укладений між ОСОБА_2 та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Дніпропетровській області, а саме об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладеним, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити задовольнивши зустрічний позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами 01 серпня 2006 року було укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває у державній власності № 12/02-2578- ОД, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, із невизначеним строком його дії. Згодом до даного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод (а. с. 7 - 9, 38,39,41).

Цей договір було виконано сторонами шляхом прийому - передачі спірного приміщення на користь ОСОБА_2 (а. с. 10).

У подальшому 03 серпня 2008 року ОСОБА_2 надсилав на адресу відповідача лист про продовження дії вказаного договору строком на 2 роки і 11 місяців (а. с. 11); 23 липня 2009 року - строком на 1 рік (а. с. 12) та 07 квітня 2010 року - строком на 1 рік (а. с. 13).

Проте відповідач листом від 16 линя 2009 року повідомив ОСОБА_2 про припинення дії вказаного договору з 01 червня 2009 року на підставі наказу від 05 червня 2009 року № 12/03 - 687 - ПО (а. с. 15,16).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодекам, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч.1 ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи до: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування мольної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду із вказаним позовом просив визнати спірний договір оренди нежитлового приміщення укладеним, оскільки відповідач не виконав своїх обов'язків щодо продовження строку дії вказаного договору оренди, проте як вбачається з матеріалів справи спірний договір було укладено між сторонами 01 серпня 2006 року та термін його дії відповідно продовжувався, а тому в порядку ст. 16 ЦК України обрання такого способу судового захисту як визнання договору укладеним є безпідставиним, оскільки саме в цьому випадку позивач може поставити лише питання про продовження його дії на певний строк, про що також вказано і в самому договорі п.п.7.3, 10.10, а суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги на вказані вимоги уваги не звернув та в порушенні вимог ст. 213, 214 ЦПК України незаконно задовольнив позов.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення неустойки, то це рішення колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи спірний договір по сьогоднішній день фактично виконується сторонами і належне виконання договору з боку ОСОБА_2 приймається Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Дніпропетровській області, а також останній, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, доказів законності підстав для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна не надано, а відтак - не доведена та не обґрунтована необхідність для застосування наслідків розірвання цього договору.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині суттєвими не являються та вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду в зазначеній частині, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.О. Макаров

Судді Л.М. Болтунова

В.О. Тамакулова

м. Дніпропетровськ