Ухвала

від 08.04.2015 по справі 815/3661/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 р. Справа № 815/3661/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Сівєлькіній С.Є. та Данюк А.І.,

за участю представника 3-ї особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та часткове скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Овідіопольської РДА та 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 15.12.2008 року №1772 «Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами на території Авангардівської, Таїровської селищних та Сухолиманської сільської рад Овідіопольського району Одеської області» в частині затвердження акта та прийняття до експлуатації індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Мізікевича, а саме п. 1.2.10, за яким прийнято до експлуатації житловий будинок ОСОБА_3 (літ. А-2,А,А1,А2,а,а1 ) загальною площею 426, 30 кв. м, житловою - 86, 80 кв. м, корисною - 426, 30 кв. м, баня (літ. Б) - 41, 20 кв. м, тераса (літ. б ) - 43, 40 кв. м, санблок (літ. В ) - 9 кв. м, споруди (літ. №1-6,1 ) по АДРЕСА_1, ж/м «Дружний».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне розпорядження є протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, оскільки відповідач, як орган виконавчої влади, що утворив державну приймальну комісію, яка склала акт про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку ОСОБА_3, не перевірив відповідність зазначеного акту всім нормативним вимогам. Так, як зазначає позивач, паркан житлового будинку ОСОБА_3 збудований частково на території саме його земельної ділянки №18/9, а з тильного боку його ділянки взагалі збудована капітальна споруда - баня (літ. "Б") площею 41, 20 кв. м., однією зі стін якої є огорожа, що, в совю чергу і призвело дл порушення вимог п.3.25 ДБН 360-92 та прав позивача, як власника земельної ділянки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 29.10.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_2, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 30.07.2004 року, є власником земельної ділянки площею 0,100 га, розташованої на території Таїровської селищної ради в АДРЕСА_1. Цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2

3-я особа ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 02.11.2006 року, є власником земельної ділянки площею 0,1004 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4.

Тобто, вказані вище земельні ділянки позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сусідніми та межують по лінії точок "Б" - "В".

При цьому, на земельній ділянці позивача будівель не має, а на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, ж/м Дружний с.Мізікевича, її власником ОСОБА_3 побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, на який КП «Овідіопольське РБТІ» видано технічний паспорт від 11.11.2008 року.

15.12.2008 року Овідіопольська РДА своїм розпоряджнням №1772 затвердила акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами на території Авангардівської, Таїровської селищних та Сухолиманської сільської рад Овідіопольського району Одеської області, серед яких, було затверджено і акт про прийняття до експлуатації індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_3 (літ. А-2, А, А1, А2, а, а1) загальною площею - 426,30 кв.м, житловою - 86,80 кв.м, корисною - 426,30 кв.м, баня (літ. Б) - 41, 20 кв.м, тераса (літ. б) - 43,40 кв.м, санблок (літ. В) - 9 кв.м, споруди (літ. №1-6, 1) по АДРЕСА_1

В подальшому, на підставі вказаного розпорядження РДА, 17.12.2008 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24500548, на підставі свідоцтва про право власності від 17.12.2008 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на будинок житловий з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, АДРЕСА_1

Непогоджуючись з вищезазначеним розпорядженням органу місцевого самоврядування, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи ву задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного розпорядження та відповідно, з неогрунтованості т абезпідставності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», актами місцевих державних адміністрацій - є відповідні розпорядження їх голів.

А відповідно до змісту ст.41 цього ж Закону , голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Як слідує зі ст.18 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А згідно із приписами ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів безпосередньо здійснюється приймальними комісіями. Порядок же прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

22.09.2014 року Постановою Кабінету Міністрів України №1243 було затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», який діяв на час виникнення спірних правовідносин та визначав основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Так, пунктом 1 цього Порядку №1243 передбачалося, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

А вимогами пункту 27 цього ж Порядку, в свою чергу, передбачалось, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.

Тобто, Порядком №1243 було встановлено безальтернативний обов'язок органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив державну приймальну комісію, затвердити у 15-денний строк акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, підписаного всіма членами держаної приймальної комісії та не передбачалось повноважень надання оцінки прийнятого державною приймальною комісією рішення (акта).

Отже, за таких обставин та враховуючи, що позивач фактично не оскаржує сам акт та не ставить під сумнів його підписання всіма чланеми державної приймальної комісії, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що у відповідача на той час не було жодних правових підстав для відмови від затвердження цього акту про прийняття до експлуатації індивідуального житлового будинку №18/8 з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_3

При цьому, необхідно вказати, що відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалося вище, згідно зі ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Ці розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, уважно оцінивши оскаржуване розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 15.12.2008 року №1772 «Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами на території Авангардівської, Таїровської селищних та Сухолиманської сільської рад Овідіопольського району Одеської області» в частині затвердження акта та прийняття до експлуатації індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Мізікевича, а саме п.1.2.10, яким прийнято до експлуатації житловий будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, ж/м «Дружний» на предмет відповідності вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що оскільки затвердження акту державної приймальної комісії виключається лише у разі відсутності підписів окремих членів комісії, оскаржене розпорядження прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством України.

Також, одночасно судами обох інстанцій було досліджено і акт від 22.07.2013 року, на який посилався позивач.

Так, з цього акту вбачається, що його було складено та підписано 22 липня 2013 року директором КП «Центр інженерних досліджень» Лопотан В.І., замовником - ОСОБА_2 і інженером 1-ї категорії цього КП Савицьким П.І. про те, що 17.07.2013 року ними було здійснено винесення в натуру меж земельної ділянки площею 0,1004 га, розташованої за адресою: Таїровська селищна рада, АДРЕСА_1, Овідіопольського району та встановлено, що з усіх сторін земельної ділянки побудовано огорожу кам'яним парканом сусідніх ділянок. В результаті порівняння нових координат земельної ділянки з координатами Центру ДЗК вбачається зміщення меж земельної ділянки.

Таким чином, на підставі цього акту та схеми виносу земельної ділянки, судом встановлено, що має місце зміщення меж земельних ділянок як третьої особи - ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_2, так і інших суміжних землевласників. При цьому, третя особа не заперечує існування такого зміщення та пояснює це незначною погрішністю геодезичного дослідження, яке, в свою чергу, допускається.

До того ж, з матеріалів спарви також встановлено, що межі земельної ділянки позивача ОСОБА_2 в натурі також виступають за межі відведення земельної ділянки по державному акту.

Окрім того, у судовому засіданні з'ясовано, що на даній місцевості повсюди спостерігається незначне зміщення меж земельних ділянок, але таким чином, що фактично їх розмір не зменшуються.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване Розпорядження Овідіопольської РДА від 15.12.2008 року №1772 є правомірним та скасуванню не підлягає. При цьому, апеляційний суд ще раз наголошує на тому, що при обраному позивачем способі захисту свого порушеного права, т.б. саме шляхом оскарження цього розпорядження №1772, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, судами перевірялось виключно те, чи було прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а не факт відповідності (або зміщення) існуючих меж між земельними ділянками позивача та 3-ї особи АДРЕСА_1 Овідіопольського району, спір про які підлягає вирішенню виключно в порядку цивільного судочинства.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно із ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко