Ухвала

від 09.04.2015 по справі 9912/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р.Справа № 9912/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. по справі № 9912/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Діпрозаводтранс"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Діпрозаводтранс" (далі - ВАТ "Діпрозаводтранс", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західна ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19.04.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ДІПРОЗАВОДТРАНС" - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19.04.2011 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року зазначену постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. скасовано , в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 р. адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "ДІПРОЗАВОДТРАНС" - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19.04.2011 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. здійснено заміну позивача - Відкритого акціонерного товариства "Діпрозаводтранс" на Публічне акціонерне товариство "Діпрозаводтранс".

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 09.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.03.2011 року по 30.03.2011 року відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по переказуванню іноземної валюти на користь нерезидента без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, за результатами якої було встановлено порушення ВАТ "ДІПРОЗАВОДТРАНС" пп. а п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року "Про систему оподаткування і валютного контролю" в частині перерахування нерезиденту (Некомерційне партнерство сприяння у попередженні шкоди на підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування "СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ") грошових коштів у розмірі 180000,00 російських рублів (екв. 41095,80 грн.) без отримання індивідуальної ліцензії, що відображено в акті від 05.04.2011 року № 519/22-008/01095927.

З посиланням на акт перевірки від 05.04.2011 року № 519/22-008/01095927 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 41095,80 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що основним видом діяльності ВАТ "ДІПРОЗАВОДТРАНС" є діяльність у сфері інжинірингу, а також діяльність у сфері геології та геологорозвідування, дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометереорології.

Відповідна діяльність потребує свідоцтва про допуск до робіт, які впливають на безпеку об'єктів капітального будівництва. Для отримання даного свідоцтва позивач повинен бути членом Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування "СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ" (далі - Партнерство), Російська Федерація.

Матеріали справи містять копію свідоцтва № 2005, яким посвідчується факт членства позивача в складі Партнерства.

Відповідно до п.6.2.3 Статуту Партнерства його члени зобов'язані своєчасно вносити членські внески відповідно до рішення загальних зборів членів Партнерства.

Пунктом 7.4 Статуту Партнерства визначене зобов'язання щодо сплати вступного внеску на протязі трьох днів з дня прийняття рішення Загальними зборами Партнерства про прийняття у члени.

Відповідно до Протоколу № 3 від 28.01.2009 року на Загальних зборах Партнерства було установлено розмір вступного внеску в Партнерство - 100000 (сто тисяч) рублів; а також розмір щорічного членського внеску у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) рублів. Даний протокол підписаний Директором Партнерства та скріплений печаткою.

26.03.2009 року позивачем на користь нерезидента Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування "СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ", Російська Федерація (номер рахунку 40703810302200000036 в ОАО "Альфа-банк", м. Москва) були здійснені перекази у сумі 100000 російських рублів (платіжне доручення від 25.03.2009 року), як оплата вступного внеску; у сумі 80000 російських рублів (платіжне доручення від 25.03.2009 року № 229), як оплата щорічного членського внеску.

Відповідно до пунктом 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року "Про систему оподаткування і валютного контролю" (в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин), зокрема, передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів.

З аналізу вищезазначеної норми законодавства вбачається, що операції щодо перерахування нерезиденту вступних та членських внесків у вказаному переліку, як винятковий випадок, не зазначено, проте операція щодо перерахування валютних цінностей ВАТ „Діпрозаводтранс" потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Посилання позивача на п. 1.5 Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих операцій, затверджений постановою НБУ від 17.06.04р. №266 (в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин), яким передбачено, що не вимагається отримання ліцензії на проведення операцій, пов'язаних з переказуванням іноземної валюти за межі України суб'єктами господарювання - резидентами (якщо це підтверджено відповідними документами), з метою: сплати суб'єктами господарювання - резидентами вступних чи членських внесків міжнародним організаціям, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджують віднесення Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно - будівельного проектування „СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ" (Російська Федерація) до міжнародної організації.

Не приймаються до уваги і посилання позивача на п. 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за № 209/4430, та на п. 1.4 зазначеного вище Положення, оскільки ВАТ „Діпрозаводтранс" в результаті перерахування іноземної валюти у вигляді вступного та членського внеску не отримувало від нерезидента майнові права, тобто право на володіння будь-якою річчю не виникало.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що до 1 січня 2011 року санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій та не підпадали під визначення податкового зобов'язання у розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, положення якого, однак, не мають зворотної сили та не можуть слугувати підставою для зміни правової природи заходів відповідальності та порядку їх застосування за діяння, що мало місце до 01.01.2011р.

Таким чином, на момент здійснення позивачем розглядуваних операцій штраф за порушення валютного законодавства належав до категорії адміністративно-господарських санкцій, застосування якого було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (у редакції від 25.12.2008 року, чинній на момент перерахування грошових коштів в рахунок оплати членського внеску) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Фінансова санкція за порушення встановлених вимог підпункту «а» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ, нарахування якої передбачено ст. 16 цього Декрету, підпадає під законодавче визначення адміністративно - господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю є адміністративно - господарськими санкціями в розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу .

Так, статтею 250 Господарського кодексу України (у редакції від 25.12.2008 року, чинній на момент перерахування грошових коштів в рахунок оплати членського внеску) встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, оскільки порушення позивачем пп. а п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року "Про систему оподаткування і валютного контролю" відбулося 26.03.2009 року (час перерахування коштів), акт перевірки № 519/22-008/01095927 складено 05.04.2011 року, спірне рішення прийняте 19.04.2011р., то оскаржуваний акт індивідуальної дії прийнято відповідачем за межами строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і пізніше року з дня його вчинення, а отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. по справі № 9912/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.