Рішення

від 01.04.2015 по справі 910/2027/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015Справа №910/2027/15-г

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району

про стягнення 31 053, 67 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Бриль П.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району міста Києва про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. до 14.12.2011 р. в сумі 2 651, 49 грн., 518, 61 грн. - інфляційні витрати, 279, 33 грн. - 3 % річних; та заборгованість за комунальні послуги за договором № С-058 від 01.01.2012 р. за період з 13.01.2012 р. по 27.06.2014 р. в сумі 22 255, 52 грн., 4 125, 74 грн. - інфляційні витрати, 1 222, 98 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2027/15-г, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засадні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва.

Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 р. між Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району укладено договір про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався надавати, а відповідач - своєчасно оплачувати відповідні послуги.

Згідно з п. 1.2. договору відповідач є орендарем нежитлових приміщень.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями, а у разі їх відсутності - за нормативами споживання. Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії «Київводоканал» та Акціонерної компанії «Київенерго» за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4., 3.5. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься на розрахунковий рахунок позивача. За несоєчасне6 внесення плати із відповідача стягується пеня у розмірі 0, 5 % за кожний день несвоєчасного виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договір, відповідно до п. 9.1., укладається на один рік, набирає чинності з 01.01.2012 р. та вважається щороку продовженим у разі відсутності заяви сторони за місяць до закінчення строку його дії.

06.01.2015 р. позивач звернувся до відповідача за претензією від 05.01.2015 р. про погашення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 24 907, 01 грн.

Відомостей щодо надання відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує що відповідач належним чином не виконує зобов'язання щодо оплати комунальних послуг, у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулось до суду про стягнення заборгованості.

При цьому, за змістом позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 21.10.2010 р. до 14.12.2011 р., які надавалися без укладення договору та зобов'язання відповідача щодо їх оплати виникли на підставі положень закону; вимоги про стягнення заборгованості за послуги, надані в період з 13.01.2012 р. до 27.06.2014 р. обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № С-058 від 01.01.2012 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

При цьому, за приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 3 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Тож, виходячи з вищенаведеного підставою надання комунальних послуг та, відповідно, їх оплати є договір, укладений між орендарем та виконавцем послуг.

В той же час, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги, надані за період з 21.10.2010 р. до 14.12.2011 р. які надавалися без укладення договору, що суперечить приписам вищенаведених норм чинного законодавства України.

Крім того, матеріали справи не місять документально підтверджених відомостей про фактичне надання позивачем послуг, вимоги про стягнення заборгованості, які є предметом розгляду у даній справі.

Тож приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. до 14.12.2011 р.

Що ж до вимог про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району вартості комунальних послуг, що надавались у період з 13.01.2012 р. до 27.06.2014 р. на підставі договору № С-058 від 01.01.2012 р., суд звертає увагу, що за його умовами розрахунковим періодом є календарний місяць а відтак - строк оплати таких послуг за кожний місяць є таким, що настав 1-го числа наступного календарного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання зобов'язань щодо оплати послуг за договором № С-058 від 01.01.2012 р., суд не надав.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № С-058 від 01.01.2012 р. у розмірі 22 255, 52 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 125, 74 грн. - інфляційних витрат та 1 222, 98 грн. - 3 % річних за прострочення оплати комунальних послуг за договором № С-058 від 01.01.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № С-058 від 01.01.2012 р.

Згідно розрахунку позивача за період з 13.02.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідний період) до 05.01.2015 р. (дата, визначена позивачем самостійно), здійснено окремо за кожним платежем з урахуванням дати виникнення заборгованості за відповідний період та кількості днів прострочення, розмір інфляційних втрат становить 4 125, 74 грн. - інфляційних витрат та 1 222, 98 грн. - 3 % річних.

Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми не перевищують нараховані судом.

Що ж до вимог позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення оплати послуг, які надавались у період з 21.10.2010 р. до 14.12.2011 р. без укладення договору, суд відзначає, що підставою застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України є порушення боржником грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку судом встановлено відсутність у відповідача зобов'язань щодо оплати послуг за вказаний період, в відтак - вимоги позивача про стягнення з відповідача 518, 61 грн. - інфляційних витрат та 279, 33 грн. - 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 10-А, код ЄДРПОУ 34966013), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса. 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) заборгованість у розмірі 22 255, 52 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять грн. 52 коп.) грн., 4 125, 74 (чотири тисячі сто двадцять п'ять грн. 74 коп.) грн. - інфляційних витрат, 1 222, 98 (одна тисяча двісті двадцять дві грн. 98 коп.) грн. - 3 % річних та 1 624, 06 (одна тисяча шістсот двадцять чотири грн. 06 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.04.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.