Постанова

від 07.04.2015 по справі 818/3522/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Справа № 818/3522/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 818/3522/14

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми

до Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (далі по тексту - позивач, ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в м. Суми), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача заборгованість зі сплати капіталізованих платежів на суму 207303 грн. 18 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Якіра, 17, код ЄДРПОУ 00720148) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (40024, Сумська область, м. Суми, вул. Даргомижського, 6, одержувач: відділення ВД ФСНВ в м. Суми, р/р 37177003000294, банк: ГУДКУ в м. Суми, Сумської обл., МФО 837013, код ЄДРПОУ 24014389) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 207303 (двісті сім тисяч триста три) грн. 18 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів абз. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2014 року на адресу відділення ВД ФСНВ у м. Суми надійшло повідомлення від УПФУ у м. Сумах про припинення діяльності Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини за рішенням власника.

На обліку у Фонді знаходиться 2 особових справи потерпілих під час роботи в Сумській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" продовжують отримувати страхові виплати.

Згідно розрахунку позивача, сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 207303 грн. 18 коп. (а.с.5).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 26 червня 2012 року по справі №21-156а12

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється зокрема за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації із застосуванням Порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін внесених постановою КМУ від 26.12.2012 № 1195).

Пунктом 1 зазначеного порядку встановлено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд). Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється зокрема за рахунок капіталізації платежів юридичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Як вбачається з довідки АА № 736892 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої головним управлінням статистики у Сумській області, Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини є державною організацією. (а.с. 44)

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби № 42 від 12.02.2013, відповідач внесений до реєстру неприбуткових організацій. (а.с. 88)

Також, згідно листа управління державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області від 02.04.2015 № 05-31.01/1143, відповідач - Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини, є бюджетною установою та повністю фінансується за рахунок коштів обласного бюджету. (а.с. 87)

Із зазначеного вбачається, що Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету, віднесена до категорії неприбуткових організацій та не проводить будь-яку господарську діяльність, направлену на отримання прибутку.

Водночас, чинним законодавством (станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що капіталізація платежів здійснюється з юридичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача і вважає, що Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини не є суб'єктом, на якого розповсюджуються норми постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін внесених постановою КМУ від 26.12.2012 № 1195).

Отже, в даному випадку, стягнення суми капіталізованих платежів з відповідача, який є неприбутковою організацією, видається неможливим.

Посилання позивача на застосування аналогії закону є необґрунтованими, оскільки аналогія закону в даному випадку взагалі не може бути застосована у зв'язку з тим, що порядок капіталізації платежів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. N 765 (з урахуванням змін внесених постановою КМУ від 26.12.2012 № 1195) - яка є підзаконним нормативно-правовим актом, а не Законом.

Також колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції приписів ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на постанову Верховного Суду України від 26 червня 2012 року по справі № 21-156а12, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі не є подібними з правовідносинами, яким надано оцінку в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року по справі № 21-156а12, оскільки у справі № 21-156а12 Верховним Судом України проаналізовано правовідносини щодо поширення ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року (в редакції постанови КМУ від 16.05.2007 № 743), на правовідносини по стягненню капіталізованих платежів, окрім підприємств, які перебувають на стадії банкрутства, на платоспроможних юридичних осіб, які ліквідуються.

Приймаючи рішення у справі № 21-156а12 26.06.2012 року, Верховний Суд України виходив з положень п. 1 Порядку № 765 від 06.05.2000 (в редакції від 16.06.2007), яка передбачала відшкодування капіталізованих платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута (підприємства, яке ліквідується) та не міг здійснити аналіз подібних правовідносин, оскільки до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, були внесені зміни постановою КМУ від 26.12.2012 № 1195, якими змінено коло суб'єктів, на яких поширюється дія вищенаведеного Порядку, які набрали чинності лише 19.01.2013.

В даному випадку, спірним питанням є розповсюдження дії цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін внесених постановою КМУ від 26.12.2012 № 1195) на відповідача, який перебуває в стані припинення, є бюджетною установою, що фінансується за рахунок Державного бюджету, віднесений до категорії неприбуткових організацій та не проводить будь-яку господарську діяльність, як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі обставини, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення суми капіталізованих платежів в розмірі 207303 грн. 18 коп. є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 818/3522/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 14.04.2015 р.