Постанова

від 14.04.2015 по справі 910/20906/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 910/20906/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теско-Сервіс", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015

зі справи № 910/20906/14

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ (далі - Організація)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Теско-Сервіс", м.Київ (далі - Товариство)

про стягнення 90 942,49 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Молчанов П.В.;

відповідача - Ткаченко О.Г.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося з позовом до суду, згідно з яким просило стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 83 801,53 грн., 3 % річних у розмірі 2 028,60 грн. та пені у сумі 5 112,36 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/20906/14 (суддя Бондарчук В.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Доманська М.Л. - головуючий, судді Копитова О.С. і Гарник Л.Л.), позов задоволено. Стягнуто з Організації 83 801,53 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 028,60 грн. 3 % річних та пені 5 112,36 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 01.12.2014, постанову апеляційного господарського суду від 11.02.2015 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 01.11.2011 Організацією та Товариством був укладений договір № КБР-08/11/11, згідно з умовами п.2.1 якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори), а позивач надає відповідачу на умовах визначених цим договором право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті), яку відповідач зобов'язується виплачувати позивачу відповідно до даного договору та закону.

Відповідно до преамбули договору, позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, яке видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 24.01.2011 № 19/2011 та Договору доручення від 20.01.2011 №ЛУ-01/20/11 з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП Українська ліга музичних прав".

Згідно з п.п. 2.3, 2.4 договору Товариство зобов'язалося перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця за який здійснюється платіж, та надати позивачу акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 договору. Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору. Також відповідач зобов'язався не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати позивачу звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною у додатку №4 до договору, якщо інше не встановлено в додатках до цього договору.

Відповідно до п.2.6 договору у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, Організація має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що Товариство зобов'язане протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення публічного виконання фонограм в закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин, відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Згідно з п. 1.2 додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 3 800, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Товариством на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов договору.

На підставі з'ясованих обставин справи суди дійшли висновку про те, що будь-яких обмежень щодо загального переліку або окремих об'єктів Творів договір не містить.

Судами також з'ясовано, що відповідно до пояснень позивача, Товариство неналежним чином виконувало свої договірні зобов'язання щодо оплати роялті, оскільки в період з листопада 2011 року по січень 2013 року оплатило її частково у загальному розмірі 47 600,00 грн., а в період з січня 2013 року по вересень 2014 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 79 800,00 грн. В порядку, який передбачений пунктом 4.2 договору, відповідач не звертався до позивача з повідомленням про припинення дії договору.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 435, 440, 441, 443, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, Закону України "Про авторське право і суміжні права", дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що подані по справі докази свідчили про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а отже давали позивачу правові підстави для стягнення з відповідача наведених сум.

Посиланням відповідача на те, що наведений договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутнє погодження сторонами його предмету, а саме визначення переліку об'єктів авторського права та суміжних прав, апеляційний суд дав належну оцінку і обґрунтовано їх відхилив, оскільки Організація, враховуючи специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, вправі була збирати винагороду за використання об'єктів авторського права і суміжних прав не тільки стосовно тих, суб'єктів правами яких вона управляє, а й за ті, які належать іншим суб'єктам авторського права, а враховуючи те, що жодні твори або об'єкти суміжних прав відповідно до встановлених за справою обставин не вилучалися з її управління, вона, як організація колективного управління, правомірно збирала винагороду за використання Товариством необмеженого кола об'єктів авторського права і суміжних прав.

Твердження Товариства про те, що акт звіряння взаємних розрахунків, який був складений 16.12.2014, не був досліджений судами в ході розгляду справи, що потягло за собою винесення неправомірного рішення, до уваги Вищим господарським судом України не беруться, оскільки наявні матеріали справи не містять даних про те, що наведений документ подавався позивачем в ході слухання справи попередніми судовими інстанціями, а отже, він відповідно не міг бути і предметом судового дослідження.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші, наведені у касаційній скарзі доводи, правильності висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 зі справи № 910/20906/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теско-Сервіс" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Палій