Ухвала

від 07.04.2015 по справі 810/860/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/14449/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Гомоляка Т.О., Тупікова Н.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 810/860/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "НК Атланта НК", ТОВ "Норман Плюс", ТОВ "Компанія Тегра", ПАТ "Альтрон", TOB "Biп Союз", TOB "Контраст Миколаїв" за період з 01.07.2011 по 31.08.2012, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 №3300/220/05509659, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст.198, 200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 34248,00 грн. за лютий 2012 року та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 317614,00 грн.

Відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з діяльністю контрагентів - ТОВ «НК Атланта НК», ТОВ «Контраст-Миколаїв», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Віп Союз».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 16.11.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001892301/2867, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 34248,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17124,00 грн.; № 0001902301/2862 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 317614,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 158807,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «НК Атланта НК», ТОВ «Контраст-Миколаїв», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Віп Союз» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, рахунками-фактури, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів - ТОВ «НК Атланта НК», ТОВ «Контраст-Миколаїв», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Віп Союз».

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль