Постанова

від 08.04.2015 по справі 820/1230/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2015 р. № 820/1230/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Межової К.П.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0003042204 від 16.09.2014 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення №0003042204 від 16.09.2014 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «МАСТЕР ОІЛ», ПП «Амарант- 8» та ПП «Агропром Рута» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства, за результатами якої складений акт №1287/20-23-22-01-05/32868834 від 22.08.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ":

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI донараховано податку на додану вартість на загальну суму 147 932,95 грн. по взаємовідносинам з ПП «Агропром Рута» у березні 2014 р. у сумі 147 932,95 грн.;

- перевіркою ТОВ «НАША ОЛІЯ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Агропром Рута» за період з 01.03.2014 р.- 31.03.2014 р.;

- перевіркою ТОВ «НАША ОЛІЯ» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «МАСТЕР ОІЛ» та ПП «Амарант - 8», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

На підставі висновків акту перевірки №1287/20-23-22-01-05/32868834 від 22.08.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0003042204 від 16.09.2014 року, яким ТОВ «НАША ОЛІЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221899,50 грн. в т.ч. основний платіж у розмірі 14933,0 грн., штрафні санкції у розмірі 73966,50 грн.

Суд зазначає, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень 2014 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №1287/20-23-22-01-05/32868834 висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «МАСТЕР ОІЛ» (код ЄДРПОУ 38879071), ПП «Амарант- 8» (код ЄДРПОУ 36325439) та ПП «Агропром Рута» (код ЄДРПОУ 35799271) та перевіркою встановлені порушення позивача по взаємовідносинам з ПП «Агропром Рута».

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Агропром Рута», судом встановлено наступне.

Між ПП «Агропром Рута» та ТОВ «НАША ОЛІЯ» був укладений договір поставки №0002СК від 21.01.2014 року. За умовами вказаного договору ПП «Агропром Рута», (постачальник) зобов'язується поставити і передати в власність ТОВ «НАША ОЛІЯ» (покупець), покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2013 року, в порядку і на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору обсяг кожної партії продукції згідно даного договору визначається у специфікаціях до даного договору.

На підтвердження оплати за договором позивачем надані копії виписок по рахунку з яких вбачається, що передплата здійснена 03.03.2014 року згідно договору №0002СК від 21.01.2014 року, проте неможливо встановити за яку саме партію товару вона здійснена, а суми оплати не співпадають з сумами, відображеними в податкових накладних та інших первинних документах.

Згідно п.4.4 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну і т.д., та до суду не надано рахунків-фактур до вищевказаного договору.(а.с.44 зворотній бік).

Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у специфікаціях до даного договору, згідно з яким була поставлена продукція, протягом дії даного договору.

Як вбачається з специфікації №12 загальна вартість продукції і сума платежу з ПДВ складає 729751,0 грн.

В матеріалах справи містяться податкові накладні №7 від 03.03.2014 року, №8 від 04.03.2014 року, №9 від 05.03.2014 року, №10 від 12.03.2014 року на загальну суму 887597,69 грн. у т.ч. ПДВ 147932,95 грн.

Також відповідно до умов договору оформлено видаткові накладні №13 від 04.03.2014 року та №14 від 06.03.2014 року загальна сума яких складає 708004,85 грн. у т.ч. ПДВ 118000, 81 грн. Тобто вартість продукції не співпадає з оплатою за товар.

Крім того, до матеріалів справи не надано документи складського обліку, що підтверджують оприбуткування товару на склад з підписами відповідальних осіб, документи на підтвердження здійснення розвантажувальних робіт.

Відповідно до п. 3.2 договору якість продукції, що підлягає поставці, повинна відповідати таким вимогам: вологість не більше 7%; смітна домішка не більше 1%. Зараженість не допускається. Інші показники якості продукції - відповідно до ДСТУ 4694:2006

Жодних документів, які б підтверджували якість товару позивачем не надано, в порушення вимог укладеного договору.

Також в товарно-транспортних накладних зазначено, що товар отримували водій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, проте до суду не надано довіреностей на одержання ТМЦ.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Позивачем до матеріалів справи надано копії аркушів журналу, але з наданих копій не можливо встановити правильність складання, заповнення журналу реєстрації довіреностей, в порушення вимог Інструкції.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, з усіх наданих товарно-транспортних накладних неможливо встановити до яких саме договорів вони відносяться, що є порушенням складання первинного документу.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладених правочинів, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодних належних пояснень, а з доказів які містяться в матеріалах справи не можливо встановити реальність господарської діяльності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Враховуючи положення Розділу 2 Глави 6 «Докази» КАС України суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставини, які відображені в позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ" решту суми судового збору в розмірі 3994,20 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 32868834) суму судового збору в розмірі 3994.20 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 20 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко