Ухвала

від 26.05.2015 по справі 820/1230/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 820/1230/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 820/1230/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ", звернувся до суду з адміністративним позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0003042204 від 16.09.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, помилково прийняв позицію контролюючого органу, зазначену в акті перевірки № 1287/20-23-22-01-05/32868834 від 22.08.2014 року щодо відсутності документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "НАША ОЛІЯ" з ПП "Агропром Рута" за період з 01.03.2014 -31.032.2014 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 26.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «МАСТЕР ОІЛ», ПП «Амарант- 8» та ПП «Агропром Рута» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №1287/20-23-22-01-05/32868834 від 22.08.2014 р., в якому зафіксовано порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ":

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI донараховано податку на додану вартість на загальну суму 147 932,95 грн. по взаємовідносинам з ПП «Агропром Рута» у березні 2014 р. у сумі 147 932,95 грн.;

На підставі висновків акту перевірки №1287/20-23-22-01-05/32868834 від 22.08.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0003042204 від 16.09.2014 року, яким ТОВ «НАША ОЛІЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221899,50 грн. в т.ч. основний платіж у розмірі 14933,0 грн., штрафні санкції у розмірі 73966,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що 21.01.2014 року між ПП «Агропром Рута» та ТОВ «НАША ОЛІЯ» було укладено договір поставки №0002СК (а.с. 44).

За умовами вказаного договору ПП «Агропром Рута», (постачальник) зобов'язується поставити і передати в власність ТОВ «НАША ОЛІЯ» (покупець), покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2013 року, в порядку і на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору обсяг кожної партії продукції згідно даного договору визначається у специфікаціях до даного договору.

На підтвердження оплати за договором позивачем надані копії виписок по рахунку з яких вбачається, що передплата здійснена 03.03.2014 року згідно договору №0002СК від 21.01.2014 року (а.с. 98-101), з яких неможливо встановити за яку саме партію товару вона здійснена, а суми оплати не співпадають з сумами, відображеними в податкових накладних та інших первинних документах.

Згідно п.4.4 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну і т.д., та до суду не надано рахунків-фактур до вищевказаного договору.(а.с.44 зворотній бік).

Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у специфікаціях до даного договору, згідно з яким була поставлена продукція, протягом дії даного договору.

Як вбачається з специфікації №12 загальна вартість продукції і сума платежу з ПДВ складає 729751,0 грн. (а.с. 57)

З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором позивачем були надані суду податкові накладні №7 від 03.03.2014 року, №8 від 04.03.2014 року, №9 від 05.03.2014 року, №10 від 12.03.2014 року на загальну суму 887597,69 грн. у т.ч. ПДВ 147932,95 грн.(а.с. 102-105).

Також відповідно до умов договору оформлено видаткові накладні №13 від 04.03.2014 року та №14 від 06.03.2014 року загальна сума яких складає 708004,85 грн. у т.ч. ПДВ 118000, 81 грн. (а.с. 106, 113), що свідчить про не співпадіння вартості продукції з оплатою за товар.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи складського обліку, що підтверджують оприбуткування товару на склад з підписами відповідальних осіб, документи на підтвердження здійснення розвантажувальних робіт. Дана обставина позбавляє суду можливість належного дослідження господарської операції між суб'єктами господарювання, а тому ставить під сумнів їх реальне здійснення.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги на те, що податковим органом під час проведення перевірки не запитувалась дана інформація, оскільки згідно п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

До того, відповідно до п. 3.2 договору якість продукції, що підлягає поставці, повинна відповідати таким вимогам: вологість не більше 7%; смітна домішка не більше 1%. Зараженість не допускається. Інші показники якості продукції - відповідно до ДСТУ 4694:2006

Жодних документів, які б підтверджували якість товару позивачем не надано, в порушення вимог укладеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Щодо дослідження судом першої інстанції доказів отримання товару за довіреностями виданими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, судом встановлено та не спростовано позивачем, що належних доказів видачі зазначеним особам довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей , з урахуванням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, суду не надано, а поданий суду журнал не відповідає вимогам до Журналу реєстрації довіреностей, установленим вказаною Інструкцією. (а.с.123-124).

Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, наявні в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, адже з останніх неможливо встановити до яких саме договорів вони відносяться, що є порушенням складання первинного документу.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року по справі № 820/1230/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 820/1230/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.