Постанова

від 08.04.2015 по справі 918/1967/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 918/1967/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

прокурора: Меленчук І.В.;

позивача: представник Горчак Ю.П.;

відповідача: представники Мусій В.В., Волков С.В., Ткачук О.П., Солімчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.02.15р. у справі № 918/1967/14 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка"

про стягнення коштів в сумі 22 413 грн. 94 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1967/14 від 03.02.15р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що предметом доказування у справі про стягнення збитків (що складаються з прямих збитків та упущеної вигоди) є наявність усіх складових елементів правопорушення. Позивач належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи статей 33, 34 ГПК України, довів факт протиправного, без відповідних правовстановлюючих документів, використання земельної ділянки відповідачем в період з січня 2012 - по лютий 2013 років та факт понесених позивачем збитків у розмірі 22 413 грн. 94 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Рівненська обласна організація "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.02.15р. у справі 918/1967/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що відповідач не знав про існування даної справи, поштові відправлення з повістками не отримував. Тому справа розглянута односторонньо, без з'ясування всіх обставин справи, без належного дослідження поданих доказів. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з приводу нанесення збитків позивачу за 2012р. У позивача відсутні докази, які б стверджували, що основний договір №219 від 21.12.2000р. в 2012році вже був розірваний чи визнаний недійсним.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 03.02.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 03.02.15р. у даній справі слід скасувати, а апеляційну скаргу скаржника - задоволити, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті представники відповідача надали суду апеляційної інстанції копію додаткового договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.12.2000 року №219; копію додаткової угоди №1 про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.12.2000р. №219; копію відповіді Держземагентства України від 27.02.2015р. №26-1716-0.7-216/2-15 на запит на отримання публічної інформації щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Рівне, вул. Кіквідзе, 8; копія акта здачі-прийомки робіт №178 від 03.0.2015р. по договору №178 від 01.10.2013р.; копію листа від 07.09.2010р. №12-071; надали для огляду - технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Рівненській обласній організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. С.Наливайка", що надана в оренду строком на 3 роки для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій - 03.04 в м. Рівному на вул. Кіквідзе, 8 за 2009р. та за 2013р.

Неможливість подання вказаних письмових доказів пояснили неотриманням ухвали суду першої інстанції, та як наслідок не були повідомлені про день та час судового засідання.

Так ухвала від 25.12.14р. про порушення справи та прийняття позовної заяви до розгляду органом поштового зв'язку була повернута господарському суду Рівненської області з причин досилання такої кореспонденції за місцем обслуговування на іншу адресу (а.с.57-59).

Відтак у призначене судове засідання 20.01.15р. представники відповідача не з'явилися.

Ухвалою від 20.01.15р. розгляд справи судом було відкладено на 03.02.15р.

Надсилання господарським судом Рівненської області ухвали (а.с.75-77) на адресу відповідача 33013, м.Рівне, вул..Кіквідзе,8 призвело до досилання поштової кореспонденції за місцем обслуговування відповідача - на поштове відділення 33028.

І вже із зазначеного відділення повернуто місцевому господарському суду із відміткою органу поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання».

При цьому на яку адресу здійснювалося досилання, з якої адреси повернулося поштове відправлення суду першої інстанції - рекомендоване повідомлення (а.с.77) не містить.

Разом із тим суд першої інстанції в оспорюваному рішенні зазначає, що відповідач про день та час судових засідань (20.01.15р. та 03.02.15р.) був повідомлений належним чином, однак органом поштового зв'язку поштові відправлення були повернуті із відміткою про закінчення терміну зберігання. Такий висновок не відповідає фактичним обставинам, оскільки спростовується вищевикладеним.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано у судовому засіданні у представників відповідача на яку адресу могло бути здійснено досилання поштової кореспонденції, на що отримана відповідь - м.Рівне, вул.С.Петлюри, 1. Однак будь-якої кореспонденції від суду першої інстанції у період із 01.01.15р. по 18.02.15р. (день отримання рішення суду першої інстанції) не надходило.

За таких обставин колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про долучення до матеріалів справи додатково поданих письмових доказів.

Аналізуючи наявні у справі та надані додатково письмові докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2000 року Рівненською міською радою (надалі - рада) було прийнято рішення № 339 "Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та окремим підприємцям", пунктом 6 якого було вирішено надати із забудованих земель міста в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на десять років Рівненській обласній організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. С. Наливайка" (надалі - організація) земельну ділянку площею 546 м.кв. на вул.Кіквідзе, 8 для обслуговування адміністративного будинку на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 листопада 1998 року (р. № 2200).

На підставі зазначеного вище рішення, 21 грудня 2000 року між радою та організацією було укладено договір № 219 на право тимчасового користування землею, відповідно до умов якого рада передала, а організація прийняла в тимчасове користування земельну ділянку площею 546 м.кв. (надалі - правочин, договір, а.с. 61 - 62).

Відповідно до умов правочину, договір укладений строком на 10 років для обслуговування адміністративного будинку на вулиці Кіквідзе, 8.

22.02.07р. між орендодавцем та орендарем була укладена додаткова угода №1 про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.12.2000р. №219 щодо порядку внесення орендної плати, визначення нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення нового розміру орендної плати (а.с.158).

01.09.08р. додатковим договором про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.12.2000 року №219 було в чергове змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та встановлено новий розмір орендної плати (а.с.157).

07.09.10р. Українське вільне козацтво ім..С.Наливайка, в особі кошового отамана В.Мусія звернулося із листом за №12-071 про продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею площею 546кв.м. (а.с.156).

Представником міської ради не заперечується існування такого листа.

28 квітня 2011 року рада розглянувши клопотання організації, відповідно до Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" радою було прийнято рішення № 585 (надалі - рішення № 585) "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на вулиці Кіквідзе, 8", пунктом 2 якого вирішено: поновити строком на три роки договір оренди земельної ділянки площею 546 м.кв. на вулиці Кіквідзе, 8 для організації.

Пунктом 3 рішення № 585 визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

На виконання рішення № 585, радою на адресу організації 22 червня 2011 року, 14 жовтня 2011 року та 9 вересня 2012 року були надіслані листи з повідомленнями про необхідність поновлення договору оренди.

Також аналогічного змісту лист Рівненська міська рада надсилала відповідачу 17.01.12р. за №098-70, на що була дана позитивна відповідь (а.с.132) орендарем за виключенням абзацу 2 пункту 9* (орендна плата справляється із дати державної реєстрації та набрання чинності додаткового договору) із надісланням проекту додаткового договору про поновлення договору оренди землі..

Водночас матеріали справи не містять доказів добровільного укладання додаткового договору на поновлення договору оренди.

Як вбачається з супровідного листа Рівненського міського бюро технічної інвентаризації від 15 грудня 2014 року № 906/1, станом на 31 грудня 2012 року за організацією зареєстровано право приватної власності, на приміщення площею 154,4 м.кв., що знаходиться за адресою, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, 8.

В примусовому порядку додатковий договір на поновлення договору оренди землі був укладений лише із прийняттям рішення господарського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року у справі №5019/1870/12, яким визнано додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 546 м.кв., яка знаходиться в місті Рівне, вулиця Кіквідзе, 8 укладеним між радою та організацією з момент набрання чинності рішенням суду.

У мотивувальній частині оспорюваного рішення суд першої інстанції встановив, що організація відповідача використовувала земельну ділянку площею 546 м.кв. по вулиці Кіквідзе, 8 без правовстановлюючих документів в період з 22 грудня 2010 року по 12 лютого 2013 року. При цьому вказав, що зазначені вище обставини підтверджуються рішенням господарського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року у справі №5019/1870/12, яким визнано додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 546 м.кв., яка знаходиться в місті Рівне, вулиця Кіквідзе, 8 укладеним між радою та організацією з момент набрання чинності рішенням суду. Як наслідок, відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд, дослідивши судове рішення господарського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року у справі №5019/1870/12 (його мотивувальну та резолютивну частини), не прослідковує такого встановленого факту, як використання земельної ділянки площею 546 м.кв. по вулиці Кіквідзе, 8 без правовстановлюючих документів в період з 22 грудня 2010 року по 12 лютого 2013 року.

З приводу підставності нарахування та стягнення суми заподіяних збитків із відповідача колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

По-друге.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, зі змісту положень роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 1 квітня 1994 року №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вбачається, що правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, вважає, що у даному випадку відсутні усі чотири складові збитків.

Так, стверджуючи у позовній заяві, що має місце наявність шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), заступник прокурора м.Рівне, зазначає, що має місце користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період із 22.12.2010р. по 12.02.13р. При цьому який розмір упущеної вигоди у період із 22.12.10р. по 31.12.10р., у період із 01.01.11р. по 31.12.11р., у період з 01.01.12р. по 31.12.12р., у період з 01.01.13р. по 12.02.13р. має місце, прокурор не наводить.

Як зазначив у судовому засіданні відповідач, він, як орендар провів оплату за земельну ділянку у грудні 2010 року в порядку та розмірі, який визначався для листопада місяця 2010 року.

У 2011 та 2012 роках орендна плата сплачувалася у порядку та на умовах договору оренди з урахуванням останньої додаткової угоди від 01.09.2008р.

А у 2013 році орендна плата за земельну ділянку сплачувалася на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.13р. у справі №5019/1870/12 з моменту набрання ним законної сили. При цьому оплата у 2013 році була проведена починаючи із 01.01.13р.

Відтак чіткого та конкретного розміру заподіяної шкоди у кожному із зазначених судом апеляційної інстанції періодів прокурор не навів. Не надано відповідного обґрунтування і у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Посилання прокурора на акт №9 (а.с.49), затверджений рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №161 від 11.11.14р. (а.с.47), як на остаточно встановлений розмір збитків, є необґрунтований, оскільки у самому акті періоди користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не відповідають тим періодам, які наводить прокурор у позовній заяві.

Другим елементом складової збитків є протиправна поведінка заподіювача шкоди.

Така протиправна поведінка не лише повинна мати місце, а повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Для того, щоб виникла відповідальність, дія або бездіяльність особи, якою заподіяно договірну або позадоговірну шкоду, мають бути протиправними, тобто забороненими законом. У сфері цивільних правовідносин протиправні дії (бездіяльність) порушують не лише об'єктивну норму права, а й суб'єктивне право тієї чи іншої особи.

Як зазначалося вище у постанові, відповідач, як орендар за договором оренди землі, про закінчення договору оренди орендодавця повідомив завчасно; повідомив і про намір у подальшому використовувати земельну ділянку на правах оренди; упродовж періоду із 22.12.2010р. по 12.02.13р. здійснював сплату орендної плати у тих розмірах та порядку, що були визначені як основним договором так і додатковими угодами (відсутність заборгованості по сплаті орендної плати підтверджена довідками державної податкової інспекції у м.Рівне - а.с.38-43); за власний кошт провів виготовлення технічної документації (а.с.154-155) землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки площею 546м.кв. терміном на 10 років. Жодна із зазначених дій вимогам чинного законодавства не суперечить, натомість усі дії направлені на недопущення порушення суб'єктивного права Рівненської міської ради, як орендодавця.

У разі, якщо орендодавець вважав, що діями орендаря порушується його право, як власника земельної ділянки, у тому числі і право на отримання плати за користування земельною ділянкою не у встановленому порядку чи розмірі, орендодавець зобов'язаний був повідомити орендаря про припинення сплати земельного податку (орендної плати за землю), а отримані кошти - повернути на рахунок орендаря.

Натомість орендодавець 28 квітня 2011 року рішенням № 585 затвердив технічну документацію із землеустрою щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на вулиці Кіквідзе, 8", пунктом 2 якого вирішив: поновити строком на три роки договір оренди земельної ділянки площею 546 м.кв. на вулиці Кіквідзе, 8.

Необхідною умовою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність певного причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Причинний зв'язок - це об'єктивний зв'язок між явищами природи або суспільного життя, при якому одне явище виступає як причина, а друге - як наслідок: одне явище (причина) породжує, зумовлює виникнення другого явища (наслідку).

Доказів того, що Рівненська міська рада отримала збитки (за який період - так у судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор та позивач не пояснили) у сумі 22413,94грн. внаслідок неправомірних та протиправних дій (яких саме) прокурором та позивачем не надано.

Як наслідок, з огляду на зазначене, сумнівним є твердження прокурора та позивача, що має місце вина заподіювача шкоди.

З огляду на зазначене Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність у заподіяній шкоді (нанесених збитках) усіх чотирьох складових, що у свою чергу не може бути підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

По-третє.

В силу частини 1 статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Пунктом д) частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України постановою від 19 квітня 1993 р. N 284 затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі Порядок-284).

Відповідно п.1 Порядку-284, він поширюється на правовідносини відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок; встановленням обмежень щодо їх використання; погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Тобто, вказаний перелік є вичерпним.

У даному випадку ті правовідносини, які стали предметом спору у даній справі (на думку прокурора та позивача - користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів), не охоплюються Порядком-284.

Рівненська міська рада, розуміючи та усвідомлюючи наявність такої прогалини, користуючись правом, наданим їй Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням №2906 від 02.04.13р. (а.с.20-23) вирішила затвердити «Порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок» (далі - Порядок-2906) .

А затверджений Порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, який був оприлюднений як на офіційному сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету, так і в тижневику «7 днів» (за поясненнями представника Рівненської міської ради), принагідно, поширила і на дані спірні правовідносини, які виникли до прийняття та оприлюднення вказаного Порядку-2906.

Саме на підставі Порядку-2906 позивач нарахував для відповідача збитки в розмірі 22413,94грн. (а.с.56).

На думку і представника міської ради і представника органу прокуратури - вказаний Порядок-2906 поширюється (останній абзац Розділу І) на всі підприємства, установи та організації, на всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, яким рішеннями Рівненської міської ради надані в оренду земельні ділянки в межах м. Рівного. Тобто на правовідносини, які виникли як до прийняття вказаного Порядку-2906 так і після його прийняття.

Суд апеляційної інстанції таке твердження прокурора та позивача вважає помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За висновками, викладеними в п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи те, що рішення Рівненської міської ради № 2906 від 02 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та не одержання плати за оренду земельних ділянок» на який посилався суд попередньої інстанції як на підставу для задоволення позову в частині стягнення збитків, набув чинності після 12.02.2013 року (гранична дата нібито вчинення порушення), тому суд попередньої інстанції не мав правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень цього нормативного акту.

У судовому засіданні представник Рівненської міської ради наголосила на ту обставину, що аналогічні правовідносини уже були предметом розгляду як господарським судом Рівненської області так і Рівненським апеляційним господарським судом (справи №№ 918/1966/14, 918/1043/14).

Суд апеляційної інстанції рішення і постанови із вказаних справ, видрукувавши із комп'ютерної системи Діловодство спеціалізованого суду, оглянув та встановив, що питання дії Порядку-2906 на правовідносини, які виникли до його прийняття, судами обох інстанцій в обох випадках не досліджувалося. І це підтвердила представник органу місцевого самоврядування в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відтак стверджувати про наявність єдиної практики при вирішенні аналогічних спорів є передчасно.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, оскільки вони відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові заступнику прокурора м.Рівне відмовити.

В силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються відповідачу за рахунок позивача шляхом стягнення з останнього 913,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу слід доручити господарському суду Рівненської області.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка" від 13.03.15р. задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 03 лютого 2015 року у справі №918/1967/14 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Рівненської міської ради (33028, Рівненська область, місто Рівне, вул. Соборна, 12 А, ідентифікаційний код 34847334) на користь Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка"(33013, Рівненська область, місто Рівне, вул. Кіквідзе, будинок 8, ідентифікаційний код 22574598) 913,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1967/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.