Рішення

від 06.04.2015 по справі 922/880/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р.Справа № 922/880/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессер Еутектік Кастолін", м. Київ до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Шевченко К.І. (дов б/н від 14.01.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мессер Еутектік Кастолін" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 80898,16 грн., з яких: 64216,80 грн. - сума заборгованості, 7370,80 грн. - інфляційні збитки, 981,73 грн. - 3% річних, 8328,83 грн. - пеня та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договором № 46сн/11 від 25.12.2013 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.03.2015 року.

02.03.2015 року позивач через канцелярію суду надав документи для долучення до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 02.03.2015 року до 06.04.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 06.04.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення. Про причини своєї неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

25.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мессер Еутектік Кастолін" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківськиій машинобудівний завод "Світло шахтаря" (відповідача) було укладено договір № 46сн/11, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Асортимент товару було погоджено в специфікаціях № 1 та № 2 від 25.12.2013 року до договору (а.с. 25-26).

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна товару за одиницю та по позиціях вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.3 договору, порядок оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої у специфікації партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов вищезазначеного договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 120058,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000160 від 11.04.2014 року на суму 55841,40 грн. та видатковою накладною № РН-0000244 від 02.06.2014 року на суму 64216,80 грн. (а.с. 27,30).

Відповідачем товар був отриманий на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не здійснив повної оплати товару, отриманого за вищезазначеними видатковими накладними, а лише частково розрахувався за поставлений товар в сумі 55841,40 грн. (за видатковою накладною № РН-0000160 від 11.04.2014 року).

Оплата відповідача підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 30.05.2014 року на суму 55841,40 грн. (а.с. 33).

Враховуючи викладене, у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 64216,80 грн. за видатковою накладною № РН-0000244 від 02.06.2014 року, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 46сн/11 від 25.12.2013 року в розмірі 64216,80 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 3% річних у сумі 981,73 грн. за період з 03.08.2014 року по 04.02.2015 року та інфляційних втрат у сумі 7370,80 грн. за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 981,73 грн. за період з 03.08.2014 року по 04.02.2015 року та інфляційних втрат в сумі 7370,80 грн. за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 8328,83 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

У відзиві на позовну заяву № 798 від 03.04.2015 року відповідачем у запереченнях зазначено про застосування судом п. 3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру санкцій.

Суд, розглянувши відповідне клопотання, прийшов до висновку про відмову у його задоволенні у зв'язку із тим, що як вже зазначалося вище нарахування пені позивачем здійснено необґрунтовано та відповідно підстави для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру санкцій - відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, з відповідача підлягає стягненню 1638,90 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6, р/р 26007619949261 в ПАТ "Промінвестбанк" в м. Харкові, МФО 300012, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессер Еутектік Кастолін" (03680, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5, р/р 26000020028296 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, код ЄДРПОУ 33053405) 64216,80 грн. основної заборгованості, 7370,80 грн. інфляційних втрат ,981,73 грн. 3% річних та 1638,90 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення 8328,83 грн. пені - у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова