Постанова

від 08.04.2015 по справі 923/1727/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 923/1727/14

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.04.2015 року:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм”

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 року

по справі № 923/1727/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Евронафта”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм”

про стягнення 4000,00 грн.

В судовому засіданні 08.04.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Евронафта” (далі – позивач, ТОВ “Евронафта”) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” (далі – відповідач, ТОВ “Ритм”) про стягнення заборгованості в сумі 4000,00 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів № 1009/13-нп/ДТ, укладеного 10.09.2013 року між ТОВ “Евронафта” та ТОВ “Ритм”.

В подальшому позивач, заявою про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з ТОВ “Ритм” 6504,80 грн., з яких 4000,00 грн. основного боргу, 1453,45 грн. інфляційних втрат, 376,65 грн. три проценти річних та 674,70 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 509, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 року по справі № 923/1727/14 (суддя Соловйов К.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Евронафта” 4000,00 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” про надання відстрочки на 2 місяця (до кінця лютого 2015 року) виконання даного рішення суду, з подальшою розстрочкою на 4 місяця (з березня по червень 2015 року) виконання даного рішення.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 193, 265 ГК України, ст. 692 ЦК України та вмотивовано доведеністю документальними доказами наявності заборгованості у ТОВ “Ритм” в сумі 4000,00 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 1009/13-нп/ДТ від 10.09.2013 року, укладеного між ТОВ “Евронафта” та ТОВ “Ритм”. При цьому, суд не розглядав заяву позивача про збільшення позовних вимог, пославшись на її подання з порушенням приписів частини 4 ст. 22 ГПК України. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача в порядку ст. 121 ГПК України, суд вказав про недоведеність відповідачем відповідними доказами обставин, на які він посилається в клопотанні.

Не погодившись з рішенням суду від 20.01.2015 року, ТОВ “Ритм” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює його скасування в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача в порядку ст. 121 ГПК України з мотивів не врахування судом обставини неплатоспроможності ТОВ “Ритм”. За викладених обставин, скаржник просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду від 20.01.2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання ТОВ “Ритм” про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду з прийняттям нового рішення про задоволення клопотання ТОВ “Ритм” про відстрочення виконання рішення суду на 2 місяці (до кінця лютого місяця 2015 року) та розстрочення виконання рішення на 4 місяця (з березня по червень місяці 2015 року).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Евронафта” вказало, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду від 20.01.2015 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

У судові засідання від 11.03.2015 року та від 08.04.2015 року представники сторін, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення від 18.02.2015 року та від 16.03.2015 року, не з'явились, тим самим не скористались своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, 10.09.2013 року між ТОВ “Евронафта” (постачальник) та ТОВ “Ритм” (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №1009/13-нп/ДТ, відповідно до якого постачальник зобов'язався забезпечити поставку в узгоджені строки на підставі заявок покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених в договорі, далі за текстом „товар”, асортимент, кількість та ціна яких зазначається у видаткових накладних (п. 1.1. договору).

Згідно пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється узгодженими партіями за попередньою заявкою покупця на протязі трьох днів з моменту отримання передоплати у розмірі 100 відсотків, якщо інше не встановлено додатковими угодами, оформленими у письмовій формі.

Відповідно до пункту 2.8 договору право власності на товар покупець набуває з моменту поставки. Моментом поставки товару вважається дата, зазначена в акті приймання – передачі товару або накладній.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Пунктами 6.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору від 10.09.2013 року позивачем на адресу відповідача було поставлено 5335,0 літрів дизельного палива (євро) марки В вид 1 на загальну суму 47481,50 грн. та отримано відповідачем, про що свідчать видаткова накладна від 09.10.2013 року № 92, товарно-транспортна накладна № Р09 від 09.10.2013 року, довіреність від 09.10.2013 року № 41. В свою чергу, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 93 від 09.10.2013 року в сумі 47481,50 грн., яку відповідач сплатив частково, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем відповідними документальними доказами обставини неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів №1009/13-нп/ДТ від 10.09.2013 року, що призвело до заборгованості в сумі 4000,00 грн., а відтак, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Колегія суддів також вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно не розглянув заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 23.12.2014 року, оскільки в порушення ст. 22 ГПК України позивач одночасно змінив предмет і підставу позову.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача в порядку ст. 121 ГПК України про надання ТОВ “Ритм” відстрочки на 2 місяця (до кінця лютого місяця 2015 року) з подальшою розстрочкою на 4 місяця (з березня по червень місяць 2015 року) на виконання рішення суду по справі № 923/1727/14, оскільки неплатоспроможність ТОВ “Ритм” свідчить про неможливість виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктами 7.2, 7.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

З викладеного випливає, що саме на заявника покладається обов'язок обґрунтування заяви в порядку ст. 121 ГПК України з наданням відповідних доказів на підтвердження тих обставин, на які заявник посилається в своїй заяві. Проте, матеріали справи не містять в собі будь – яких документальних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища ТОВ “Ритм” або будь – яких інших обставин, що можуть унеможливити своєчасне та повне виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність законних підстав для задоволення клопотання ТОВ “Ритм” про надання відстрочки на 2 місяця (до кінця лютого місяця 2015 року) з подальшою розстрочкою на 4 місяця (з березня по червень місяць 2015 року) на виконання рішення суду по справі № 923/1727/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 року, прийняте при дотриманні норм матеріального та процесуального права, – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 року по справі № 923/1727/14 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 10.04.2015 року.

Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                О.О. Журавльов