Ухвала

від 02.04.2015 по справі 820/4143/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/48652/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Кошіля В. В. Федорова М.О. секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

представник позивача Алдошин О. С.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ-ПРОМ" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ-ПРОМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ-ПРОМ" (далі - ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року позов ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дзержинському районі проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" з питань перевірки відносин з ТОВ "Центрдормонтаж" та ТОВ "Будспецкомплект" за період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року. За результатами проведення перевірки складено акт №468/20-30-22-03/34390857 від 05 вересня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати за період 4 квартал 2012 року всього у сумі 1649089, 00 грн., завищено доходи за період 4 квартал 2012 року всього у сумі 1053320, 00 грн., встановлено заниження податку на прибуток 4 квартал 2012 року всього у сумі 125111, 00 грн.; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 119153, 68 грн; ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання всього у сумі 210664, 07 грн.; ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 329817, 75 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року: №1520302203 та №1620302203.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, вказавши у своїй постанові, що до перевірки подані всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, але суд апеляційної інстанції у своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки суми віднесено до витрат та податкового кредиту на підставі документів, при відсутності реального здійснення господарських операцій.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" мало господарські відносини з контрагентами ТОВ "Центрдормонтаж" та ТОВ "Будспецкомплект". Реальність здійснення господарських операцій підтверджено договорами, актами виконаних робіт, розрахунками, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками. В подальшому виконані роботи передані замовникам робіт згідно договорів підряду. За наслідками господарських операцій ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" включило суми до податкового кредиту звітного періоду.

Висновки ДПІ у Дзержинському районі про допущені порушення ґрунтуються на тому, що проведеними щодо ТОВ "Центрдормонтаж" та ТОВ "Будспецкомплект" перевірками встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій внаслідок відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції встановлено, що складені за наслідками господарських операцій документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість; виписані контрагентами податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" не порушено вимог законодавства, так як суми включено до податкового кредиту на підставі належних первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій з контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ-ПРОМ" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович В. В. Кошіль М.О. Федоров