Рішення

від 08.04.2015 по справі 922/1069/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р.Справа № 922/1069/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф", м. Харків до Приватного підприємства "Ностро", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Євков О.М. (дов. б/н від 09.03.2015 року);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до приватного підприємства "Ностро" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 28/09-11/2 від 28.09.2011 року на суму 42608,64 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором поставки № 28/09-11/2 від 28.09.2011 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

У межах строків, визначених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався з 11.03.2015 року до 16.03.2015 року, а з 16.03.2015 року на 08.04.2015 року для витребування документів, необхідних для повного та всебічного дослідження усіх обставин спору.

Представник позивача в судове засідання 08.04.2015 року з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.2015 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Як стверджує позивач, 28.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еладаполіграф» (позивач) та Приватним підприємством «Ностро» (відповідач) було укладено договір поставки № 28/09-11/2, у відповідності до умов якого позивачем на склад відповідача було відвантажено товар на суму 42608,64 грн., згідно видаткової накладної № 261 від 28.11.2014 року.

Також як зазначає позивач, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив оплати товару в строки, передбачені договором.

09.02.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 42608,64 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, борг перед позивачем в сумі 42608,64 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, з посиланням на розписку від 28.11.2014 року, яка на думку відповідача підтверджує передачу коштів відповідачем представнику позивача, а саме Корсуну Д.Ж.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до абз.2 ч. ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що договір на який посилається позивач припинив свою дію 31.12.2013 року, про що свідчить додаткова угода № 2 від 29.12.2012 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 10).

В той час, як поставка товару на суму 42608,64 грн. відбувалась позивачем 28.11.2014 року, про що свідчить видаткова накладна № 261 від 28.11.2014 року, підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 12).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір поставки № 28/09/2 від 28.09.2011 р. є таким, що припинив свою дію 31.12.2013 року, отже поставка товару позивачем відповідачу, за яку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість відбувалась на бездоговірній основі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що позивачем 28.11.2014 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 42608,64 грн. грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № 261 від 28.11.2014 року (а.с.12).

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі - продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Враховуючи бездоговірний характер поставки, сторонами в письмовій формі не було досягнуто згоди щодо строків виконання відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 001 від 09.02.2015 р. (а.с. 13) з вимогою про оплату 42608,64 грн. заборгованості з видаткової накладної № 261 від 28.11.2014 року.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач суму заборгованості у розмірі 42608,64 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, з посиланням на розписку від 28.11.2014 року, яка на думку відповідача підтверджує передачу коштів відповідачем представнику позивача, а саме Корсуну Д.Ж., то суд зазначає наступне.

Дослідивши надану відповідачем розписку, яка на його думку може слугувати доказом про погашення заборгованості, суд не може прийняти її як належний доказ, оскільки вона укладена між фізичними особами, що виступають не як представники будь-якої юридичної особи, а в якості фізичних осіб, що не є сторонами у справі.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 261 від 28.11.2014 року на суму 42608,64 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 42608,64 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись 202, 205, абз.2 ч. ст. 207, п.1 ч.1 ст. 208, ст. cт. 509,525, 526, ч.2 ст. 530, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Ностро» (61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 35, корпус В, кв. 16, код ЄДРПОУ 33120429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еладаполіграф» (61172, м. Харків, вул. Роганська, 157, р/р 26001500066369 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 37131806) 42608,64 грн. заборгованості та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова