Ухвала

від 26.03.2015 по справі 2а-17217/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/59334/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Олівк-АПБ»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року

у справі № 2а-17217/11/2670

за позовом Приватного підприємства «Олівк-АПБ»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Олівк-АПБ» (далі - ПП «Олівк-АПБ»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва; відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003192311/0 від 12 серпня 2011 року та № 0003202311/0 від 12 серпня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПП «Олівк-АПБ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Красний Луч від 15 квітня 2011 року в кримінальній справі № 12/11/8012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Олівк-АПБ» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Металод» за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 8395/23-11/35490011 від 29 липня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на набрання законної сили постановою Краснолучського міського суду Луганської області від 04 серпня 2011 року про закриття кримінальної справи № 12/11/8012 за нереабілітуючими підставами, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003192311/0 від 12 серпня 2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 054,00 грн. (13 643,00 грн. - основний платіж, 3 411,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0003202311/0 від 12 серпня 2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 369,00 грн. (11 495,00 грн. - основний платіж, 2 874,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні підрядних (ремонтних) робіт у Приватного підприємства «Металод» з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на формування даних податкового обліку є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок довести правомірність та обґрунтованість сформованих даних, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаних операцій.

В той же час, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даній ситуації доводи податкового органу, підтримані судовими інстанціями, про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку підприємства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтуються на постанові Краснолучського міського суду Луганської області від 04 серпня 2011 року, якою ОСОБА_3 (засновника та директора ПП «Металод») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «г» статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3680-VI «Про амністію у 2011 році».

Зазначеним рішенням, зокрема, встановлено, що засновник та директор контрагента позивача не був причетний до фінансово-господарської діяльності ПП «Металод», а відтак не мав реальної можливості виконувати розглядувані господарські операції та підписувати первинні документи від імені підприємства, які, в свою чергу, стали підставою для формування даних податкового обліку ПП «Олівк-АПБ».

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо неможливості фактичного виконання ПП «Металод» спірних робіт внаслідок відсутності матеріальних та трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг (виконання робіт), достеменно підтверджують відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем підрядних (ремонтних) робіт у контрагента та, відповідно, обумовлюють правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Олівк-АПБ» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.