Ухвала

від 24.02.2015 по справі 810/4058/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4058/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Укрпелетекспорт" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Укрпелетекспорт" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 січня 2014 року №0000242204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП «Укрпелетекпорт» є юридичною особою, що зареєстроване 1 лютого 2011 року та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 46-47). Станом на момент розгляду справи та проведення перевірки позивач перебував на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У січні 2014 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та у выдповыдносты до вимог статті 7 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за листопад 2013 року.

Результати перевірки оформленні актом від 14 січня 2014 року №2/10-06-22-04/37448375 (далі - акт перевірки).

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України та пункту 4.6.8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 70736,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Броварвською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14 січня 2014 року №0000242204, яким позивачу збільшено суму грошового збов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88420,00 грн., у тому числі 70736,00 грн. за основним платежем та 17684,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16).

За наслідками адміністративного оскарження рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 березня 2014 року №728/10/10-36-10-01-04/16 (а.с. 13-15) та Міністерства доходів і зборів України від 23 травня 2014 року №3571/16/99-99-10-01-15 (а.с. 11-12) скарги позивача залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач заперечуючи законність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача звернувся до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як вбачається з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього ПК) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, з аналізу положень статті 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вбачається, що в разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації штраф у розмірі трьох відсотків нараховується на суму недоплати. Тобто, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту недоплати за відповідним податком.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено за результатами співставлення показників податкової декларації ТОВ "ВКП "Укрпелетекспорт" з податку на додану вартість за листопад 2013 року, де товариством були заповнені рядки 18 та 25 декларації, однак не заповнено рядок 25.1.

Відповідно до п.п. 4.6.8. ч. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Отже рядок 25.1 є складовою рядка 25 Декларації із ПДВ і фактично визначає лише спрямування податку. У зв'язку із цим, колегія суддів не погоджується із позицією податкового органу, що не заповнення рядка 25.1. свідчить про недекларування платником ПДВ.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що заповнення рядка 25 декларації із ПДВ є підтвердженням обчислення платником суми його податкового зобов'язання із податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали даної справи, позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (від 18.12.2013 року № 9081762937) у рядку 25 (Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) визначена позитивна сума ПДВ до сплати 70 736,00 грн. Однак, як вбачається з виписки з особового рахунку позивача за 20.12.2012р. (а.с.48), останнім в повній мірі була сплачена вищезазначена сума ПДВ у строк визначений законом.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, помилка позивача не призвела до ненадходження коштів до бюджету, або ж до зміни розміру податкового зобов'язання. Сума обов'язкового платежу визначена вірно. Сплата повторно суми 70736 грн. у зв'язку з методологічною помилкою є необґрунтованою та не має законодавчо визначених для цього підстав.

Оскільки фактично заниження податку на додану вартість (недоплати) не відбулося, то застосування штрафних санкцій до суми своєчасно сплаченого податку, на думку колегії суддів, є неправомірним.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 02.03.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.