Рішення

від 07.04.2015 по справі 904/1689/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.15р. Справа № 904/1689/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак", 49049, м.Дніпропетровськ, вул. Далека, 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італійська сушка", 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 31-Д

про стягнення 97 918,42 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача Казанцев С.В. - представник за довіреністю від 02.01.2014 року

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Профі-Пак" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італійська сушка" про стягнення основного боргу в сумі 84005,02 грн., інфляційних втрат в сумі 12640,92 грн., 3% річних в сумі 1272,48 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар - поліетиленову продукцію.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 18.03.2015 року, 07.04.2015 року не з'явився.

Згідно спеціального витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 18.03.2015 року юридичне місцезнаходження відповідача - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 31-Д, куди судом і направлялись ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості згідно рахунків № 907 від 03.10.2014 року, № 989 від 30.10.2014 року, № 988 від 30.10.2014 року, № 996 від 03.11.2014 року, № 1077 від 24.11.2014 року позивачем поставлено на адресу відповідача поліетиленову продукцію на загальну суму 228 005,02 грн., що підтверджується видатковими накладними № 961 від 03.10.2014 року, № 1051 від 30.10.2014 року, № 1053 від 31.10.2014 року, № 1058 від 03.11.2014 року, № 1152 від 24.11.2014 року (а. с. 12-21).

Як встановлено судом, сторони не укладали письмовий договір та не узгоджували в письмовій формі конкретний строк оплати за отриману відповідачем продукцію.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов 'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року за № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України - спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до приписів п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач частково сплатив борг позивачу в сумі 144000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 22-48).

Після порушення провадження у справі № 904/1689/15, відповідачем 11.03.2015 року оплачено позивачу в якості сплати боргу кошти в розмірі 1900,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а. с. 60), тобто в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1900,00 грн. провадження у справі № 904/1689/15 підлягає припиненню із-за відсутності предмету спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчать матеріали справи, сума боргу відповідача перед позивачем склала 82105,02 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1272,48 грн. за загальний період з 04.10.2014 року до 02.03.2015 року підлягають задоволенню частково в сумі 1258,70 грн. за загальний період з 04.10.2014 року до 02.03.2015 року.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 12640,92 грн. за загальний період жовтень 2014 року - січень 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зважає на приписи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до яких - розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, за змістом абзацу 8 листа Верховного суду України від 03.04.1997 року за № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових спорів", абзацу 3 ч. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Однак, після здійснення перерахунку за скоригованим періодом згідно з приписами вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в меншому розмірі (позивач просить стягнути інфляційні в розмірі 12640,92 грн., тоді як за загальний період з листопада 2014 року до січня 2015 року сума інфляційних становить 14826,88 грн.), що є правом позивача.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині вимог, за якими припинено провадження у справі - на відповідача, оскільки спір виник з вини останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 1900,00 грн. - припинити провадження у справі № 904/1689/15 із-за відсутності предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Італійська сушка" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 31-Д, код ЄДРПОУ 38530203) на користь Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Далека, 2, код ЄДРПОУ 31792911) 82105 (вісімдесят дві тисячі сто п'ять) грн. 02 коп. - основного боргу, 1258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 70 коп. - 3% річних, 12640 (дванадцять тисяч шістсот сорок) грн. 92 коп. - інфляційних втрат, 1958 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 09 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 14.04.2015 року.

Суддя С.П.Панна