Ухвала

від 25.05.2015 по справі 2-4788/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-4788/11 25.05.2015 25.05.2015 25.05.2015

Провадження №22-ц/784/971/15

Провадження №22-ц/784/971/15 Головуючий першої інстанції Разумовська О.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Галущенка О.І.,

з секретарем судового засідання Свіщук О.В.,

за участю заявника ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції у Київській області ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 січня 2015 року , постановлену по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції у Київській області та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на рішення та дії відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції у Київській області (далі - ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області) під час виконання судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики.

Заявниця зазначала, що на виконанні у ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа за №2-1412/2537/12, виданого 27 березня 2012 року Заводським районним судом міста Миколаєва на підставі рішення того ж суду від 05 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 30 березня 2010 року з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних витрат у розмірі 8 237 грн. 44 коп. та судових витрат у розмірі 388 грн. 20 коп.

05 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області Огіян І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на п.2 ч.3 ст.11, п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та вказівкою на те, що фактично бухгалтерія Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», з яким боржник ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах, знаходиться за іншою адресою, яка відповідно до адміністративно - територіального розподілу підпорядкована відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Посилаючись на вказані обставини та бездіяльність ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області, з вини якого не виконується судове рішення про стягнення суми боргу за договором позики, заявниця просила визнати протиправною бездіяльність ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області щодо не направлення виконавчого документа відповідному органу державної виконавчої служби; визнати протиправними дії ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області щодо винесення 05 листопада 2014 року постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40382717 з підстав, що суперечать ч.5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 40382717 від 05 листопада 2014 року.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 січня 2015 року скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області щодо не надсилання виконавчого листа у справі №2-1412/2537/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики від 30 березня 2010 року з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних витрат у розмірі 8 237 грн. 44 коп. та судових витрат у розмірі 388 грн. 20 коп. за належністю у встановлений законом добовий термін.

Визнано протиправними дії ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області з винесення постанови від 05 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40382717 та скасовано постанову від 05 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40382717.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження закінчено з порушенням чинного законодавства та підстав для його закриття у державного виконавця не було.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача ОСОБА_2, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст.ст.26,386 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Згідно ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 05 березня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 30 березня 2010 року, з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних витрат у розмірі 8 237 грн. 44 коп. та судові витрати в розмірі 388 грн. 20 коп.

27 березня 2012 року Заводським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист № 2- 1412/2537/12 з примусового виконання вказаного рішення.

24 вересня 2013 року до відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції у Київській області надійшов зазначений виконавчий лист на виконання.

У той же день, державним виконавцем ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області Венгель Ю.Ю. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області Венгель Ю.Ю. від 24 вересня 2013 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_3, яка перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі - Фуд»), що знаходиться за адресою: вулиця Промислова, №5, місто Вишневе, Київська область.

Постановою державного виконавця ВДВС Києво - Святошинського РУЮ у Київській області Огіян І.В. від 05 листопада 2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1412/2537/12, виданого 27 березня 2012 року місцевим судом закінчено, оскільки бухгалтерія ТОВ «Фоззі-Фуд» знаходиться за адресою: вулиця Філатова, №7, місто Київ, що відповідно до адміністративно - територіального розподілу підпорядковано відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

Разом з тим, розглядаючи скаргу по суті, суд першої інстанції всупереч вищеназваних положень процесуального закону та роз'яснень касаційного суду не залучив до участі у справі боржника ОСОБА_3 в якості заінтересованої особи, хоча питання про закінчення виконавчого провадження безпосередньо стосується її прав, як сторони виконавчого провадження.

Окрім того, враховуючи положення ст.383 ЦПК України, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до ч.2 ст. 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Втім, судом першої інстанції не виконано вимог ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не вирішено питання щодо участі у справі державного виконавця, яким винесена оскаржувана заявником постанова про закінчення виконавчого провадження та дії (бездіяльність) якого фактично оскаржуються.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевим судом не були виконані вимоги процесуального закону, що передбачені ст.ст.26, 386 ЦПК України.

Разом з тим, правильне застосування судом процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

За такого, оскаржувана ухвала у відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції у Київській області - задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 січня 2015 року скасувати , а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд скарги ОСОБА_2 на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції у Київській області та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: