Ухвала

від 02.04.2015 по справі 2а-13155/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/33346/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі 2а-13155/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автрамат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Автрамат" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Автрамат" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Оріон" та ТОВ "Вторма-сплав" за лютий-квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1969/40-028/00236027 від 09.09.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі зазначеного акта відповідачем винесено винесено податкове повідомлення - рішення №0001320840 від 23.092011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий, березень 2011 року у розмірі 136473 грн.; №0001310840 від 23.09.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2011 року на 136473 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 грн.; №0001300840 від 23.09.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року 170591 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Оріон" укладено договір поставки № 10100174 від 11.06.2010 року на поставку товарів, окрім цього між позивачем та ТОВ "Вторма-сплав" укладено договір поставки № 10100241 від 01.11.2010.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується наданими позивачем: податковими накладними, книгами обліку придбання товарівподорожніми листами, які досліджено судами попередніх інстанцій та копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивними підприємствами з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено, що розділ ІІІ Кодексу - "Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 01.04.2011 року. Отже, до 01.04.2011 року при визначенні податку на прибуток необхідно керуватися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

З матеріалів справи убачається, що відповідач в акті перевірки не посилається на порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових витрат. Як свідчать матеріали справи факт відвантаження товару підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів, дорожніми листами та товарно-транспортними накладними, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином, за наявності первинних документів позивач мав право збільшити валові витрати на суму отриманого товару, за правилами першої події.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі 2а-13155/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі 2а-13155/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді В.В. Кошіль С.Е. Острович