Рішення

від 07.04.2015 по справі 922/1113/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.Справа № 922/1113/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Оріяна", м. Сєвєродонецьк до 1. Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк , 2. Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, м. Сєвєродонецьк про визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Забашта О.О., довіреність №7 від 07.03.2015 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Оріяна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради (1-го відповідача) та Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (2-го відповідача) про визнання недійсною Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р., укладеної між позивачем та 1-м відповідачем та зобов'язання 2-го відповідача скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. ст. 16, 203, 21ё0, 215, 236, 256, 260, ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель". Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Водночас представник позивача у судовому засіданні та у клопотанні (вх.№13726 від 07.04.2015 р.) просить суд у відповідності до ст. 24 ГПК України допустити заміну 2-го відповідача - Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області належним відповідачем - Сєвєродонецьким міським управлінням юстиції в особі Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області.

Представник 1-го відповідача (Сєвєродонецька міська рада) у судове засідання не з'явився. Ухвалою суду від 17.03.2015 р. було задоволено клопотання 1-го відповідача про розгляд справи без участі його представника. У відзиві на позовну заяву (вх.№9237 від 11.03.2015 р.) позовні вимоги не визнає, просить суд у позові відмовити, наполягаючи на тому, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач вважає, що станом на день укладення спірної Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору оренди землі Рішення №431 від 29.03.2011 р. було чинним. Таким чином, зміст спірної Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору оренди землі відповідає змісту Рішення №431 від 29.03.2011 р. Дане Рішення №431 від 29.03.2011 р. скасоване з дня набрання чинності судовим рішенням, тобто з 01.04.2014 р. (дата винесення Вищим адміністративним судом України ухвали від 01.04.2014 р. у адміністративній справі № 2а/1227/3 807/2012). Рішення №431 від 29.03.2011 р. було чинним в проміжок часу з 01.07.2011 р. (дата набрання Рішенням №431 від 29.03.2011 р. чинності) по 01.04.2014 р. (дата винесення Вищим адміністративним судом України ухвали від 01.04.2014 р. у адміністративній справі № 2а/1227/3 807/2012). Відповідач також зазначив, що якщо спірна Додаткова угода від 07.02.2012 р. до договору оренди землі буде визнана судом недійсною, то вона може бути визнана недійсною лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути обом сторонам все те, що одержано за спірною Додатковою угодою. При цьому відповідач вважає, що позивач обрав не той спосіб правового захисту, оскільки позивач повинен був звертатися до суду з позовними вимогами про внесення змін до договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р., а не про визнання недійсною Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р.

Другий відповідач (Реєстраційна служба Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області) про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

За таких обставин суд вважає, що судом вжито необхідних заходів щодо повідомлення відповідача, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника 2-го відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи те, що позивач у своєму клопотанні не зазначив обставин та не надав доказів, на підставі яких він вважає, що позов подано не до того відповідача, який повинен відповідати за позовом, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про заміну 2-го відповідача - Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області належним відповідачем - Сєвєродонецьким міським управлінням юстиції в особі Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем та 1-м відповідачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2007 року між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна" (орендар) укладено договір №040741900315 оренди землі (надалі - договір оренди землі), за умовами п.1.1. якого орендодавець, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №1287 від 16.08.2007 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під будівлі та споруди), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 6-б (а.с. 44-45).

Даний договір оренди землі був зареєстрований 21.09.2007 р. у Сєвєродонецькому міському реєстраційному офісі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040741900315 (а.с. 45).

Згідно з п. п. 5, 9, 11 договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки становить 1 384 275,58 грн. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 15 227,03 грн. на рік, що складає 1,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та вноситься щомісячно в розмірі 1 268,92 грн. протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Даний договір укладено на 25 років, строком до 16.08.2032 р. (п. 8. договору).

Факт передачі земельної ділянки підтверджується Актом передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 21.09.2007 р. (а.с. 47).

Судом також встановлено, що Додатковими угодами від 17.04.2008 р., 19.05.2009 р. та 07.02.2012 р. до договору оренди землі було змінено розмір орендної плати та нормативно грошова оцінка земельної ділянки (а.с. 40, 42-43).

Позивач свої вимоги щодо визнання недійсною Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору оренди землі мотивує тим, що скасування у судовому порядку Рішення №431 від 29.03.2011 р., на виконання якого сторонами було укладено Додаткову угоду від 07.02.2012 р. до договору оренди землі, є підставою для визнання Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору оренди землі недійсною відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши вищенаведені доводи позивача, суд встановив наступне.

07.02.2012 р. на виконання Рішення № 431 від 29.03.2011 р. між позивачем та 1-м відповідачем (Сєвєродонецькою міською радою) було укладено спірну Додаткову угоду від 07.02.2012 р. до договору оренди землі, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до пункту 5 розділу договору "Об'єкт оренди", а саме: - нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1 639 735,75 грн. було замінена на нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 2 707 601,9 грн.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до договору оренди землі було внесено зміни до пунктів 9, 11 договору оренди щодо порядку, строку та розміру орендної плати.

Дану додаткову угоду було зареєстровано Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області 14.03.2012 р. за №441290004000740 (а.с. 21).

Судом встановлено, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. у справі №1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 р. №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" (а.с. 61-67).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. постанову Севєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Северодонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р. №К/9991/65360/12 задоволено касаційну скаргу ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. у справі №1227/3807/2012 та залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. (а.с. 16-18).

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт визнання Рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 р. недійсним є таким, що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Отже, 01.04.2014 р. набрав чинності судовий акт, згідно з яким Рішення №431 від 29.03.2011 р., на підставі якого укладено спірну Додаткову угоду від 07.02.2012 р. до договору оренди землі, скасовано як протиправне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, для надання оцінки відповідності спірної Додаткової угоди вимогам законодавства на момент її вчинення, тобто на 07.02.2012 р., має бути з'ясовано питання щодо дійсності на вказаний момент Рішення №431 від 29.03.2011 р., яке як уже зазначалося, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, яка набрала чинності 01.04.2014 р.

Відповідно до п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зі змісту статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Таким чином, враховуючи те, що Рішення №431 від 29.03.2011 р. адміністративним судом було визнано протиправним та скасовано, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що зазначений акт суб'єкта владних повноважень не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, тобто від 29.03.2011 р.

За таких обставин, суд відхиляє твердження відповідача про те, що Рішення №431 від 29.03.2011 р. є скасованим з 01.04.2014 р. (з дати набрання судовим рішенням законної сили).

Висновок про те, що Рішення №431 від 29.03.2011 р. не породжує жодних правових наслідків з моменту прийняття також підтверджується рішенням Сєвєродонецької міської ради №3980 від 12.06.2014 р. "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка", яке набрало чинності з 01.01.2015 р. (а.с. 20).

Вказаним Рішенням №3980 визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2015р., рішення Сєвєродонецької міської ради №1212 від 19.01.1998 р., хоча у рішенні №431 від 29.03.2011 р. зазначалось, що Рішення №1212 від 19.01.1998 р. втрачає чинність з 01.07.2011 р. (а. с. 25).

Таким чином, самим відповідачем фактично визнано, що Рішення №431 від 29.03.2011 р. не мало правових наслідків у вигляді зміни нормативно-грошової оцінки землі та втрати чинності попереднім відповідним Рішенням №1212 від 19.01.1998 р.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та норми закону, суд дійшов висновку про те, що скасування Рішення №431 від 29.03.2011 р., на виконання якого сторонами було укладено Додаткову угоду від 07.02.2012 р. до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р., є підставою для визнання Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р. недійсною відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Оскільки фактичне виконання відповідачем зобов'язань за спірною Додатковою угодою від 07.02.2012 р. до договору оренди землі та їх прийняття позивачем унеможливлює проведення між сторонами реституції, суд вважає, що Додаткову угоду від 07.02.2012 р. до договору оренди землі має бути визнано недійсною на майбутнє.

З приводу позовних вимог щодо зобов'язання 2-го відповідача (Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області) скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р., суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів, а саме, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доказів звернення позивача до 2-го відповідача щодо скасування реєстраційної дії - державної реєстрації Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р., суд вважає позовні вимоги позивача до 2-го відповідача передчасними, оскільки права та інтереси позивача на день звернення до суду з даним позовом 2-м відповідачем не порушені. За таких обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання 2-го відповідача скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію Додаткової угоди від 07.02.2012 р. до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р. відмовити.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір за позовну вимогу про визнання правочину недійсним має бути покладено в повному обсязі (1 218,00 грн.) на 1-го відповідача (Сєвєродонецьку міську раду). Судовий збір за позовну вимогу про зобов'язання вчинити певні дії (1218,00 грн.) слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 15, 203, 215, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 4-3, 24, 32-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовлено частково.

Визнати недійсною на майбутнє Додаткову угоду від 07.02.2012 р. до договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна" та Сєвєродонецькою міською радою.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32, код ЄДРПОУ 26204220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Оріяна" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, квартал МЖК "Мрія", 2, код ЄДРПОУ 30009704) судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко