Постанова

від 02.04.2015 по справі 817/501/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/501/15

02 квітня 2015 року 19год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Стецина І.В.

відповідача: представник Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західна каолінова компанія" до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західна каолінова компанія" з адміністративним позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014 № 0000552200 по податку на прибуток на загальну суму 522753,75 грн., № 0000572200 по податку на додану вартість на загальну суму 11916,25 грн., № 0013841700 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11063,86 грн., які прийняті на підставі акта перевірки від 08.09.2014 № 126/22/31108661.

В обгрунтування позову позивач заперечує висновки документальної перевірки щодо заниження доходів внаслідок порушення податкового законодавства при проведенні та відображенні у фінансовій звітності операцій з відступлення права вимоги первісними кредиторами (ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7.) та подальшим заліком однорідних зустрічних вимог з новим кредитором ПП "ПлазмаТек-Транс", а також операції з купівлі в контрагента ТОВ "ФК "Константа капітал" та розрахунку з останнім простого векселя (емітент ТОВ "Трансавто"); вказує на хибність доводів контролюючого органу щодо сплину терміну позовної давності та визнання кредиторської заборгованості безнадійною. Крім цього, позивач вважає необгрунтованим зменшення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання піску мілкого зі слюдою в кількості 750 тонн в ТОВ "Острів-Крим", які підтверджені належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Також позивач не погоджується з невизнанням витрат підприємства на впровадження та утримання мобільного зв'язку та зазначає, що такі витрати відповідно до пп. 1 "г" п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України є витратами підприємства в процесі провадження господарської діяльності, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування і не можуть розглядатися як додаткове благо окремих працівників. Відтак, вважає правомірним врахування цих витрат при визначенні бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, та, відповідно, відсутніми підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.87-91 т.2). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що документальною перевіркою встановлено, що ТОВ "Західна каолінова компанія" не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб з суми наданого працівнику додаткового блага (надання послуг мобільного зв'язку) в сумі 4829,63 грн. від сплачених коштів за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна" в сумі 32197,54 грн. При цьому підприємством не надано затверджені керівником підприємства перелік співробітників, які забезпечувались мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю, деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу розмов; журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості, розрахункові документи про сплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора; мобільні телефони на балансі підприємства не рахуються.

Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Західна каолінова компанія" оплачувала вартість проживання своєму працівнику ОСОБА_8, якій було перераховано кошти в сумі 7650 грн. При цьому в колективному договорі не передбачено забезпечення працівників житлом.

За результатами перевірки збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 11063,86 грн.

Також проведеною перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 480303,00 грн. в результаті заниження доходів в сумі 2108191 грн., а саме: занижено суму доходів від здійсненої переуступки права вимоги за 2 квартал 2012р. на 304292,28 грн.; занижено суму інших доходів на 444021 грн. безнадійної кредиторської заборгованості; занижено суму доходів по кредиторській заборгованості за отриманий та погашений вексель ТОВ "Трансавто" на 1350000 грн.; занижено суму доходів на вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей на 9878 грн.; завищено валові витрати на 52656 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідач зазначає, що відповідно до угоди про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог від 28.04.2012, укладеної між ПП "ПлазмаТек-Транс" та ТОВ "Західна каолінова компанія" ПП "ПлазмаТек-Транс" пред'являє ТОВ "Західна каолінова компанія" кредиторські грошові вимоги всього на суму 1020966 грн., в тому числі які виникли по договору уступки вимоги № 0425-01 від 25.04.2012 на суму 456001,65 грн., договору уступки вимоги № 0425-02 від 25.04.2012 на суму 393495,63 грн. та договору уступки вимоги № 0425-03 від 25.04.2012 на суму 171468,72 грн. Разом по заліку 1155097,28 грн.

ТОВ "Західна каолінова компанія" пред'являє ПП "ПлазмаТек-Транс" кредиторські грошові вимоги всього на суму 1020966 грн., які виникли в результаті відвантаження обладнання за накладною РН-0000002 від 22.05.2009. Разом до заліку 1020966 грн.

На підставі ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди про припинення однорідних (грошових) взаємних вимог шляхом їх заліку в сумі 1020966 грн.

Таким чином кредиторська заборгованість ТОВ "Західна каолінова компанія" перед ПП "ПлазмаТек-Транс" на 28.04.2012 за даними обліку по рахунку № 361 складає134131,28 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 01.04.2012 у ТОВ "Західна каолінова компанія" рахується кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_5 в сумі 305600 грн. та ФОП ОСОБА_7 в сумі 456001,65 грн.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які були придбані у вище вказаних підприємців, було включено до складу валових витрат з податку на прибуток підприємства.

Представник відповідача вказує, що в результаті вище наведених операцій чистий дохід ТОВ "Західна каолінова компанія" у наявній кредиторській заборгованості за ПП "ПлазмаТек-Транс" становить 850805,00 грн. (1020966 - 20% сума ПДВ). Загальна сума кредиторської заборгованості перед підприємцями, яка була переуступлена та зарахована в погашення дебіторської заборгованості ПП "ПлазмаТек-Транс", становить 1155097,28 грн. (456001,65+393495,63+305600). Сума доходу від переуступки права вимоги складає 304292,28 грн. (1155097,28-850805,00).

Крім цього, представник відповідача зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "Західна каолінова компанія" по рахунку 621 рахується кредиторська заборгованість за отриманий та погашений вексель ТОВ "Трансавто" в сумі 1350000 грн., яка виникла 31.07.2008. Тобто, станом на 01.08.2011 по даній заборгованості минув термін позовної давності.

Також по рахунку 631 станом на 01.01.2012 на підприємстві рахується кредиторська заборгованість в сумі 50525 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_9 та в сумі 393495,63 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_10, дата виникнення заборгованості 31.12.2009. Станом на 31.12.2013 рахується заборгованість перед ФОП ОСОБА_9 Заборгованість перед ФОП ОСОБА_10 була списана в рахунок уступки вимоги за договором № 0425-02 від 25.04.2012, укладеним між ПП "ПлазмаТек-Транс", ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Західна каолінова компанія". Відповідач зауважує, що ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_6 є окремими суб'єктами господарської діяльності. Документальних підтверджень про те, що заборгованість перед ФОП ОСОБА_10 рахувати як заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 до перевірки не представлено. Також за даними бухгалтерського обліку не було ніяких бухгалтерських проведень про залік заборгованості між ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_6

Відповідач дійшов висновку, що станом на 31.12.2012 по даних заборгованостях минуло 1095 днів, отже зазначена кредиторська заборгованість є безнадійною.

Також перевіркою встановлено, що на підприємстві рахується від'ємний залишок сировини (каоліну). Отже, платником відпускалась у виробництво сировина, яка за даними бухгалтерського обліку на товаристві була відсутня, що на думку відповідача свідчить про її безоплатне отримання в кількості 329,25 тонн на суму 9877,50 грн.

Крім цього, перевіркою встановлені взаємовідносини ТОВ "Західної каолінової компанії" з ТОВ "Острів-Крим": відповідно до видаткової накладної № 15 від 10.05.2012 на суму 22500 грн., в тому числі ПДВ 3750 грн. позивачем оприбутковано пісок мілкий зі слюдою в кількості 750 тонн. На підтвердження факту надходження товару на підприємство первинних бухгалтерських документів про перевезення до перевірки не представлено.

Також ТОВ "Західна каолінова компанія" завищено суму податкового кредиту з ПДВ в сумі 5392 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Острів-Крим", товариство відсутнє за адресою, не звітує з податку на додану вартість з квітня 2012 року, свідоцтво платника податку було скасовано в зв'язку з неподанням декларацій протягом року.

На порушення п.138.2, п.138.5 ст.138, пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ Західна каолінова компанія" завищено адміністративні витрати всього в сумі 7650 грн. за 2013 рік.

На порушення п.187.8 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України ТОВ "Західна каолінова компанія" занизила суму податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2013 року в сумі 391 грн. по встановлених перевіркою розбіжностях між задекларованими сумами ПДВ з послуг, отриманих від нерезидента.

На порушення п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Західна каолінова компанія" завищено суму податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року всього на суму 3750 грн. з отриманих телекомунікаційних послуг зв'язку від ПрАТ "МТС Україна".

Представник відповідача вважає правомірним збільшення за результатами перевірки грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до ТОВ "Західна каолінова компанія". В задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна каолінова компанія" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі 22.08.2000, є правонаступником всіх прав та обов'язків майнового та немайнового характеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергоекспорт" (а.с.25-33 т.3); перебуває на податковому обліку в Костопільській ОДПІ (Березнівське відділення); зареєстроване платником податку на додану вартість; здійснює види діяльності: добування піску, гравію, глин і каоліну; виробництво сухих будівельних сумішей; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; надання в оренду нерухомого майна; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (а.с.12 т.1, 228 т.2).

Суд встановив, що з 04.08.2014 по 01.09.2014 уповноваженими особами Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі наказу № 269 від 23.07.2014 та направлень №№ 87,88,89 від 04.08.2014 (а.с.92-95 т.2) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна каолінова компанія" код ЄДРПОУ 31108661 з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Результати перевірки оформлені актом від 08.09.2014 № 126/22/31108661 (а.с.11-63 т.1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

1) пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.5 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 480303,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011р. в сумі 310500,00 грн., за 2 квартал 2012р. в сумі 69487,00 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 1092,00 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 94717,00 грн., за 2013 рік в сумі 4507,00 грн.;

2) п.187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9533,00 грн., в тому числі за липень 2012р. в сумі 667,00 грн., за вересень 2012р. в сумі 307,00 грн., за жовтень 2012р. в сумі 292,00 грн., за листопад 2012р. в сумі 644,00 грн., за грудень 2012р. в сумі 647,00 грн., за березень 2013р. в сумі 284,00 грн., за квітень 2013р. в сумі 316,00 грн., за травень 2013р. в сумі 263,00 грн., за серпень 2013р. в сумі 322,00 грн., за вересень 2013р. в сумі 4057,00 грн., за жовтень 2013р. в сумі 321,00 грн., за листопад 2013р. в сумі 711,00 грн., за грудень 2013р. в сумі 320,00 грн.;

3) розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в редакції, затвердженій наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 № 46/18784; ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за період, що перевірявся, з недостовірними відомостями;

4) пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. 2 п.164.1 ст.164, абз. "а" пп.164.2.17 по.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податок на доход фізичних осіб в сумі 5977,13 грн. (39847,54 грн. х 15% = 5977,13 грн.).

Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки від 08.09.2014 №126/22/31108661 прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 29.09.2014 № 0000552200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 522753,75 грн., у тому числі за основним платежем 480303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42450,75 грн.,

від 29.09.2014 № 0000572200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 11916,25 грн., у тому числі за основним платежем 9533,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2383,25 грн.,

від 29.09.2014 № 0013841700 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11063,86 грн., у тому числі за основним платежем 5977,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5086,73 грн. (а.с.84,85,86 т.1).

Розрахунки донарахованих зобов'язань а.с.208, 241, 242 т.2.

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої скарги платника податків залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без зміни (а.с.87-92,93-98 т.1).

Перевіряючи висновки контролюючого органу про заниження позивачем доходів, суд встановив та врахував наступне.

З акта перевірки, письмового заперечення проти позову, пояснень представника відповідача в судовому засіданні, розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій по податку на прибуток (а.с.208 т.2) встановлено, що контролюючий орган донарахував позивачу грошове зобов'язання в сумі 310500,00 грн. (штрафна санкція 0 грн.) у зв'язку з заниженням доходів в сумі 1350000,00 грн. в 3 кварталі 2011 року по безнадійній кредиторській заборгованості, за якою минув термін позовної давності, за придбаний через ТОВ ФК "Константа капітал" вексель, емітований ТОВ "Трансавто".

Зокрема, в акті перевірки (арк.9-11) зазначено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Західна каолінова компанія" по рахунку 621 рахується кредиторська заборгованість за отриманий та погашений вексель ТОВ "Трансавто" в сумі 1350000,00 грн.

Суд встановив, що 24.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергоекспорт" (Покупець) (правонаступником якого є позивач) та ТОВ "ФК "Константа Капітал" (Продавець) уклали договір № Б-24/03/08-2 купівлі-продажу цінних паперів, предметом якого є вексель простий АА 0143470, емітент ТОВ "Трансавто", номінальною вартістю 2600000,00 грн., дата складання 24.08.2007, термін погашення 14.08.2010; ціна одного (вартість) 2035000,00 грн. В п.2.2 договору сторони погодили, що розрахунки по даному договору проводяться протягом 20 банківських днів з моменту одержання цінних паперів Покупцем від Продавця, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (а.с.38-39 т.2). Акт прийому-передачі цінних паперів до вказаного договору сторонами договору підписано 24.03.2008 (а.с.40 т.2).

Додатковою угодою № 1 від 16.07.2008 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-24/03/08-2 від 24.03.2008 сторони Договору виклали пункт 2.2 Договору в новій редакції, а саме: Розрахунки за даним Договором проводяться наступним чином: до 17.08.2008 Покупець зобов'язаний скласти на користь Продавця та передати Продавцю прості векселі власної емісії загальним номіналом 2035000,00 грн. Після передачі Покупцем Продавцю простих векселів згідно з п.1 даної Додаткової угоди і підписання Акту приймання-передачі цінних паперів, розрахунки по Договору № Б-24/03/08-2 від 24.03.2008 вважати виконаними в повному обсязі (а.с.41 т.2).

Згідно з Актом № 2 від 31.07.2008 приймання-передачі цінних паперів та виконаних робіт по Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-24/03/08-2 від 24.03.2008 Покупець ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" передав, а Продавець ТОВ ФК "Константа капітал" прийняв прості векселі ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" АА 1565667, АА 1565670, АА 1565666, АА 1565669, АА 1565664, АА 1565668, АА 1565661, АА 1565662, АА 1565663, АА 1565665, в кількості десять штук, дата складання 31.07.2008, термін погашення 31.07.2012 загальною номінальною вартістю 2035000,00 грн. (а.с.42 т.2).

Договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-24/03/08-2 від 24.03.2008 та Додаткова угода до нього № 1 від 16.07.2008 є чинними, у встановленому порядку не оспорені та не скасовані. Докази зворотнього відповідачем не надані, а судом не встановлені.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" N 2374-III від 05.04.2001, в редакції, чинній на час укладення договору, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" N 2374-III від 05.04.2001, платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

З урахуванням вищенаведеного, висновок контролюючого органу в акті перевірки про те, що заборгованість за отриманий вексель виникла 31.07.2008, а станом на 01.08.2011 по даній заборгованості минув термін позовної давності, є хибним, оскільки відповідно до вищенаведених норм закону у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Таким чином, заборгованість за придбаний позивачем вексель за договором №Б-24/03/08-2 від 24.03.2008 не виникла 31.07.2008, а навпаки, була тоді погашена шляхом емітованих в рахунок оплати прості векселі в кількості 10 шт. загальною номінальною вартістю 2035000,00 грн.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, 01.08.2011 по погашеній заборгованості не міг сплинути строк позовної давності, позаяк передані (емітовані) в рахунок оплати прості векселі в кількості 10 шт. загальною номінальною вартістю 2035000,00 грн. мають строк погашення 31.07.2012, а тому строк позовної давності спливає 31.07.2015.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з абз. "а" пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Встановлені вище фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що заборгованість позивача за придбаний через ТОВ ФК "Константа капітал" вексель вартістю 2035000,00 грн., емітований ТОВ "Трансавто", була погашена 31.07.2008, а відтак не має ознак безнадійної.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч наведеному, зазначене вище порушення в акті перевірки викладене необ'єктивно, позаяк описані в акті перевірки документи не підтверджують виявленого порушення в частині суми 1350000,00 грн. заниження валових доходів.

З урахуванням вищенаведеного, висновок контролюючого органу про заниження позивачем доходів по безнадійній кредиторській заборгованості, за якою минув термін позовної давності, за придбаний через ТОВ ФК "Константа капітал" вексель, емітований ТОВ "Трансавто", - не підтверджений належними та допустимими доказами та не відповідає обставинам справи. Тому, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 310500,00 грн. суд вважає неправомірним.

Крім цього, в ході документальної перевірки (арк.13 акта перевірки) контролюючим органом встановлено заниження суми інших доходів на вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей всього в розмірі 9878,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 7845,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 2032,50 грн., у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 2075,00 грн. (1648,0+427,0) та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 518,75 грн. (412,0+106,75).

Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до картки бухгалтерського рахунку 201 "Сировина й матеріали" по товарно-матеріальних цінностях: Каолін (сировина) встановлено, що станом на кінець дня 05.06.2012 рахувались залишки каоліну (сировини) в кількості "-" 265,5 тонн (від'ємне значення) на суму 7845,00 грн.; станом на кінець дня 01.10.2012 від'ємний залишок сировини в кількості 67,75 тонн на суму 2032,50 грн.

Дослідженням карток рахунку 201 позивача за червень 2012 року та жовтень 2012 року встановлено, що відображення вищевказаних від'ємних залишків станом на кінець дня 05.06.2012 та 01.10.2012 (а.с.19-21, 22-24 т.3).

Разом з тим, висновок перевірки про те, що платником відпускалась у виробництво сировина, яка за даними бухгалтерського обліку на товаристві була відсутня, що свідчить про безоплатне її отримання та має наслідком заниження інших доходів, суд вважає необгрунтованим.

Так, представник позивача в судовому засіданні від'ємні залишки по 201 рахунку пояснив помилкою в датах (в один день) в відображенні по бухгалтерському обліку прибуткових та видаткових документів щодо даної сировини.

Суд встановив, що відповідно до видаткової накладної № 0606-01 від 06.06.2012 позивачем було придбано каолін в кількості 1600 тонн на загальну суму 57600,00 грн., у тому числі ПДВ 9600,00 грн. (а.с.100 т.1). Зазначений товар було оприбутковано по картці 201 рахунку 06.06.2012, що в акті перевірки не відображено.

Також, відповідно до видаткової накладної № 1002-01 від 02.10.2012 позивачем було придбано каолін в кількості 2600 тонн на загальну суму 46800,00 грн., у тому числі ПДВ 7800,00 грн. (а.с.99 т.1). Зазначений товар було оприбутковано по картці 201 рахунку 02.10.2012, що в акті перевірки не відображено.

Станом на кінець червня 2012 року та кінець жовтня 2012 року від'ємні залишки сировини по бухгалтерському обліку товариства не обліковуються. Відтак, суд вважає, що відображення від'ємних залишків станом на 05.06.2012 та 01.10.2012 не вплинуло на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітні періоди 2 та 4 кварталів 2012 року.

Будь-які фактичні дані, які підтверджували б безоплатне отримання позивачем каоліну (сировини) в кількості 329,25 тонн на суму 9877,50 грн., відповідачем не надані, а судом не встановлені. Висновки перевірки щодо порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а тому не можуть бути визнані обгрунтованими.

За встановлених обставин збільшення позивачу основного зобов'язання по податку на прибуток на суму 2075,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 518,75 грн. суд вважає неправомірним.

Щодо висновку перевірки про заниження суми доходів від здійсненої переуступки права вимоги в розмірі 304292,28 грн. за 2 квартал 2012 року, суд встановив та врахував наступне.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000002 від 22.05.2009 постачальник ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" (правонаступником якого є позивач) поставило для ПП "Плазматек-Транс" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1020966,00 грн., у тому числі ПДВ 170161,00 грн. (а.с.43 т.2).

Відповідно до видаткової накладної № 0522-01 від 22.05.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_6 поставив для ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 393495,63 грн. (а.с.246 т.2).

Згідно з видатковою накладною № 0523-01 від 23.05.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_7 поставив для ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 456001,65 грн. (а.с.247 т.2).

Згідно з видатковою накладною № 2012.3 від 15.02.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 поставив для ТОВ "Західна каолінова компанія" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 305600,00 грн. (а.с.248 т.2).

25.04.2012 укладено тристоронні договори уступки вимоги:

№ 0425-01 між ПП "ПлазмаТек-Транс" (Новий кредитор), ФОП ОСОБА_7 (Первісний кредитор), ТОВ "Західна каолінова компанія" (Боржник), відповідно до умов якого Первісний кредитор уступає право вимоги до Боржника, а Новий кредитор замінює Первісного кредитора у зобов'язанні і приймає на себе право вимоги до Боржника щодо сплати заборгованості. Сума боргу на момент укладення договору становить 456001,65 грн. згідно з видатковою накладною Первісного кредитора № 0523-01 від 23.05.2009;

№ 0425-02 між ПП "ПлазмаТек-Транс" (Новий кредитор), ФОП ОСОБА_6 (Первісний кредитор), ТОВ "Західна каолінова компанія" (Боржник), відповідно до умов якого Первісний кредитор уступає право вимоги до Боржника, а Новий кредитор замінює Первісного кредитора у зобов'язанні і приймає на себе право вимоги до Боржника щодо сплати заборгованості. Сума боргу на момент укладення договору становить 393495,63 грн. згідно з видатковою накладною Первісного кредитора №0522-01 від 22.05.2009;

№ 0425-03 між ПП "ПлазмаТек-Транс" (Новий кредитор), ФОП ОСОБА_5 (Первісний кредитор), ТОВ "Західна каолінова компанія" (Боржник), відповідно до умов якого Первісний кредитор уступає право вимоги до Боржника, а Новий кредитор замінює Первісного кредитора у зобов'язанні і приймає на себе право вимоги до Боржника щодо сплати заборгованості. Сума боргу на момент укладення договору становить 305600,00 грн. згідно з видатковою накладною Первісного кредитора №2012.3 від 15.02.2012. Додатковою угодою № 1 від 31.12.2013 до даного Договору його сторони дійшли згоди, що Боржник зобов'язується перерахувати на банківський рахунок Нового кредитора зазначену грошову суму не пізніше 31.12.2014 (а.с.45-46,47-48,49-50,51 т.2).

Суд встановив, що 28.04.2012 між ПП "ПлазмаТек-Транс" та ТОВ "Західна каолінова компанія" укладено Угоду про залік зустрічних однорідних (грошових) вимог (а.с.52 т.2).

Відповідно до п.1 цієї Угоди ПП "ПлазмаТек-Транс" пред'являє ТОВ "Західна каолінова компанія" наступні кредиторські грошові вимоги:

за Договором про переведення боргу № 0425-01 від 25.04.2012 на суму 456001,65 грн.,

за Договором про переведення боргу № 0425-02 від 25.04.2012 на суму 393495,63 грн.,

за Договором про переведення боргу № 0425-03 від 25.04.2012 на суму 171468,72 грн., на загальну суму 1020966,00 грн.

Відповідно до п.2 Угоди ТОВ "Західна каолінова компанія" пред'являє ПП "ПлазмаТек-Транс" наступні кредиторські грошові вимоги:

за накладною РН-0000002 від 22.05.2009 на суму 1020966,00 грн.

Згідно з п.3 Угоди на підставі ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди про припинення однорідних (грошових) взаємних вимог шляхом їх заліку в сумі 1020966,00 грн. та зазначили, що станом на 28.04.2012 заборгованість ТОВ "Західна каолінова компанія" перед ПП "ПлазмаТек-Транс" складає 134131,28 грн.

Вищевказану операцію взаємозаліку позивачем відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 361 по контрагенту ПП "ПлазмаТек-Транс" та зазначено, що станом на 31.12.2012 обліковується кредиторська заборгованість позивача в сумі 134131,28 грн. (а.с.44 т.2).

Зазначені фактичні обставини були встановлені також і під час документальної перевірки та описані в акті перевірки, однак помилково кваліфіковані контролюючим органом як порушення п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України, а саме заниження суми доходів від переуступки права вимоги в загальній сумі 304292,28 грн. в 2 кварталі 2012 року.

Відповідно до п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Таким чином, за змістом зазначених правових норм регламентовано оподаткування операцій з відступлення права вимоги. За договорами від 25.04.2012 уступки вимоги №0425-01, №0425-02, №0425-03 право вимоги було відступлено первинними кредиторами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 до нового кредитора ПП "ПлазмаТек-Транс". При цьому позивач ТОВ "Західна каолінова компанія" за даними господарськими операціями не відступав і не придбавав права вимоги, позаяк був у зобов'язаннях боржником. Відтак, суд вважає необгрунтованим застосування п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України до досліджуваних господарських операцій стосовно ТОВ "Західна каолінова компанія".

Контролюючий орган фактично застосував приписи п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України не до договорів про відступлення права вимоги, а до договору про залік однорідних вимог між позивачем та ПП "ПлазмаТек-Транс".

Суд враховує, що відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України).

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.601 зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В бухгалтерському обліку при взаємозаліку відбувається залік власної кредиторської заборгованості платника податку перед контрагентом в рахунок його дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на ту ж суму), а тому доводи відповідача щодо виникнення за такою операцією у позивача доходу в розмірі 850805,00 грн. є безпідставними та необгрунтованими.

Згідно зі ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд зауважує про безпідставність покликань представника відповідача в судовому засіданні щодо сплину строку позовної давності за зобов'язаннями.

Так, згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, прийняття покупцем товару від продавця засвідчує укладення між сторонами договору купівлі-продажу.

Документальною перевіркою встановлено та сторонами не заперечується, що позивач не розрахувався з ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 за товар, поставлений на підставі вищевказаних видаткових накладних.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми слідує, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст.257 ЦК України тривалістю в три роки.

Так, матеріалами справи стверджено, що видаткові накладні первісних кредиторів - підприємців були датовані: ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 - 22.05.2009, ФОП ОСОБА_5 - 15.02.2012.

Таким чином, термін позовної давності за такими видатковими накладними закінчується, відповідно, 22.05.2012 та 15.02.2015.

Договори про відступлення права вимоги за вказаними видатковими накладними були укладені 25.04.2012, а договір про залік зустрічних однорідних вимог - 28.04.2012, тобто до закінчення строку позовної давності за зобов'язаннями.

З огляду на наведене, досліджені судом договори уступки вимоги від 25.04.2012 та договір про залік зустрічних однорідних вимог від 28.04.2012 за формою та змістом відповідають вимогам закону, а їх укладення не створює для позивача правових наслідків, визначених п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, висновок документальної перевірки щодо заниження позивачем доходів від здійсненої переуступки права вимоги в розмірі 304292,00 грн. не підтверджений належними та допустимими доказами, не грунтується на нормах матеріального закону та не відповідає встановленим судом обставинам справи. Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 63901,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 15975,25 грн. суд вважає неправомірним.

Перевіряючи висновок документальної перевірки про заниження ТОВ "Західна каолінова компанія" інших доходів в розмірі 444021,00 грн. за 4 квартал 2012 року по безнадійній кредиторській заборгованості, за якою минув термін позовної давності, за придбані ТМЦ в ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд встановив та врахував наступне.

В акті перевірки (арк.12) зазначено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 01.01.2012 на підприємстві рахується кредиторська заборгованість в сумі 50525,00 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_9 та в сумі 393495,63 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_10; дата виникнення заборгованості - 31.12.2009. Станом на 31.12.2013 заборгованість перед ФОП ОСОБА_9 рахується на товаристві. Заборгованість перед ФОП ОСОБА_10 була списана в рахунок уступки вимоги за договором № 0425-02 від 25.04.2012 між ПП "Плазматек-Транс", ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Західна каолінова компанія".

Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_6 є окремими суб'єктами господарської діяльності. За даними бухгалтерського обліку не було ніяких бухгалтерських проведень про залік заборгованості між ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_6 Враховуючи дату виникнення кредиторської заборгованості, станом на 31.12.2012 по даних заборгованостях минув термін позовної давності.

Слід зазначити, що всупереч вимогам п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, факт досліджуваного порушення в акті перевірки викладений необ'єктивно, без посилання на жоден первинний або інший документ, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджував би наявність зазначеного факту, ні щодо ФОП ОСОБА_10, ні ФОП ОСОБА_6

Разом з тим, представник позивача суду пояснив, що ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" невірно були перенесені залишки і замість ФОП "ОСОБА_6 в електронному обліку вказано ФОП ОСОБА_10 (механічна помилка), а фактично взаємовідносин з ФОП ОСОБА_10 у позивача не було.

Зазначені доводи позивача відповідачем не спростовано. При цьому судом встановлено, що сума кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_10, вказана в акті перевірки, відповідає сумі заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_6 за видатковою накладною № 0522-01 від 22.05.2009 на загальну суму 393495,63 грн.

Взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_6 та їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку описані вище по тексту судового рішення.

З урахуванням наведеного, висновок документальної перевірки про заниження позивачем інших доходів на суму 393495,63 грн. в 4 кварталі 2012 року не підтверджений належними та допустимими доказами, відтак донарахування грошового зобов'язання в сумі 82634,00 грн. (393495,63 х 21%) та застосування штрафних (фінансових) санкцій (25%) в сумі 20658,00 грн. суд вважає неправомірним.

Також суд встановив, що ТОВ "Компанія "Енергоекспорт" було придбано товарно-матеріальні цінності на суму 50525,00 грн. без ПДВ від ПП ОСОБА_9 за видатковою накладною № 663 від 29.12.2008 (а.с.34 т.3).

Встановлений документальною перевіркою факт облікування на підприємстві станом на 31.12.2013 кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_9 в сумі 50525,00 грн. позивачем не заперечувався.

Як зазначалося вище по тексту судового рішення, ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Враховуючи, що загальна позовна давність установлюється відповідно до ст.257 ЦК України тривалістю в три роки, відтак суд вважає, що в даному випадку строк позовної давності сплинув 29.12.2011, а тому кредиторська заборгованість набула статусу безнадійної в розумінні абз. "а" пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За встановлених обставин суд вважає правомірним висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем інших доходів за 4 квартал 2012 року в сумі 50525,00 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_9 Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 10610,00 грн. (за ставкою 21%) та застосування штрафних (фінансових) санкцій (25%) на суму 2653,00 грн. суд вважає правомірним, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000552200 в цій частині відсутні, а позов підлягає відхиленню.

Щодо завищення ТОВ "Західна каолінова компанія" витрат на суму 18750,00 грн. за 2 квартал 2012 року (арк. акта перевірки 16) та завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року на суму 3750,00 грн. (арк. акта перевірки 39) по взаємовідносинах з ТОВ "Острів-Крим", суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд встановив, що 04.05.2012 між ТОВ "Західна каолінова компанія" (Покупець) та ТОВ "Острів-Крим" (Постачальник) було укладено договір поставки № 0504-01, на умовах якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - мілкий пісок зі слюдою, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.101-104 т.1).

На виконання договірних зобов'язань постачальником ТОВ "Острів-Крим" виписано позивачу видаткову накладну № 15 від 10.05.2012 на товар "пісок мілкий зі слюдою" в кількості 750 тонн, на загальну суму 22500,00 грн., у тому числі ПДВ 3750,00 грн. (а.с.105 т.1) та видано податкову накладну № 15 від 10.05.2012 на загальну суму 22500,00 грн., у тому числі ПДВ 3750,00 грн. (ас.106 т.1). Оплата придбаного товару проведення в безготівковому порядку, що стверджено випискою банку за 11.05.2012 (а.с.131 т.1). Придбаний товар позивачем оприбутковано в травні 2012 року за дебетом 201 рахунку та кредитом 631 рахунку на суму без ПДВ 18750,00 грн. Пісок списано у виробництво та в подальшому відображено в складі собівартості реалізованої продукції, що підтверджено документальною перевіркою та сторонами не заперечується.

Фактична доставка товару від постачальника до позивача підтверджена дослідженими судом доказами: товарно-транспортними накладними, перевізник ТОВ "Укреколайн"; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з надання транспортних послуг та роботи навантаження, виконавець ТОВ "Укреколайн", які були оплачені позивачем відповідно до виписок банку (а.с.107-130, 132-138 т.1).

Зазначені вище документи бухгалтерського обліку ТОВ "Західна каолінова компанія", якими оформлено спірні господарські операції, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що придбання позивачем товарів за досліджуваними господарськими операціями відповідає основному реєстраційному виду господарської діяльності ТОВ "Західна каолінова компанія", а реальність таких операцій підтверджена належними та допустимими доказами.

В силу приписів ст.ст.44,83 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ТОВ "Західна каолінова компанія" первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. Однак, в дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

Оцінюючи покликання відповідача на неможливість проведення перевірки ТОВ "Острів-Крим" у зв'язку з неподанням податкової звітності з податку на додану вартість з квітня 2012 року, суд зауважує наступне.

На час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, володів спеціальною податковою правосуб'єктністю як зареєстрований платник податку на додану вартість, належність оформлення виданих ним податкових накладних податковим органом не заперечується, а укладений з його участю господарський договір з позивачем в установленому порядку недійсним не визнаний.

Порушення контрагентом порядку здійснення господарської діяльності, порядку подання податкової звітності може мати правові наслідки лише для особи порушника та не впливає на бухгалтерський і податковий облік позивача і не може слугувати самостійною підставою для зменшення позивачу витрат та податкового кредиту з ПДВ, які підтверджені належними первинними документами.

Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) від 22.01.2009, в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що спірні витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Острів-Крим" підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач не підтвердив безтоварного характеру спірних господарських операцій та не довів вчиненого позивачем порушення податкового закону. Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3938,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 984,5 грн. суд вважає неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000552200 в цій частині підлягає до скасування. Також, суд вважає неправомірним збільшення позивачу по даних господарських операціях грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3750,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 937,50 грн., а податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000572200 в цій частині підлягає до скасування.

Що стосується висновку документальної перевірки про завищення ТОВ "Західна каолінова компанія" витрат на суму 26255,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 5392,00 грн., які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, по придбаних послугах зв'язку від ПрАТ "МТС Україна", слід зазначити наступне.

Суд встановив, що наказом ТОВ "Західна каолінова компанія" №0712-01 від 12.07.2012 "Про впровадження мобільного зв'язку на підприємстві" у зв'язку з необхідністю підтримки оперативного зв'язку з постачальниками, клієнтами, майбутніми працівниками підприємства, швидкого прийняття управлінських рішень, спілкування в період відряджень, - було наказано укласти договори на отримання послуг мобільного зв'язку, за потребою придбати телефони для працівників підприємства, затвердити Правила користування мобільним зв'язком, у зв'язку з виробничою необхідністю забезпечити мобільними телефонами та/або sim-картою мобільного зв'язку - генерального директора (а.с.11 т.2).

Правилами користування мобільним зв'язком на підприємстві, затвердженими вищевказаним наказом, позивач встановив, що працівник, якому видано sim-карту мобільного зв'язку, має право за власним бажанням використовувати особистий телефонний апарат; забороняється використання мобільного зв'язку підприємства в особистих цілях та в інших цілях, безпосередньо не пов'язаних з потребами підприємства (а.с.10 т.2).

12.07.2012 між ТОВ "Західна каолінова компанія" (абонент) та ПрАТ "МТС Україна" (оператор) укладено Договір № 5577-662 про надання послуг мобільного зв'язку (а.с.12-19 т.2).

В подальшому оператор ПрАТ "МТС Україна" щомісячно виставляв ТОВ "Західна каолінова компанія" до оплати рахунки з деталізованою інформацією за користування послугами мобільного зв'язку за укладеним договором (а.с.139-200 т.1), які оплачувались позивачем в безготівковому порядку (а.с.201-216 т.1). Також продавцем послуг позивачу були виписані податкові накладні (а.с.217-230 т.1), податковий кредит на підставі яких був віднесений позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів.

Висновок документальної перевірки щодо використання придбаних позивачем послуг зв'язку не в господарській діяльності не підтверджений жодним доказом. На думку суду, та обставина, що на балансі підприємства не обліковується мобільний телефон, не може слугувати підставою для невизнання витрат з придбання послуг мобільного зв'язку, оскільки такі послуги надаються оператором на конкретну sim-карту на підставі договору, укладеного безпосередньо з ТОВ "Західна каолінова компанія", а не на окремий телефонний апарат.

Відповідно до пп. "ґ" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.187 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.1987 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Досліджені в справі платіжні документи (виписки банку) підтверджують понесені позивачем витрати з оплати послуг зв'язку, які відповідно до наказу підприємства № №0712-01 від 12.07.2012 придбавалися для використання виключно в господарській діяльності.

Оцінюючи доводи відповідача щодо недоліків в оформленні розрахункових документів ПрАТ "МТС Україна", суд виходить з такого.

Матеріалами справи стверджено, що ТОВ "Західна каолінова компанія" при отриманні від ПрАТ "МТС Україна" податкових накладних з помилками в їх оформленні (зокрема, дата виникнення податкового зобов'язання не відповідає правилу першої події відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ; помилка в адресі покупця; факсимільний підпис) письмово повідомляв про зазначені недоліки Костопільську МДПІ з долученням таких податкових накладних та розрахунково-платіжних документів (а.с.232-249 т.1, 1-9 т.2).

Суд вважає, що окремі дефекти в оформленні документів, як то відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про зменшення витрат та податкового кредиту з ПДВ за такими господарськими операціями.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення ТОВ "Західна каолінова компанія" п.138.2 ст.138, пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Висновок документальної перевірки про завищення адміністративних витрат на загальну суму 26255,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 5392,00 грн. не підтверджений належними та допустимими доказами.

Відтак, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5191,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1297,75 грн. суд вважає неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000552200 в цій частині підлягає до скасування.

Збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5392,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1348,00 грн. суд вважає неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000572200 в цій частині підлягає до скасування.

Що стосується висновку документальної перевірки про завищення ТОВ Західна каолінова компанія" адміністративних витрат в сумі 7650,00 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_8, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи стверджено, що 01.06.2012 між ФОП ОСОБА_8 (Орендодавець) та ТОВ "Західна каолінова компанія" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 0601-01, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Розмір місячної орендної плати складає 1275,00 грн. (а.с.20-22,23 т.2).

В перевіреному періоді позивач на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оплачував для ФОП ОСОБА_8 послуги з оренди нерухомого майна, витрати за якими в сумі 7650,00 грн. віднесені до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (а.с.24-29, 30-31 т.2). Зазначені обставини встановлені актом перевірки (а.с.19), сторонами не заперечуються.

Представник позивача пояснив, що підприємство орендувало вищевказане нерухоме майно (квартиру) для працівника, який прибув з іншої місцевості, та зазначив, що відповідно до Положення про оплату праці по підприємству встановлено, що до інших виплат, які не входять до фонду оплати праці, включають оплату житлового приміщення на певний час для працівників підприємства, які прибули на роботу з іншої місцевості (а.с.33-37 т.2).

Вище по тексту судового рішення зазначено, що згідно з приписами п.138.2 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, повинні бути пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені належними первинними та іншими документами.

Всупереч наведеному, ні в ході документальної перевірки, ні в ході судового розгляду адміністративної справи позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували взаємозв'язок витрат на оренду нерухомого майна з господарською діяльністю підприємства. Зокрема, не підтверджено в будь-який спосіб потребу підприємства в орендованому житловому приміщенні, не ідентифіковано особу працівника, який таким житлом забезпечувався, не надано трудового договору з таким працівником, який би передбачав забезпечення працівника житлом за рахунок товариства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що висновок документальної перевірки про вищевказане порушення є обгрунтованим та відповідає обставинам справи. Відтак, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1454,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 363,50 грн. суд вважає правомірним, а позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000552200 в цій частині до задоволення не підлягає.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000552200 по податку на прибуток підлягає до скасування в частині основного платежу в сумі 468239,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39434,25 грн., а в решті донарахованого зобов'язання рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Крім цього, актом документальної перевірки (арк.29) встановлено, що на порушення п.187.8 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України ТОВ "Західна каолінова компанія" занизила суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 391,00 грн. за листопад 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні вказане вище порушення визнав, правомірності донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в цій частині не заперечив. Добровільність визнання позивачем зазначених обставин сумнівів у суду не викликає.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000572200 по податку на додану вартість в частині основного зобов'язання в сумі 391,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 97,75 грн. є правомірним, а адміністративний позов про його скасування в цій частині до задоволення не підлягає. В решті донараховане зобов'язання з ПДВ (взаємовідносини позивача з ТОВ "Острів-Крим" та ПрАТ "МТС-Україна") є протиправним, а податкове повідомлення-рішення підлягає до скасування в частині основного платежу в сумі 9142,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2285,5 грн., а адміністративний позов в цій частині слід задовольнити.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 №0013841700 по податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Як встановлено з акта перевірки (арк.50-51), документальною перевіркою встановлено непов'язаність придбаних підприємством послуг мобільного зв'язку з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб з суми наданого працівнику додаткового блага в сумі 4829,63 грн. (32197,54 х 15%).

Оскільки, як зазначено вище по тексту судового рішення, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про правомірність віднесення до витрат послуг мобільного зв'язку, які пов'язані з господарською діяльністю позивача, відтак висновок контролюючого органу щодо оподаткування таких витрат як додаткового блага, отриманого працівником позивача, суд вважає необгрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Таким чином, донарахування позивачу грошового зобов'язання в сумі 4829,63 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3493,00 грн. суд вважає неправомірним, податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає до скасування, а адміністративний позов - до задоволення.

Крім цього, як зазначено вище по тексту судового рішення, в ході судового розгляду адміністративної справи підтверджено висновки документальної перевірки в частині необгрунтованого формування ТОВ "Західна каолінова компанія" витрат внаслідок оплати ФОП ОСОБА_8 послуг з оренди нерухомого майна для проживання працівників підприємства на загальну суму 7650,00 грн.

Взаємозв'язок понесених виплат на оренду житлового приміщення з виконанням працівниками обов'язків трудового найму не підтверджений позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. "а" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За встановлених обставин суд вважає правомірним збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1147,5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 573,75 грн. Доводи позивача не дають суду підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім цього, документальною перевіркою встановлено порушення розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме подання податкового розрахунку 1-ДФ за перевірений період з недостовірними відомостями. Попередні аналогічні порушення виявлені актами перевірок від 01.02.2013 та від 17.12.2013 з застосуванням фінансових санкцій (арк. акта перевірки 50).

Ні в адміністративному позові, ні в ході судового розгляду адміністративної справи позивачем виявлене порушення не заперечувалось, доказів на його спростування не надано.

Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

За встановлених обставин застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1020,00 грн. суд вважає правомірним, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині відсутні.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0013841700 по податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає до скасування в частині основного платежу в сумі 4829,63 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3493,00 грн. В решті донарахованого зобов'язання рішення контролюючого органу суд вважає правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" N 3674-VI від 08.07.2011 під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При пред'явленні адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Загальна сума позовних вимог становить 545733,86 грн. За результатами судового розгляду задоволено позовні вимоги в сумі 527423,38 грн., що становить 96,6% від суми позову.

Таким чином, судові витрати (судовий збір) в розмірі 470,64 грн. присуджуються на користь позивача; судовий збір в сумі 149,04 грн. підлягає до стягнення з позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29.09.2014:

№ 0000552200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 468239,00 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39434,25 грн., всього в сумі 507673,25 грн.,

№ 0000572200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 9142,00 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2285,5 грн., всього в сумі 11427,5 грн.,

№ 0013841700 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу в сумі 4829,63 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3493,00 грн., всього в сумі 8322,63 грн.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західна каолінова компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 470,64 грн.

Стягнути з позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західна каолінова компанія" недоплачений судовий збір в сумі 149,04 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.