Постанова

від 08.06.2015 по справі 922/880/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 922/880/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача -. Шевченко К.І. (довіреність б/н від 14.01.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2642 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 року у справі № 922/880/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін», м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» , м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» про стягнення коштів у розмірі 80898,16 грн., з яких: 64216,80 грн. - сума заборгованості, 7370,80 грн. - інфляційні збитки, 981,73 грн. - 3% річних, 8328,83 грн. - пеня та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 року у справі № 922/880/15 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін» 64216,80 грн. основної заборгованості, 7370,80 грн. інфляційних втрат, 981,73 грн. 3% річних та 1638,90 грн. витрат зі сплати судового збору, у частині стягнення 8328,83 грн. пені відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 р. у справі №922/880/15, у частині стягнення основної заборгованості в розмірі 64216,80 грн., 3% річних в сумі 981,73 грн., збитки від інфляційних витрат в розмірі 7370,80 грн., а також судовий збір в сумі 1638,90 грн., стягнути з ТОВ «Мессер Еутектік Кастолін» на користь ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» сплачений останнім судовий збір у сумі 913,50 грн. за подачу апеляційної скарги.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не взяв до уваги той факт, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, утворення заборгованості не носить навмисного характеру, а стало наслідком недостатнього фінансування вугільних підприємств та нестабільністю у сфері економіки країни.

Позивач надав заперечення апеляційну скаргу (вх. №7998 від 21.05.2015 року), в якому вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 року залишити без змін.

В судове засідання позивач не направив свого представника. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 160). Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 25.12.2013 року між ТОВ "Мессер Еутектік Кастолін" та ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" було укладено договір № 46сн/11, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Асортимент товару було погоджено в специфікаціях № 1 та № 2 від 25.12.2013 року до договору (а.с. 25-26).

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна товару за одиницю та по позиціях вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Сторони погодили, що відповідно до п. 4.2. договору, розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

У свою чергу, відповідно до п. 4.3. договору визначений порядок оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої у специфікації партії товару.

Позивач на виконання умов вищезазначеного договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 120058,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000160 від 11.04.2014 року на суму 55841,40 грн. та видатковою накладною № РН-0000244 від 02.06.2014 року на суму 64216,80 грн. (а.с. 27,30).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не здійснив повної оплати товару, отриманого за вищезазначеними видатковими накладними, а лише частково розрахувався за поставлений товар в сумі 55841,40 грн. (за видатковою накладною № РН-0000160 від 11.04.2014 року).

Оплата відповідача підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 30.05.2014 року на суму 55841,40 грн. (а.с. 33).

Враховуючи викладене, у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 64216,80 грн. за видатковою накладною № РН-0000244 від 02.06.2014 року. Зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Досліджуючи нарахування позивачем 3% річних у сумі 981,73 грн. за період з 03.08.2014 року по 04.02.2015 року та інфляційних втрат у сумі 7370,80 грн. за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 981,73 грн. за період з 03.08.2014 року по 04.02.2015 року та інфляційних втрат в сумі 7370,80 грн. за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, дослідивши обґрунтування позовних вимог у частині стягнення 8328,83 грн. пені, визнає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановлена відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, що встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч. 3 п. 2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено про не застосування судом п. 3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру санкцій.

Колегією суддів, встановлено обґрунтованість відмови в зменшенні суми пені оскільки її стягнення взагалі договором не передбачено а тому підстави для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені відсутні.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 року у справі № 922/880/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 року у справі № 922/880/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.06.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.