Ухвала

від 09.04.2015 по справі 719/2-154/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Винту Ю.М., Перепелюк І.Б.

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.

за участю прокурора Козлової Ю.Г., представника позивача Світлої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Кельменецького району в інтересах держави в особі Кельменецької районної ради Чернівецької області до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року,

встановила:

У квітні 2014 року прокурор Кельменецького району в інтересах держави, в особі Кельменецької районної ради звернувся до суду с позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме просив зобов'язати відповідача повернути в місячний строк Кельменецькій районній раді приміщення вартістю 177301 грн., площею 82,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1. Вказане приміщення згідно розпорядження голови виконкому Кельменецької районної ради №92 від 31.05.1991 року за погодженням з адміністрацією Кельменецького сільпо, було вилучене з балансу та передано в безкоштовне користування Кельменецькій районній юридичній консультації. Договір оренди нерухомого майна не укладався, оплата за користування приміщеннями не проводилась.

№22ц-157/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Мороз В.О.

Категорія 2/4 Доповідач Чупікова В.В.

20.04.2012 року виконавчим комітетом Кельменецької селищної ради прийнято рішення №01-18/167.12 про оформлення права комунальної власності на вищевказану нежитлову будівлю та споруду, що розташовані в АДРЕСА_1 на ім'я територіальних громад сіл, селища Кельменецького району в особі Кельменецької районної ради.

Вказує, що отримавши свідоцтво про право власності на дане майно, починаючи з 15.05.2012 року Кельменецька районна рада неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з попередженнями про звільнення приміщення, однак, останній цього не зробив та незаконно утримує у себе.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року позовну заяву задоволено.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_2, повернути Кельменецькій районній раді Чернівецької області (смт.Кельменці Чернівецької області, пл.Центральна,2 код ЄДРПОУ 25076337), шляхом звільнення в місячний строк, приміщення площею 82,10 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке є комунальною власністю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано апеляційні скарги.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що неповне з'ясування обстави справи та не відповідність висновків суду обставинам справи призвело до постановлення рішення суду, яке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні його заяви про застосування строків позовної давності. Судом при ухвалені рішення по даній справі не враховано рекомендації, викладені в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 року №24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» щодо вирішення питання застосування строків позовної давності.

Вважає, що на підставі п.1 п.п.4 ст.207 ЦПК України вказана позовна заява повинна бути залишена без розгляду, оскільки в 2011 році він звертався з цивільним позовом про визнання права власності за набувальною давністю до прокуратури Кельменецького району та прокуратури Чернівецької області, які доводили, що являються власниками спірного приміщення.

Оскільки судовими рішеннями було доведено факт перебування його, ОСОБА_3, в членстві Чернівецької ОКА, здійснення ним адвокатської діяльності в спірному приміщенні з 1991 року на підставі розпорядження голови виконкому Кельменецької районної ради, то його користування спірним приміщенням є законним.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що про рішення суду йому стало відомо із усного повідомлення ОСОБА_3 19.01. 2015року.

Вважає, що цим рішенням порушені його права та законні інтереси, а тому рішення суду повинне бути скасоване.

Посилається на те, що він являється власником частини приміщення, а саме приміщення 1-8 згідно інвентарної справи на приміщення адвокатури, яке видано Чернівецьким КБТІ 25 серпня 1997 року та реєстраційного посвідчення на право власності на спірне майно, яке зареєстроване в електронному реєстрі прав власності за № 33320165, реєстровий номер 1929.

В Кельменецькому районі Чернівецької області була створена юридична консультація. Кельменецьке ССТ погодилося надати спірне нерухоме майно та зняти його з балансу на користь Чернівецької обласної колегії адвокатів для використання його юрконсультацією Кельменецького району. 31.05.1991 року головою виконкому Кельменецької районної ради народних депутатів ОСОБА_5 прийнято відповідне розпорядження за №92.

За погодженням з правлінням асоціації адвокатів Чернівецької області ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися до Чернівецького БТІ з приводу виготовлення інвентарної справи на приміщення адвокатури.

25.08.1997року Чернівецьке БТІ виготовило інвентарну справу на приміщення адвокатури, позначеною літ.А-1, гараж, позначений літ Б та вбиральню, позначену літ.В.

Після виготовлення даної інвентарної справи, 9 квітня 1998 року на приміщення адвокатури літ А-1, гараж літ.Б та вбиральню літ.В було оформлене реєстраційне посвідчення, що зареєстроване за юридичною консультацією на підставі розпорядження Кельменецької райради №92 від 31.05.1991 року, яке записано в реєстрову книгу №15 за реєстровим номером 1929.

Як вбачається із інформаційної довідки №49 від 23.04.2012 року, що видана Кельменецьким РБТІ, приміщення адвокатури занесене до електронного реєстру прав власності за реєстраційним номером 33320165.

Дане реєстраційне посвідчення дійсне, ніким не скасовувалося, на нього в своїй постанові від 17.02.2009 р. посилався Хотинський районний суд Чернівецької області.

Оскільки реєстраційне посвідчення на право власності на спірне майно ніким не скасоване, судом визнане правомірним документом, що посвідчує право власності адвокатів, то апелянт ОСОБА_4 вважає себе власником приміщення 1-8.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор Козлова Ю.Г., представник позивача Світла Л.В. просять апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.6 Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, п.п.7 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно є свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, видані органом місцевого самоврядування або місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25.04.2012 року, виданого виконавчим комітетом Кельменецької селищної ради, власником нежитлової будівлі А, загальною площею 82,10 кв. м., гаражу Б, убиральні В за адресою: АДРЕСА_1 є територіальні громади сіл, селища Кельменецького району в особі Кельменецької районної ради. Підставою для видачі вказаного свідоцтва було рішення виконавчого комітету Кельменецької селищної ради від 20.04.2012 року(а.с.8).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову апелянта ОСОБА_3 про визнання протиправними і скасування рішення УІІІ сесії Кельменецької районної ради УІ скликання від 20.03.2012 року №190.8-6/12, рішення виконавчого комітету Кельменецької селищної ради від 20.04.2012 року за №01-18/167.12 щодо оформлення права комунальної власності на ім'я територіальних громад сіл, селища Кельменецького району в особі Кельменецької районної ради та відмовлено в задоволенні позову про скасування вищенаведеного свідоцтва серії НОМЕР_2 від 25.04.2012 року про право власності на спірний об'єкт нерухомого майна (а.с.35-36).

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності не нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.04.2012 року, відомості про інші речові права відсутні(а.с.95-96). Частиною 7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що зареєстроване право власності за територіальними громадами сіл, селища Кельменецького району в особі Кельменецької районної ради має пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна

Вартістю об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яку прокурор Кельменецького району Чернівецької області просить витребувати у відповідача на користь позивача - Кельменецької районної ради складає 177 301 грн. (а.с.24).

Заявою відповідача ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог від 25.07.2014 року у іншій цивільній справі, яка долучена позивачем до заперечень на апеляційні скарги, встановлено, що останній користується спірним нежитловими приміщеннями з 1991 року, крім приміщення 1-8, а з серпня 2009 року користується і приміщенням 1-8, оскільки ОСОБА_4 через хворобу не займається адвокатською діяльністю (а.с.276-277).

Після набуття права власності Кельменецька районна рада неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про звільнення спірного нерухомого майна, про розірвання договорів, які укладалися відповідачем про передачу частину приміщень в оренду(а.с.41-43).

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами п.23 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до ст.387 ЦК України та частини 3 ст.10 ЦПК України, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Оскільки спірне нерухоме майно належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 25.04.2012 року, зареєстрованого в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.04.2012 року, яке не визнано в установленому в законі порядку недійним, в задоволенні позову відповідача ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 31.07.2014 року, яке набрало законної сили 11.09.2014 року, то відповідач без відповідної правової підстави володіє цим майном.

А тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовної вимоги та зобов'язання відповідача ОСОБА_3 повернути позивачу спірне нерухоме майно шляхом його звільнення в місячний строк.

Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у інших справах, у яких брали участь відповідач ОСОБА_3 та позивач Кельменецька районна рада встановлено, що спірне нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 було передане в безоплатне користування в 1991 році Кельменецькій юридичній консультації, як структурному підрозділу Чернівецької обласної колегії адвокатів, але вказане приміщення на балансі Чернівецької обласної колегії адвокатів чи Асоціації колегії адвокатів Чернівецької області не перебувало, до ліквідаційного балансу обласної колегії адвокатів не було включено, не було предметом правонаступництва ні юридичної консультації, ні обласної колегії адвокатів, ні будь - кого з адвокатів персонально або колективно (а.с.139, 131, 36).

Таким чином, доводи апелянта ОСОБА_3 проте, що він як член Чернівецької ОКА, на законних підставах користується спірним приміщенням суперечать встановленим обставинам при розгляді інших справ, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Пунктом 4 ч.1 ст.207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

Апелянтом ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не доведено, на час розгляду даної справи в суді першої інстанції розглядався спір між ним та прокурором Кельменецького району про той самий предмет і з тих самих підстав, що в даній цивільній справі.

Пунктом 15 Постанови №10 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Оскільки позовні вимоги зводяться до витребування нерухомого майна вартістю 177 301 грн. з незаконного володіння відповідача та повернення цього майна законному власнику, то доводи апелянта, що вказаний спір є немайновим спором і судом першої інстанції неправильно визначено розмір судового збору є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Кельменецька районна рада набула право власності на спірне нерухоме майно з 26.04.2012 року, за захистом порушеного права прокурор Кельменецького району в інтересах держави в особі Кельменецької районної ради звернувся до суду 13.02.2014 року (а.с.1) тобто в межах строку, визначеного ст.257 ЦК України. Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні його заяви про застосування строків позовної давності також не ґрунтуються на вимогах закону.

Наявність кримінального провадження проти посадових осіб Кельменецької районної та селищної ради щодо привласнення ними в 2012 році спірного майна (а.с.233-235) відповідно до ст.61 ЦПК України не може вплинути на результати розгляд даного позову.

Доводи апелянта ОСОБА_4 про те, що він являється власником частини приміщення, а саме приміщення 1-8 згідно інвентарної справи на приміщення адвокатури, яке видано Чернівецьким КБТІ 25 серпня 1997 року та реєстраційного посвідчення на право власності на спірне майно, яке зареєстроване в електронному реєстрі прав власності за №33320165, реєстровий номер 1929 є безпідставними з огляду на наступне.

Так, з тексту розпорядження голови виконкому районної Ради народних депутатів від 31.05.1991 року за №92-р, на яке посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів (а.с.261) убачається, що спірне приміщення вилучено з балансу Кельменецького сільпо та передано в безкоштовне користування юридичній консультації. Проте, вищенаведеними судовими рішеннями встановлено, що воно на балансі Чернівецької обласної колегії адвокатів чи Асоціації колегії адвокатів Чернівецької області не перебувало, до ліквідаційного балансу обласної колегії адвокатів не було включено, не було предметом правонаступництва ні юридичної консультації, ні обласної колегії адвокатів, ні будь - кого з адвокатів персонально або колективно.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.10 2013 року у справі, у якій брали участь відповідач ОСОБА_3 та позивач Кельменецька районна рада встановлено, що реєстраційне посвідчення від 09.04.1998 року не являється доказом права власності адвокатів на приміщення за адресою: АДРЕСА_1, оскільки воно не пройшло державну реєстрацію, не внесене до електронного Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.36).

Наведене об'єктивно підтверджується Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що виключно за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 (а.с.96).

Крім цього, в переліку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, який міститься як в Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, так і в п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 відсутні такі документи як реєстраційне посвідчення чи інвентарна справа.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апелянт ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довів свого права власності на частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1, а тому оскарженим рішенням не порушуються його права чи законні інтереси.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року, яке постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: