Рішення

від 09.04.2015 по справі 7/5007/1434/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" квітня 2015 р. Справа № 7/5007/1434/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Плюс ЛТД" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Поділля" (с. Бистрик)

про стягнення 716713,06 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Поділля" (с. Бистрик)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Плюс ЛТД" (м. Київ)

про визнання недійсним договору поставки №Ф1-1405/01 від 14.05.2012.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з вiдповiдача 716713,06 грн. заборгованостi, з яких 643447,62 грн. - основний борг, 25557,71 грн. - пеня, 47707,71 грн. - 28% рiчних.

Ухвалою вiд 29.01.13р. до спiльного розгляду з первiсним позовом прийнято зустрiчну позовну заяву ПП «Подiлля» про визнання недiйсним договору поставки №А1-1405/01 вiд 14.05.12р.

Також відповідно до ухвали від 15.03.2013 господарським судом прийнято до розгляду заяву ТОВ «Агроiнвест» про зменшення розмiру позовних вимог, вiдповiдно до якої просить 715619,80 грн. заборгованостi, з яких: 643447,62 грн. - основний борг, 25176,36 грн. - пеня, 46995,81 грн. - 28% рiчних. Цією ж ухвалою господарський суд зупинив провадження у справі №7/5007/1434/12 у зв'язку з направленням до прокуратури Житомирської області матеріалів для органiзацiї перевірки та проведення слiдчих дiй та обставин отримання ПП "Поділля" товару за накладними №337 від 09.08.12р, №339 від 09.08.12р., №346 від 10.08.12р., №386 від 05.09.12р.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно і належним чином, про що свідчить копія реєстру на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 30.03.2015.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні додаткових письмових або усних пояснень не скористалися.

Враховуючи викладене, а також, те, що строк розгляду справи передбачений ст. 69 ГПК України спливає, клопотання про продовження строку розгляду справи сторони до суду не подавали, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Плюс ЛТД" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Поділля" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №А1-1405/01 (а.с. 12-13), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки с засоби захисту рослин в асортименті відповідно до специфікації (Додаток № І до Договору), найменування яких, зазначаються у замовленнях покупця, прийнятих постачальником, відповідних рахунках фактурах та товарних накладних (п. 1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. договору постачання товару здійснюється за узгодженим замовленням покупця, яке він складає на підставі асортиментного переліку. запропонованого постачальником. Остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість та ціна товару вказуються у видаткових накладних, які після підписання представниками сторін стають невід'ємною частиною цього договору. Дата, вказана у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Згідно п.п. 3.1. та 3.2. договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Ціни є договірними. Ціни встановлюються у національній валюті України.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що відповідач здійснює оплату замовленого товару у національній валюті на умовах попередньої оплати не пізніше 2 (двох) банківських днів після дати, зазначеної у рахунку-фактурі. У випадку перевищення цього строку, рахунок-фактура є недійсною, а покупець зобов'язаний узгодити з постачальником асортимент, кількість та ціни на замовлений товар.

Також пунктом 3.5. договору сторони погодили, що вони вправі на протязі дії цього договору змінювати умови оплати конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором, на умовах відстрочення платежу. В такому випадку сторонами підписується додаткова угода в якій обумовлюється максимальна сума заборгованості, в подальшому кредитний ліміт та кількість календарних днів відстрочення платежу від дати поставки товару. У випадку перевищення цього строку, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім цього, п.п. 3.6. договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару, розрахунок за який здійснюється на умовах відстрочки платежу, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 28% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012. Якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору сторони письмово не повідомлять про його припинення, то строк дії даного договору продовжується до 31.12.2013.

Додатковою угодою до даного Договору згідно п.п. 3.5. було погоджено кредитний ліміт в розмірі з ПДВ 550 000,00 грн. та термін відстрочки платежу 35 (тридцять п'ять) календарних днів від дати поставки товару.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу Товар на загальну суму 703447,62 гривень, що підтверджується наступними товаророзпорядчими документами:

• видаткова накладна №191 від 23.05.2012р. на суму 68880,00 гри., довіреність №17,№ 18 від 25.05.2012р.

• видаткова накладна №337 від 09.08.2012р. на суму 452083,62 грн., довіреність №27а від 09.08.2012р.

• видаткова накладна №339 від 09.08.2012р. на суму 26048,00 грн., довіреність №28а від 09.08.2012р.

• видаткова накладна №346 від 10.08.2012р. на суму 62880,00 грн., довіреність №29 від 10.08.2012р.

• видаткова накладна №386 від 10.09.2012р. на суму 99556.00 грн., довіреність №31 від 05.09.2012р. (а.с. 19-28).

Першу партію товару було передано відповідачу відповідно до Специфікації (додаток №1 від. 14.05.2012р. до договору) на суму 514963,62 грн., з якої 23.05.2012р. було поставлено частину товару на суму 62880.00 грн. і 09.08.2012р. поставлено частину товару на суму 452083,62 грн. Термін оплати товару визначений у даній Специфікації і становив відстрочку платежу до 01.09.2012р. при умові попередньої оплати у розмірі 10% від загальної суми з ПДВ цієї специфікації.

В свою чергу. Відповідач 23,05.2012р, здійснив часткову передоплату в сумі 60000,00грн, Отже, остаточний розрахунок за поставлену партію товару (видаткова накладна №191 від 23.05.2012р. на суму 68880,00 грн.. видаткова накладна №337 від 09.08.2012р. на суму 452083,62 грн.) відповідач мав здійснити 01.09.2012р., але свої зобов'язання не виконав.

Наступну партію товару позивач поставив відповідачу 09.08.2012р. на суму 26048,00 грн., (видаткова накладна №339 від 09.08.2012р.) згідно Специфікації (додаток №2 від 19.06.2012р. до договору), якою визначався термін плати товару до 10.09.2012р. на умовах попередньої оплати у розмірі 10% від загальної суми партії товару з ПДВ додатку №2 від 19.06.2012р. до договору. Однак, відповідачем не було здійснено ні передоплати, ні жодного платежу по даній поставці товару .

Партію товару на суму62 880,00 грн. постачальник поставив покупцю 10.08.2012р. (видаткова накладна №346 від 10.08.2012р.) відповідно до Специфікації (додаток №3 від 26.06.2012р. до договору), де термін оплати за товар був встановлений до 15.10.2012р. на умовах попередньої оплати у розмірі 10% від загальної суми з ПДВ додатку №3 від 26.06.2012р. до договору. Відповідач попередньої оплати не здійснив, остаточного розрахунку за отриманий від позивача товар не провів.

Останню партію товару позивач поставив відповідачу, згідно Специфікації (додаток №4 від 05.09.2012р. до договору) на суму 99556,00 грн. (видаткова накладна №386 від 05.09.2012р.), за якою термін оплати за товар був встановлений до 15.10.2012р. на умовах попередньої оплати у розмірі 10% від загальної суми з ПДВ Додатку №4 від 05.09.2012р. до договору. Відповідач в свою чергу не здійснив жодної оплати по даній поставці товару.

За таких обставин загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 643447,62 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 643447,62 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 25176,37 грн. пені та 46995,81 грн. - 28% річних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 77), розмір пені складає 25176,37 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, господарським судом встановлено, що вірним є нарахування пені в наступних сумах та за наступні періоди:

- в сумі 19205,43 грн. за період з 01.09.2012 по 13.12.2012 на суму боргу 454963,62 грн.;

- в сумі 971,46 грн. за період з 13.09.2012 (хоч специфікацією передбачено 10.09.2012) на суму боргу 26048,00 грн.;

- в сумі 2293,57 грн. за період з 15.09.2012 по 13.12.2012 на суму боргу 62880,00 грн.;

- в сумі 2611,30 грн. за період з 10.10.2012 по 13.12.2012 на суму боргу 99556,00 грн., що в загальному становить 25081,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 28% річних (а.с. 77-78), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 28% річних в сумі 46819,29 грн., зокрема, нарахованих:

- в сумі 35850,13 грн. за період з 01.09.2012 по 13.12.2012 на суму боргу 454963,62 грн.;

- в сумі 1813,39 грн. за період з 13.09.2012 (хоч специфікацією передбачено 10.09.2012) на суму боргу 26048,00 грн.;

- в сумі 4281,34 грн. за період з 15.09.2012 по 13.12.2012 на суму боргу 62880,00 грн.;

- в сумі 4874,43 грн. за період з 10.10.2012 по 13.12.2012 на суму боргу 99556,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 28% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають частковому задоволенню в сумі 25081,76 грн. (пеня) та 46819,29 грн. (28% річних). В задоволенні позову в частині стягнення 94,61 грн. пені та 176,52 грн. річних суд відмовляє.

Стосовно вимог зустрічного позову слід зазначити наступне.

Відповідач обґрунтовує вимогу щодо визнання недійсним договору поставки №Ф1-1405/01 від 14.05.2012 тим, що оспорюваний договір поставки № AI-1405/01 зі сторони отримувача був підписаний директором Корсуном В.А. з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до п. 8.5.2. Статуту підприємства директор ПП „Поділля» міг вчиняти правочин на суму не більше 30 тисяч гривень, а також тим, що у відповідності до наказу № 35-к від 14.09.2012 р. директор ПП „Поділля" Корсун В. А., згідно рішення засновника (TOB „Лан-Агро" с. Шепіївка Калинівського району Вінницької області) від 12.09.2012 р. був звільнений з посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення. Вказаний наказ Корсун В.А. не оскаржив в судовому порядку і він є чинним на сьогодні.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Ціна оспорюваних правочинів є більшою ніж сума, на яку директор товариства має право укладати та підписувати господарські договори.

Та в свою чергу ст. 241 ЦК України передбачено, що вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Також п.п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Так матеріалами справи підтверджено (а.с. 83), що відповідач схвалив, укладений ним договір поставки №Ф1-1405/01 від 14.05.2012, частково оплативши поставлений товар в сумі 60000,00 грн.

Поряд з наведеними обставинами, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа-відповіді Бердичівської ОДПІ Житомирської області ДПС за вих. №4047/10/153 від 15.04.2013 (а.с. 90) до податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Поділля" включено податкові накладні №69 від 23.05.2012 на суму 62880,00 грн., №28 від 09.08.2012 на суму 26048,00 грн., №26 від 09.08.2012 на суму 452083,62 грн., №30 від 10.08.2012 на суму 62880,00 грн. на продукцію, отриману від ТОВ "Агроінвест Плюс ЛТД".

Господарським судом Житомирської області згідно ухвали від 15.03.2013 було зупинено провадження у справі №7/5007/1434/12 у зв'язку з направленням до прокуратури Житомирської області матеріалів для органiзацiї перевірки та проведення слiдчих дiй та обставин отримання ПП "Поділля" товару за накладними №337 від 09.08.12р, №339 від 09.08.12р., №346 від 10.08.12р., №386 від 05.09.12р.

За результатами перевірки, проведеної Бердичівським МВ УМВС України в Житомирській області, встановлено, що товар від позивач був отриманий підприємством та в подальшому використаний за своїм призначенням. Тому кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за №12013060050000572 від 05.04.2013, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, було закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Крім вищенаведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. З ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя сторона знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідач за зустрічним позовом не володів інформацією про обмеження повноважень у директора ПП „Поділля", а доказів у доведення того, що третя сторона знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, ПП "Поділля" не надано.

За таких, обставин, суд прийшов до висновку. що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 643447,62 грн. - основний борг, 25081,76 грн. - пеня, 46819,29 грн. - 28% рiчних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині первісного позову суд відмовляє. Крім цього суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,72-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Поділля" (13370, Житомирська область, Бердичівський р-н, с. Бистрик, вул. Шевченка,19, ід. код 32888033)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Плюс ЛТД" (03048, м. Київ, вул. І. Пулюя, 5, ід. код 36979616) 715348,67 грн. заборгованостi, з яких: 643447,62 грн. - основний борг, 25081,76 грн. - пеня, 46819,29 грн. - 28% рiчних, а також 14306,98 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті первісних позовних вимог відмовити.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)