Постанова

від 08.07.2015 по справі 918/1967/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 918/1967/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г., суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу Рівненської міської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі Господарського суду№ 918/1967/14 Рівненської області за позовомзаступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради доРівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка" простягнення коштів в сумі 22 413,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

прокуратури - Томчук М.О, посв. № 000606

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.02.2015 р. (суддя - Торчинюк В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. Северина Наливайка" на користь Рівненської міської ради 22 413 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки площею 546 м.кв., без правовстановлюючих документів. Стягнуто з Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. Северина Наливайка" в доход Державного бюджету України 1 827 грн. суми судового збору.

Постановою від 08.04.2015 р. Рівненського апеляційного господарського суду (судді - Юрчук М.І., Крейбух О.Г., Демянчук Ю.Г.) рішення господарського суду Рівненської області від 03.02.2015 р. скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Рівненської міської ради на користь Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка 913,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Рівненська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 26 жовтня 2000 року Рівненською міською радою (рада) було прийнято рішення № 339 "Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та окремим підприємцям", пунктом 6 якого було вирішено надати із забудованих земель міста в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на десять років Рівненській обласній організації "Українське вільне козацтво (УВК) ім. С. Наливайка" (організація) земельну ділянку площею 546 м.кв. на вул. Кіквідзе, 8 для обслуговування адміністративного будинку на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 листопада 1998 року (№ 2200).

21 грудня 2000 року між радою та організацією було укладено договір № 219 на право тимчасового користування землею, відповідно до умов якого рада передала, а організація прийняла в тимчасове користування земельну ділянку площею 546 м.кв. Договір укладений строком на 10 років для обслуговування адміністративного будинку на вулиці Кіквідзе, 8.

22.02.2007 р. між орендодавцем та орендарем була укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.12.2000 р. № 219 щодо порядку внесення орендної плати, визначення нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення нового розміру орендної плати. 01.09.2008 р. додатковим договором про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.12.2000 року № 219 було в чергове змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та встановлено новий розмір орендної плати.

07.09.2010 р. Українське вільне козацтво ім. С. Наливайка, в особі кошового отамана В.Мусія звернулося із листом за № 12-071 про продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею площею 546 кв.м.

28 квітня 2011 року рада розглянувши клопотання організації, відповідно до Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" радою було прийнято рішення № 585 (надалі - рішення № 585) "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на вулиці Кіквідзе, 8", пунктом 2 якого вирішено: поновити строком на три роки договір оренди земельної ділянки площею 546 м.кв. на вулиці Кіквідзе, 8, для організації.

Пунктом 3 рішення № 585 визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). На виконання рішення № 585, радою на адресу організації 22 червня 2011 року, 14 жовтня 2011 року та 9 вересня 2012 року були надіслані листи з повідомленнями про необхідність поновлення договору оренди.

Відповідачем була дана позитивна відповідь (а.с.132) за виключенням абзацу 2 пункту 9 (орендна плата справляється із дати державної реєстрації та набрання чинності додаткового договору) із надісланням проекту додаткового договору про поновлення договору оренди землі..

Однак, додатковий договір на поновлення договору оренди землі був укладений лише із прийняттям рішення Господарського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року у справі № 5019/1870/12, яким визнано додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 546 м.кв., яка знаходиться в місті Рівне, вулиця Кіквідзе, 8 укладеним між радою та організацією з момент набрання чинності рішенням суду.

У зв'язку з цим, заступник прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської обласної організації "Українське вільне козацтво (УВК) імені Северина Наливайка, в якій просив суд стягнути з останньої збитки, завдані внаслідок використання земельної ділянки площею 546 кв.м. за адресою: місто Рівне, вулиця Кіквідзе, 8, без правовстановлюючих документів в сумі 22 413 грн. 94 коп. за період з 22 грудня 2010 року по 12 лютого 2013 року.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 26 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п.п.3.7, 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. № 6 зазначено, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (пункт 2 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Рішенням 26 сесії 6 скликання Ради від 02.04.2013 р. № 2906 затверджено Порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок.

Пунктом 5.1 затвердженого міською радою порядку передбачено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Згідно із п.6.1 вказаного порядку визначення сум збитків покладається на комісію з питань визначення збитків власнику землі - Рівненській міській раді.

Пунктами 7.1-7.2 затвердженого міською радою порядку передбачено, що визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, після затвердження акта про визначення збитків рішенням виконавчого комітету ради, Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради у п'ятиденний строк надсилає суб'єктам повідомлення про необхідність відшкодування збитків та договір про добровільне відшкодування збитків.

14 лютого 2014 року та 14 листопада 2014 року радою на адресу організації були направлені повідомлення, якими запропоновано добровільно відшкодувати для Рівненської міської ради завдані збитки шляхом укладання відповідного договору про відшкодування збитків. Вищезазначене повідомлення та договір на добровільне відшкодування шкоди залишені відповідачем без розгляду та без задоволення у зв'язку з чим, заступник прокурора звернувся з даним позовом в господарський суд Рівненської області.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено весь склад господарського правопорушення, оскільки матеріали справи містять усі докази того, що своєю протиправною поведінкою, організацією було завдано шкоди раді (рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 листопада 2014 року № 161, а.с. 47), також підтверджена протиправна поведінка, яка знайшла своє вираження в ухилянні від укладання договору оренди, хоча радою були вжиті усі передбачені чинним законодавством заходи, щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Проте, апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду та вважає, що у даному випадку відсутні усі чотири складові збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з вказаним висновком з огляду на те, що судом першої інстанції на підставі досліджених матеріалів справи та за приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивачем, як суб'єктом права власності на землю, передано відповідачу у користування земельну ділянку, визначену як об'єкт речового права, з відповідною адресою та розмірами, натомість, відповідач не повернув позивачу зазначену земельну ділянку з орендного користування після закінчення строку дії договору, не виконав рішення органу місцевого самоврядування щодо поновлення договору оренди на три роки та ухилявся від юридичного оформлення правовідносин з використання земельної ділянки; на зазначеній земельній ділянці знаходиться належне відповідачу нерухоме майно, що унеможливлює передачу цієї ж земельної ділянки у користування іншій особі та позбавляє позивача отримання доходів у вигляді встановленої на відповідний період орендної плати, відтак, позивач вжив заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, направивши відповідачу проект необхідного для укладення договору в позасудовому порядку та звернувшись до господарського суду з позовом про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди землі з відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач належними та допустимими доказами, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, довів використання належної йому земельної ділянки відповідачем в період з 22 грудня 2010 року по 12 лютого 2013 року без відповідних правовстановлюючих документів, та понесених збитків у розмірі 22 413,94 грн., заподіяних внаслідок ухилення відповідача від належного документального оформлення користування земельною ділянкою, вжиття позивачем заходів до врегулювання земельних правовідносин з відповідачем.

Відповідач не довів обставин, що звільняли б його від відповідальності за допущене порушення.

Відповідно до приписів ст. ст. 4 5 , 4 7 , 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків, натомість суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111 7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненської міської ради задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області 03.02.2015 у справі № 918/1967/14 залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський