Ухвала

від 08.04.2015 по справі 810/3610/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/55058/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

за участю представників:

позивача - Бойчука Д.Л.,

відповідача - Сперкача С.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014

у справі № 810/3610/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні маркетингові технології" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Інспекції з проведення зустрічної звірки Товариства, результати якої оформлені актом від 16.05.2014 № 1402/26-55-22-07/38921615 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014»;

заборонити відповідачеві використовувати факти, викладені у названому акті, як доказову інформацію при виявленні порушень вимог законодавства при проведенні перевірок контрагентів Товариства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, позов задоволено повністю.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що порядок проведення та оформлення результатів зустрічної звірки платника виключає можливість надання податковим органом кваліфікації вчинених платником правочинів на предмет їх фіктивності в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що під час проведення спірної зустрічної звірки платника та оформлення її результатів податкова інспекція діяла у спосіб, передбачений законом; на думку скаржника, орган державної податкової служби жодним чином не обмежений у формуванні будь-яких висновків в акті та їх подальшому використанні. Також скаржник наголошує на тому, що ним було правомірно внесено зміни до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі висновків, викладених у вказаному акті.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами здійснення зустрічної звірки Товариства Інспекцією складено акт від 16.05.2014 № 1402/26-55-22-07/38921615 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014», в якому викладено висновок податкового органу про непідтвердженість факту постачання товарів та послуг в адресу цього платника, відсутність фактичного провадження ним господарської діяльності та відсутність у Товариства об'єктів оподаткування ПДВ і податку на прибуток.

Визнаючи дії Інспекції з проведення цієї звірки та формування її висновків в оспорюваному акті протиправними, суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що власне неможливість проведення зустрічної звірки взагалі виключає надання податковим органом аналізу як фінансово-господарської діяльності платника, так і формуванню ним даних податкової звітності.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платникам податків надано право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Право на судове оскарження у розумінні цієї норми передбачає право юридичних та фізичних на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та таким, що не породжує будь-яких правових наслідків, акта (нормативного правового акта, акта ненормативного характеру, дії чи бездіяльності) органу державної податкової служби (його посадової особи).

Наведену норму слід оцінювати у системному зв'язку з положенням статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Так, за змістом статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

В силу вимог частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Відповідно до пункту 4.4 цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаного акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Таким чином, дії з проведення зустрічної звірки та зі складення акта про неможливість її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. У зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Інспекції з проведення оспорюваної зустрічної звірки та оформлення її результатів відповідним актом.

З тих самих мотивів не підлягає задоволенню і вимога про заборону Інспекції вчиняти дії з використання інформації відносно платника на майбутнє, позаяк чинним процесуальним законодавством не передбачено можливість судового захисту права у перспективі його можливого порушення.

У той же час зі змісту касаційних вимог Інспекції вбачається, що відповідачем було внесено зміни до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта від 16.05.2014 № 1402/26-55-22-07/38921615. При цьому відповідач зазначає, що такі дії жодним чином не порушують права Товариства.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 цього Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних (зокрема, до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає можливість внесення змін до інформаційних баз даних податкового органу до моменту виникнення у платника податкового обов'язку (зокрема, до часу визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку). Власне висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки, як вказано вище, не породжують у платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, а тому не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації щодо такого платника.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А відтак у даному разі для правильного вирішення даного спору судам слід було встановити, чи були використані Інспекцією висновки, викладені в акті від 16.05.2014 № 1402/26-55-22-07/38921615 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014», для внесення змін до інформаційної бази даних податкового органу (зокрема, до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), за необхідності вирішивши питання про вихід за межі позовних вимог для належного захисту прав платника.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду можливості встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою усунення викладених недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі № 810/3610/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько