Ухвала

від 07.04.2015 по справі 820/8352/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/55821/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Гоготова В.В.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року

у справі № 820/8352/14

за позовомПублічного акціонерного товариства «Південспецбуд» доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Південспецбуд» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Південспецбуд») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПАТ «Південспецбуд» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Південспецбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ «ВБК «Центренергобуд» за період травень-вересень 2012 року, з ТОВ «СК Елстін» за період вересень 2012 року, ПП «Енергобуд» за період липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12.11.2013 року № 1397/20-30-22-01/01416731.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму - 473420,00 грн., п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.5.1 п. 138.5. ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у розмірі 347711,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 року № 0001972201 та № 0001982201.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Підпунктом 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: 138.5.1. датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2011 року між ПАТ «Південспецбуд» (субпідрядник) та ТОВ «ВБК «Центренергобуд» (генпідрядник) укладено договір будівельного підряду (генпідряду) № 28, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати у термін до 15.05.2012 року роботи з реконструкції пункту пропуску «Гоптівка», а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

07.12.2011 року між ПАТ «Південспецбуд» (замовник) та ТОВ «ВБК «Центренергобуд» (виконавець) укладено договір №29, за умовами якого виконавець для забезпечення належного виконання замовником своїх зобов'язань за договором будівельного підряду № 28 від 07.12.2011 року на об'єкті «Реконструкція пункту пропуску «Гоптівка» у Дергачівському районі Харківської області» зобов'язується виконати роботи відповідно до наведеного у договорі переліку, які притаманні генпідряднику, а ПАТ «Південспецбуд» зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

09.12.2011 року між ПАТ «Південспецбуд» (генпідрядник) та ТОВ «СК Елстін» (субпідрядник) укладено субпідрядний договір № 35/12, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації виконати та здати роботи з улаштування зовнішніх та внутрішніх санітарно-технічних мереж на об'єкті реконструкції пункту пропуску «Гоптівка».

20.03.2012 року між позивачем (генпідрядник) та ПП «Енергобуд» (субпідрядник) укладено субпідрядний договір № 9, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації виконати та здати у встановлений цим договором строк роботи з внутрішнього оздоблення і фасаду на об'єкті реконструкції пункту пропуску «Гоптівка».

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що послуги генпідряду на загальну суму 2801058,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 473420,00 грн. ПАТ «Південспецбуд» не були включені до податкових зобов'язань та не відшкодовувались замовником.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору між позивачем та ТОВ «ВБК «Центренергобуд» № 29 від 07.12.2011 року позивач є замовником послуг з генпідряду (суб'єктом господарювання, який за умовами договору має отримати ці послуги), а ТОВ «ВБК «Центренергобуд» є виконавцем послуг (суб'єктом господарювання, який має виконати та/або надати ці послуги. Податкові накладні щодо наданих у межах вказаного вище договору були видані ТОВ «ВБК «Центренергобуд» позивачу (як отримувачу цих послуг), відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено суми до податкового кредиту та включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ «ВБК «Центренергобуд» за період травень-вересень 2012 року, з ТОВ «СК Елстін» за період вересень 2012 року, ПП «Енергобуд».

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов