Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/2241/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/2241/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Схід-Запчастина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріоліт» простягнення 139 798,32 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Прядко О.Д. - представник від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Схід-Запчастина» звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріоліт» заборгованості у розмірі 106886,65 грн, 3% річних у розмірі 5431,29 грн та інфляційних втрат у сумі 27480,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару № 20/ПТ/13 від 20.03.2013 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02152, м. Київ, Дніпровська набережна, 1А, №1-№8, приміщення групи №150, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

20.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Схід-Запчастина» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріоліт» (покупець, відповідач) підписано договір поставки товару №20/ПТ/13 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання умов Договору у період з 09.04.2013 по 08.08.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 151943,71 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреностями, виданою відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються покупцем окремо за кожну партію поставленого товару, згідно з розхідної накладної на партію протягом 90 календарних днів з моменту прийняття вказаної партії (дати підписання розхідної накладної постачальника), якщо інше не передбачено в специфікаціях.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 151943,71 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі здійснив оплату отриманого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 106888,71 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

В тексті позовної заяви позивач визначив, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 106888,71 грн, а просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 106886,65 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах у розмірі, зазначеному у прохальній частині позовної заяви. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог про стягнення основного боргу, визначеним позивачем в прохальній частині позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 106886,65 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5431,29 грн та інфляційні втрати у сумі 27480,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його частково невірним, у зв'язку з невірним визначенням строку настання платежу у відповідача за накладними № ВЗ-0001587 від 15.04.2013, № ВЗ-0001871 від 29.04.2013 та № ВЗ-0002285 від 27.05.2013, оскільки кінцевий день строку оплати за вказаними накладними припадав на вихідні дні (14.07.2013, 28.07.2013, 25.08.2013 та 26.08.2013).

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вимог чинного законодавства та вищенаведеного, вимоги про стягнення 3% підлягають частковому задоволенню у розмірі 5431,01 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 27480,38 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні позову позивачем згідно платіжних доручень № 188 від 31.07.2014 та № 1167 від 14.01.2015 сплачено судовий збір у розмірі 2796,02 грн.

Судом розглядались позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 139 798,32 грн (згідно прохальної частини позовної заяви).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначені позовні вимоги судовий збір у розмірі 2795,97 грн.

Таким чином, 0,05 грн судового збору сплачено позивачем надмірно, а тому на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зазначена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріоліт» (02152, м. Київ, Дніпровська набережна, 1А, №1-№8, приміщення групи №150, ідентифікаційний код 36947626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Схід-Запчастина» (86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Магістральна, 204, приміщення 1, ідентифікаційний код 36652101) заборгованість у розмірі 106886 (сто шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 5431 (п'ять тисяч чотириста тридцять одна) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 27480 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 2795 (дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Схід-Запчастина» (86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Магістральна, 204, приміщення 1, ідентифікаційний код 36652101) 0,05 грн надмірно сплаченого судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.04.2015

Суддя Ю.М. Смирнова