Постанова

від 16.06.2015 по справі 910/2027/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/2027/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Бриль П.О. за дов. № 58-д від 26.12.2014.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015.

у справі № 910/2027/15-г (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району.

про стягнення 31 053, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2027/15-г позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району про стягнення 31 053, 67 грн., задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 22 255, 52 грн., 4 125, 74 грн. - інфляційних витрат, 1 222, 98 грн. - 3 % річних., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 21.04.2015 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Скрипки І.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва" до провадження, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 27.05.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 розгляд справи відкладено розгляд справи на 16.06.2015.

В судовому засіданні 16.06.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2027/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 16.06.2015 відповідач свого представника не направ, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району 01.01.2012 було укладено договір про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався надавати, а відповідач - своєчасно оплачувати відповідні послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору відповідач є орендарем нежитлових приміщень.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями, а у разі їх відсутності - за нормативами споживання. Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії "Київводоканал" та Акціонерної компанії "Київенерго" за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

У відповідності до п.п. 3.1., 3.4., 3.5. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься на розрахунковий рахунок позивача. За несоєчасне6 внесення плати із відповідача стягується пеня у розмірі 0, 5 % за кожний день несвоєчасного виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 9.1. передбачено, що Договір укладається на один рік та набирає чинності з 01.01.2012 та вважається щороку продовженим у разі відсутності заяви сторони за місяць до закінчення строку його дії.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.01.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.01.2015 про погашення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 24 907, 01 грн.

Матеріали справи не містять відомостей, щодо надання відповіді на вказану претензію.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, позивач стверджує що відповідач належним чином не виконує зобов'язання щодо оплати комунальних послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за період з 21.10.2010 до 14.12.2011, які надавалися без укладення договору та зобов'язання відповідача щодо їх оплати виникли на підставі положень закону; вимоги про стягнення заборгованості за послуги, надані в період з 13.01.2012 до 27.06.2014 обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № С-058 від 01.01.2012.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, за приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як встановлено ч. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, підставою надання комунальних послуг та, відповідно, їх оплати є договір, укладений між орендарем та виконавцем послуг.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги, надані за період з 21.10.2010 до 14.12.2011, які надавалися без укладення договору, що суперечить приписам вищенаведених норм чинного законодавства України, також, матеріали справи не місять документально підтверджених відомостей про фактичне надання позивачем послуг, вимоги про стягнення заборгованості, які є предметом розгляду у даній справі.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 21.10.2010 до 14.12.2011 є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача вартості комунальних послуг, що надавались у період з 13.01.2012 до 27.06.2014 на підставі договору № С-058 від 01.01.2012, апеляційний господарський суд зазначає наступне, що за його умовами розрахунковим періодом є календарний місяць а відтак - строк оплати таких послуг за кожний місяць є таким, що настав 1-го числа наступного календарного місяця.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Разом з тим, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не спростовано заявлені до нього вимоги, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання зобов'язань щодо оплати послуг за договором № С-058 від 01.01.2012 р., матеріали справи не містять.

Беручи до уваги все вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № С-058 від 01.01.2012 у розмірі 22 255, 52 грн.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 125, 74 грн. - інфляційних витрат та 1 222, 98 грн. - 3 % річних за прострочення оплати комунальних послуг за договором № С-058 від 01.01.2012.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, який перевірений судом першої інстанції є вірним і тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення оплати послуг, які надавались у період з 21.10.2010 до 14.12.2011 без укладення договору, апеляційний суд зазначає, що підставою застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України є порушення боржником грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку судома встановлена відсутність у відповідача зобов'язань щодо оплати послуг за вказаний період, а відтак - вимоги позивача про стягнення з відповідача 518, 61 грн. - інфляційних витрат та 279, 33 грн. - 3 % річних задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2027/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2027/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2027/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2027/15-г повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров