Ухвала

від 24.03.2015 по справі 819/3534/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 876/2349/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просило стягнути з ТзОВ «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.10.2013 року по 25.12.2013 року в сумі 15538,44 грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2014 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що виплата пільгової пенсії ОСОБА_1 закінчилась ще 30.12.2012 р., а виплата пільгової пенсії ОСОБА_2 закінчилась 17.03.2013р.

Однак в листопаді 2013р. з незрозумілих обставин Пенсійний фонд знову виставив рахунки на виплату пільгової пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_1

Таким чином Товариство згідне з частковою виплатою пільгової пенсії працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4 в сумі 5 225грн, з яких перераховано 3 300грн.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, що складає 10345 грн. 50 коп.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує заборгованість перед УПФ України в м. Тернополі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з жовтня по 25 грудня 2013 року в сумі 15538,44 грн., яка є узгодженою.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» зареєстроване як юридична особа. Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі направлялися поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового направлення на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з жовтня по грудень 2013 року.

Вказані суми ТзОВ «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» добровільно не відшкодовано, а відтак, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 15538,44 грн.

Так, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 зазначеного Закону для платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів ,,б"-,,з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього Закону.

За змістом пунктів ,,б"-,,з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон - N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Пенсійним органом відповідачу надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII. Вказані розрахунки отримані відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення. Однак, ним не вживались належні заходи щодо відшкодування вказаних витрат, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Оскільки доказів сплати цієї заборгованості в процесі судового розгляду відповідачем не надано, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому, апеляційний суд не бере до уваги покликання апелянта щодо припинення відшкодування ним пенсій громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.12.2012 року та17.03.2013 року відповідно, з огляду на наступне.

Приписами ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3668-VI від 08.07.2011р. "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Вказані норми Закон набрали чинності з 01.10.2011р., тобто, до набуття ОСОБА_2 пенсійного віку, а відтак такі врегульовують питання досягнення нею пенсійного віку.

Із врахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вийшли на пенсію до досягнення пенсійного віку, досягнуть такого лише ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно.

Звідси, твердження апелянта про припинення його відносин з позивачем щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, позивач зобов'язаний відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівнику підприємства відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до моменту набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2права на пенсію за віком.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх матеріалів» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 819/3534/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов