Постанова

від 07.04.2015 по справі 816/786/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року 15:07м. ПолтаваСправа № 816/786/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Хомутенка С.В., Кулібабчук О.О.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС" (надалі також - позивач, ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2015 року № 0000072308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1225825,00 грн та № 0000082308, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 300838 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою встановлено порушення пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення за перевіряємий період.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" зареєстровано як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів 24.11.2009, код ЄДРПОУ 36864393, номер запису 1 588 107 20000 008810, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстровано платником ПДВ з 02 грудня 2009 року. З моменту реєстрації підприємство мало назву ТОВ "Петролеум Кепітал Корпорейшен" (а. с. 122-138, т. 1).

У період з 22 по 30 січня 2015 року ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" з питань правомірності проведення господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 лютого 2015 року №397/16-01-22-02-/36864393, в якому відображено наступні порушення позивачем: занижено податкове зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період всього на суму 980660 грн та завищено від'ємне значення з ПДВ за перевіряємий період на суму 300838 грн, чим порушено вимоги пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (а.с. 43-79, т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2015 року:

№ 0000072308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1225825 грн, у тому числі 980660 грн - за основним платежем, 245165 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.41, т. 1);

№0000082308, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 300838 грн (а.с. 40, т. 1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 24 лютого 2015 року № 0000072308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1225825 грн, у тому числі 980660 грн - за основним платежем, 245165 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000082308, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 300838 грн, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за період з 01.10.2010 та 01.10.2013, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені цією статтею.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008, №281/171/578/155 (надалі - Інструкція №281/171/578/155).

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" на формування сум податку на додану вартість мало вплив здійснення останнім господарської діяльності щодо придбання товару, а саме: мазуту.

В акті перевірки контролюючим органом перевіркою відображених показників з податку на додану вартість встановлено, що на формування цих показників мала вплив реалізація зазначеного товару. До заниження податку на додану вартість у розмірі 980660 грн та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 300838 грн призвело непідтвердження первинними документами бухгалтерського обліку отримання товарів від постачальників, а саме: ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" не надано належним чином оформлених первинних документів щодо придбаних нафтопродуктів.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ДПІ м. Полтави та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, судом встановлено наступне.

01.08.2014 між ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Лавана" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки за умовами якого Постачальник зобов'язується передати товар Покупцю, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору, а саме: мазут М-100 (а.с. 139. т. 1).

Згідно пункту 1.3 Договору назва та одиниця виміру товару визначається у рахунку-фактурі, видатковій накладній.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видми діяльності ТОВ "Лавана" є діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18); оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткуванням (46.61); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); вантажний автомобільний транспорт (49.41); комп'ютерне програмування (62.01) (а.с. 142, т.1).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем надано податкову накладну №701 від 07.08.2014 на суму 203756 грн, з яких сума ПДВ 33959,33 грн, видаткову накладну №701 від 07.08.2014 на суму 203756 грн, з яких сума ПДВ 33959,33 грн, рахунок на оплату №Л-37 від 07.08.2014 (а.с. 145, 146, 147, т. 1).

Підтверджуючи факт транспортування придбаного товару позивачем надано товарно-транспорту накладну форми №1-ТТН (нафтопродукт) №Л-37 від 07.08.2014 (а.с. 148, т. 1).

06 серпня 2014 року між ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Трансстандарт-2002" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №49-НП за умовами якого Постачальник зобов'язується за замовленням Покупця передавати у власність останнього нафтопродукти за асортиментом, кількістю, якістю та ціною погодженими у додатковій угоді до договору, які є невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його відповідно до умов цього договору (а.с. 149-150, т. 1).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що прийом-передача товару за кількість та якістю здійснюється в місці переходу права власності на Товар на підставі Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом діяльності ТОВ "Трансстандарт-2002" є оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71) (а.с. 151, т.1).

Судом встановлено, що протягом серпня - жовтня 2014 року позивачем придбано у ТОВ "Трансстандарт-2002" мазут паливний.

На підтвердження факту придбання мазуту позивач надав суду податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспорті накладні форми №1-ТТН (а.с. 153-250, т. 1; а.с. 1-57, т. 2).

16 червня 2014 року між ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Екліпс-2009" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №1606/1 від 16.06.2014 за умовами якого Постачальник зобов'язався протягом терміну дії договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати продукцію порядок і кількість якої визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 58, т. ІІ).

Згідно з видатковими накладними № 304 від 16.06.2014, № 305 від 17.06.2014, № 400 від 09.07.2014, № 512 від 05.08.2014 поставці підлягав мазут у загальній кількості 81600 кг на загальну суму 402153,6, у тому числі ПДВ - 67025,6 грн (а.с.76,79, 82,83 Т.ІІ)..

На виконання досягнутої домовленості у червні-серпні 2014 року позивачем отримано від ТОВ "Екліпс-2009" товар (мазут) та проведено його оплату, про свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків на оплату (а.с.75-92 т.ІІ).

Відповідно до пункту 3 Договору від 16.06.2014 місцем пункту поставки є с. Руденківка, Новосанжарський район, Полтавська область.

Перевезення товару до місця, вказаного у договорі від 16.06.2014 здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних за формою №1-ТН (а.с.80-81, 85-88, 90 Т.І).

Посилання ДПІ у м. Полтаві на невідповідність форми товарно-транспортних накладних щодо транспортування мазуту по спірним господарським операціям формі товарно-транспортної накладної для перевезення нафтопродуктів, встановленій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, не впливає на дійсність даних документів з огляду на те, що в них відображено відомості про дату здійснення перевезення, вантаж, пункти відвантаження, ПІБ водія, який здійснював перевезення, марку автомобіля, державний номер автомобіля та причепа (за наявності) тощо.

До того ж, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що перевезення здійснювалось ТОВ "Прінт Інжінірінг" за рахунок ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" на підставі договору про надання транспортних послуг № 301209-1 від 30.12.2009 та додаткових угод до нього, що підтверджується договором, актами здачі-приймання робіт, рахунками на оплату праці, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.98-101а, 107-116, 155-191 Т.ІІ, 80-81, 85-88, 90,148 Т.І,3,6,9,12,15,17 Т.ІІ), а також реєстрами транспортних послуг, заявками про надання транспорту на перевезення (а.с.27-72 Т.ІІІ), та звітами по стоянка, виконаним на підставі договору про надання інформаційних послуг системи "форт" (а.с.250 Т.ІІ-1-26 Т.ІІІ).

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Екліпс-2009", ТОВ «Лавана», ТОВ "Трансстандарт-2002" мазут зберігався на підставі договору відповідального зберігання від 04.01.2010 на складах ТОВ "Прінт Інжінірінг" (а.с.94-97 Т.ІІ) та в подальшому підлягав переробці та удосконаленню якості відповідно до договору на переробку давальницької сировини № 1 від 29.03.2010 (а.с.102-106 Т.ІІ), що підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт, рахунків на оплату, актів виконаних робіт, актів приймання-передачі давальницької сировини ( а.с.117-154 Т.ІІ).

Згідно пояснень представника позивача товар, що отриманий ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" після переробки та удосконалення якості, а саме: мазут паливний 100 малосірчистий, ДСТУ 4058-2001 (паспорти якості, сертифікат відповідності - а.с. 241-244 Т.ІІ) реалізований контрагентам за договорами поставки нафтопродуктів, про що свідчать договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні. рахунки на оплату, накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.104-216 Т. ІІІ).

Судом встановлено, що операції з придбання мазуту у ТОВ "Екліпс-2009", ТОВ "Лавана", ТОВ "Трансстандарт-2002" та подальшої його реалізації відображені у бухгалтерському обліку (а.с.73-103 Т.ІІІ).

Різновид придбаних позивачем у вказаних контрагентів мазуту та його подальша реалізація відповідає видам діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля (а.с.137 Т.1).

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про наявність недоліків в оформленні деяких товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, проте такі помилки не є підставою для висновків про невиконання господарської операції, якщо загальний обсяг доказів у їх сукупності свідчить про протилежне.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання представника відповідача на акт "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Трансстандарт-2002" № 24/23-01-22-04/3197392 від 21.01.2015 як на доказ завищення позивачем податкового кредиту суд не приймає до уваги, як на належний доказ, оскільки встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для притягнення його до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Отже, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Ця позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, суд відхиляє твердження представника відповідача, що мітиться у письмових запереченнях (а.с.217-219 Т.ІІ), про те, що Черкаським окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Трансстандарт-2002" щодо оскарження результатів перевірки, адже при дослідженні постанови Черкаського окружного адміністративного суду судом з'ясовано, що предметом розгляду справи були дії щодо внесення в електронну базу даних результатів проведеної перевірки (а.с.219-223 Т.ІІ).

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на дані інформаційної бази "Податковий блок" (згідно з якої видом діяльності ТОВ "Екліпс-2009" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), як на доказ відсутності факту передачі мазуту, адже відповідно до статуту, реєстрація якого проведена 28.02.2014, предметом діяльності є, зокрема, інші види оптової торгівлі (а.с.63-73 Т.ІІ), що відповідає змісту господарських операцій з позивачем і не позбавляє права відповідної юридичної особи здійснювати вказаний вид господарської діяльності.

Таким чином, суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24 лютого 2015 року № 0000072308 та № 0000082308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2015 року .

Суддя І.Г. Ясиновський