Рішення

від 24.03.2015 по справі 910/483/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/483/15-г

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "Нивки" Шевченківського району

про стягнення 289 071,64 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Бриль П.О. - довіреність б/н від 26.12.2014 року;

від відповідача: Шпак О.Л. - довіреність б/н від 06.02.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА «Нивки» Шевченківського району про стягнення 289 071,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 47-В та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: стягнувши з відповідача на свою користь 246 876,15 грн. - основного боргу, 30 512,97 грн. - інфляційних втрат, 11 682,52 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 11.02.2015 року.

В судовому засіданні 11.02.2015 року оголошувалася перерва до 11.03.2015 року.

10.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в кому позивач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

11.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, пояснення.

В судове засідання 11.03.2015 року представник позивача в судове засідання з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2015 року не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника позивача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 24.03.2015 року.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 24.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА «Нивки» Шевченківського району (далі по тексту - відповідач) користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 47-В, та споживає комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі по тексту - позивач).

В період з 18.10.2010 року по 30.04.2014 року відповідачем фактично спожито комунальні, які надані позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 47-В та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає позивач, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 246 876,15 грн. - основного боргу (за період з 18.10.2010 року по 30.04.2014 року).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання комунальних послуг, однак відповідач ухилявся від укладання даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт надання позивачем комунальних послуг до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 47-В, та користування зазначеним приміщенням відповідачем, суд дійшов висновку про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг, а тому у відповідача, на підстави вказаних норм закону, виникло зобов'язання з оплати вартості фактично наданих позивачем комунальних послуг.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості, однак заборгованість залишилася неоплаченою.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач в період з 18.10.2010 року по 30.04.2014 року надавав, а відповідач споживав не оплачуючи комунальні послуги та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 246 876,15 грн.

10.02.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг в розмірі 246 876,15 грн. (за період з період з 18.10.2010 року по 30.04.2014 року).

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до норми ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач подав позовну заяву до суду 14.01.2015 року.

Оскільки строк позовної давності (до вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги в період з 18.10.2010 року до 13.01.2012 року), про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 ЦК України або іншими законами, то за таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за період з 18.10.2010 року до 14.01.2012 року не підлягають задоволенню, а підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 14.01.2012 року по 30.04.2014 рік в розмірі 232 170,33 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 512,97 грн. - інфляційних втрат, 11 682,52 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять: 28 695,39 грн. - інфляційних втрат, 11 199,12 грн.. - 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-Експлуатаційна контора» «Нивки» Шевченківського району (04111, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКОВА, будинок 47-В, код ЄДРПОУ 34967394) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів шевченківського району» (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 232 170 (двісті тридцять дві тисячі сто сімдесят) грн. 33 коп. - основного боргу, 28 695 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 11 199 (одинадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. - 3% річних, 5 441 (п'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 29 коп. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 03.04.2015 року.