Рішення

від 08.04.2015 по справі 911/464/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 911/464/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт», Київська область, м. Бровари

до Приватного підприємства «Бакарнея», Київська область, м. Бровари

про стягнення 43878,90 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Онищенко Т.О. (довіреність №30/01 від 30 січня 2015 року);

від відповідача: Ліжевський В.А. (довіреність б/н від 16 лютого 2015 року);

Журавська Н.В. (довіреність б/н від 10 березня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Бакарнея» (далі - відповідач) про стягнення 43878,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що платіжним дорученням №364 від 1 жовтня 2014 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 126375,57 грн. для відшкодування витрат директора ПП «Бакарнея» Журавського О.І. на сплату штрафу за ст. 485 Митного кодексу України на підставі протоколу №0000/125110001/14. Однак, як зазначає позивач, відповідач сплатив штраф лише в сумі 82496,67 грн., отже, грошові кошти у розмірі 43878,90 грн. утримано відповідачем безпідставно.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 лютого 2015 року та призначено справу до розгляду на 10 березня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 10 березня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 24 березня 2015 року.

У судовому засіданні 24 березня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 8 квітня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

8 квітня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Бакарнея» (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт» (за договором - замовник) 26 серпня 2014 року укладено договір на надання брокерських послуг та декларування товарів за №12/08.

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець від імені, за дорученням, та за рахунок замовника, керуючись законодавством України, надає послуги, пов'язані з декларуванням та митним оформленням товарів, які належать замовнику, чи якими він має право розпоряджатися, та переміщуються через митний кордон України (далі - товар), надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства, та представляє інтереси замовника в митних органах України.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний надавати виконавцю справжні, достовірні документи на переміщення через митний кордон України товарів, а також повідомляє інформацію та відомості, які необхідні для митного контролю і митного оформлення та не зазначені у товаротранспортній документації.

Згідно пункту 2.4 договору в обов'язки замовника входить відшкодування понесених виконавцем витрат, які складаються із сплачених виконавцем по вказівці замовника митних зборів та всіх інших необхідних платежів при митному оформленні товарів.

Відповідно до пункту 2.7 договору замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю додаткові витрати, які виникли під час виконання цього договору, у тому числі у разі невідповідності відомостей щодо товарів, зазначених у наданих замовником документах, фактичним, реальним відомостям.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що замовник сплачує вартість узгоджених з виконавцем робіт та послуг згідно рахунку, який є невід'ємною частиною даного договору, шляхом перерахувань відповідно наданих оригіналів рахунків на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, та як встановлено судом, 25 вересня 2014 року відповідачем було виставлено на оплату позивачу рахунок-фактуру №01/09 від 25 вересня 2014 року щодо відшкодування витрат по протоколу №0000/125110001/14 на загальну суму 126375,57 грн.

Платіжним дорученням №364 від 1 жовтня 2014 року позивач на рахунок відповідача перерахував 126375,57 грн. (том 1, а.с. 13).

Як вбачається з дослідженого судом платіжного доручення №364 від 1 жовтня 2014 року, позивач у платіжному дорученні в графі «призначення платежу» вказав наступне: «відшкодування витрат директора ПП «Бакарнея» Журавського О.І. на сплату штрафу за ст. 485 МКУ на підставі протоколу №0000/125110001/14 при оформленні митної декларації №125110011/2014/015505».

Отже, перераховані позивачем грошові кошти, було спрямовано саме на відшкодування сплати штрафу за порушення митних правил, зокрема ст. 485 Митного кодексу України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з мирової угоди «про припинення провадження в справі про порушення митних правил №0541/125110011/14 шляхом компромісу» від 3 жовтня 2014 року (том 1, а.с. 126-127) відповідач перерахував до державного бюджету грошові кошти у розмірі 82496,67 грн., що підтверджується актом про виконання мирової угоди (том 1, а.с. 125), в той час, коли позивачем було перераховано на рахунок відповідача 126375,57 грн.

Отже, частина грошових коштів у розмірі 43878,90 грн. не була спрямована відповідачем на сплату штрафу за ст. 485 Митного кодексу України на підставі протоколу №0000/125110001/14 при оформленні митної декларації №125110011/2014/015505.

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як вбачається з поданого відповідачем до суду протоколу про порушення митних правил №0000/125110001/14 від 19 вересня 2014 року (том 1, а.с. 128-133), сума несплачених митних платежів становить 42125,19 грн., отже, відповідно до ст. 485 Митного кодексу України, сума штрафу становить 126375,57 грн. (42125,19 грн.*300%).

15 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з листом за №65/12, у якому просив відповідача повернути йому грошові кошти у розмірі 43878,90 грн., які не мають документального підтвердження їх витрат.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача зазначали, що грошові кошти у розмірі 43878,90 грн. були спрямовані на погашення заборгованості, яка утворилась за позивачем за надані відповідачем послуги на підставі договору на надання брокерських послуг та декларування товарів за №12/08.

Однак, з такими твердженнями суд погодитись не може, з огляду на наступне.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем подано до суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №01/11 від 3 листопада 2014 року (том 1, а.с. 122), та розшифровку по рахунку №01/09 від 25 вересня 2014 року за роботу по протоколу №0541/12511011/14 згідно договору №12/08 від 26 серпня 2014 року (згідно п. 2.7) (том 1, а.с. 123).

Однак, відповідачем не подано до суду доказів надіслання чи вручення позивачу зазначених документів.

Крім того, рахунок-фактура №01/09 від 25 вересня 2014 року (який міститься в матеріалах справи у першому томі на 124 сторінці) не сприймається судом, як належний та допустимий доказ з наступних підстав.

В матеріалах справи наявні два рахунки-фактури від 25 вересня 2014 року за №01/09 на загальну суму 126375,57 грн. (том 1, а.с. 12 та а.с. 124), які мають певні відмінності.

У рахунку №01/09 від 25 вересня 2014 року (том 1, а.с. 12) в графі «назва» зазначено «відшкодування витрат по протоколу №0000/125110001/14», відповідно, у рахунку №01/09 від 25 вересня 2014 року (том 1, а.с. 124), в графі «назва» зазначено «по протоколу №0541/125110001/14».

Як вже зазначалось вище і встановлено судом, позивачем було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 126375,57 грн. на підставі рахунку №01/09 від 25 вересня 2014 року (том 1, а.с. 12).

Отже, судом встановлено, що грошові кошти, які були перераховані позивачем на рахунок відповідача на підставі рахунку фактури №01/09 від 25 вересня 2014 року (том 1, а.с. 12) були спрямовані саме на сплату штрафу за порушення митних правил, а не на сплату наданих відповідачем послуг.

Відповідно до пункту 3.8 інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року за №22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не мав права зараховувати грошові кошти у розмірі 43878,90 грн. за виконані ним роботи на підставі договору №12/08, оскільки, грошові кошти були спрямовані на сплату штрафу, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, про що було зазначено позивачем у платіжному дорученні №364 від 1 жовтня 2014 року в графі «призначення платежу».

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу заперечень, посилався на Постанову Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року за №6-112цс.

В зазначеній Постанові Верховний Суд України зазначив наступне.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В даному випадку, наявність договірних відносин сторін не виключає можливості застосування судом положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки, як вже неодноразово зазначалось вище, грошові кошти сплачувались позивачем на відшкодування витрат директора ПП «Бакарнея» Журавського О.І. на сплату штрафу за ст. 485 МКУ на підставі протоколу №0000/125110001/14 при оформленні митної декларації №125110011/2014/015505, а не на виконання умов договору №12/08 від 26 серпня 2014 року.

Отже, враховуючи, що позивач перерахував на рахунок відповідача 126375,57 грн., з яких штраф відповідачем було сплачено лише у розмірі 82496,67 грн., суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 43878,90 грн. набуті та утримуються відповідачем безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на його недобросовісні дії, які виражаються в наступному.

До матеріалів справи №911/464/15 відповідачем подано розшифровку по рахунку №01/09 від 25 вересня 2014 року (том 1, а.с. 123) яка сформована 25 вересня 2014 року .

Як вбачається з даної розшифровки, зокрема в графі №п/п 3 зазначено: «протокол про порушення митних правил №0541/125110011/14 - 82496,67 грн.».

Однак, суд вважає, що станом на 25 вересня 2014 року відповідач не міг знати, що штраф за порушення митних правил при оформленні митної декларації №125110011/2014/015505 буде становити 82496,67 грн., оскільки, лише 3 жовтня 2014 року пунктом 2.1 мирової угоди було визначено, що розмір штрафу становить 82496,67 грн., в той час, коли попередньо визначена сума штрафу становила 126375,57 грн.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бакарнея» (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Будьоного, 22, код 37892730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен-Лайт» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 5, код 37284289) - 43878 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 90 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено - 15 квітня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць