Рішення

від 31.03.2015 по справі 758/3411/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3411/14-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Матіос А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та видачі трудової книжки,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АРБУДПРОМ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та видачі трудової книжки.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що у серпні 2011 року він був прийнятий на роботу на посаду менеджера-експедитора до ТОВ «АРБУДПРОМ», а 01 квітня 2012 року був звільнений із займаної посади за власним бажанням.

Однак, у день його звільнення відповідачем не було проведено виплату заробітної плати за період з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року, а також не оплачено щорічну відпустку за відпрацьований період.

Крім того, зазначив, що у день звільнення відповідач не ознайомив його з наказом про звільнення та не видав трудову книжку.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач не здійснив з ним повний розрахунок при звільненні, не видав трудову книжку, чим порушив норми трудового законодавства, просив зобов'язати ТОВ «АРБУДПРОМ» видати йому трудову книжку, стягнути на свою користь з ТОВ «АРБУДПРОМ» невиплачену заробітну плату у розмірі 3 300 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38 500 грн., 838 грн. 09 коп. - компенсації за невикористану відпустку, 38 500 грн. - середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки, стягнення компенсації у частині стягнення моральної шкоди та судових витрат залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що в день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку по заробітній платі, не виплачено щорічну відпустку за відпрацьований період, не ознайомлено ОСОБА_1 з наказом про звільнення та не видано трудову книжку, чим було порушено права позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що підприємство при звільненні позивача з роботи, здійснило йому усі виплати. Крім того, просив врахувати, що позивачем було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду ( а.с. 40-43, 45-46).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 01.08.2011 року був прийнятий на посаду менеджера-експедитора до ТОВ «АРБУДПРОМ», а 01 квітня 2012 року був звільнений із займаної посади за власним бажанням, що не заперечувалося сторонами.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що в день його звільнення з ним не було проведено повний розрахунок та не надано трудову книжку.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, як вбається зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача у судовому засіданні просив застосувати до даних правовідносин строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив позовну заяву до суду лише 28 березня 2014 року, тобто майже через два роки після звільнення та моменту, коли він дізнався, що йому не виплачені суми. Доказів звернення до відповідача суду не надав.

З заявою про поновлення строку позовної давності позивач до суду не звертався.

З рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, вбачається, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України взаємозв'язку з положенням ст.ст. 116 , 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як зазначав у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 дізнався про порушення з боку відповідача у день звільнення (01 квітня 2012 року), а як вбачається з матеріалів справи позовну заяву до суду направив лише 28 березня 2014 року, тому суд вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду відносно вимог щодо зобов'язання відповідача видати трудову книжку, стягнути компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та видачі трудової книжки.

Що стосується позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, то дані вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 233 КЗпП України, частиною 2, передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ТОВ «АРБУДПРОМ» виплатило позивачу заробітну плату у повному обсязі, оскільки доказів цього суду не надано.

Крім того, суд не враховує твердження представника відповідача про те, що вони не можуть надати документацію про зарахування та звільнення позивача з роботи, про виплату йому всіх сум при звільненні, оскільки дані документи були втрачені у зв'язку з переїздом товариства в новий офіс.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку

Згідно п. 6.10 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Доказів втрати документів суду не надано. Крім того, ТОВ «АРБУДПРОМ» не зверталося до правоохоронних органів та ДПІ з приводу втрати документації.

Оскільки позивач не отримав заробітну плату при звільненні, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів про те, що заробітна плата на день звільнення була виплачена позивачу, суд приходить до висновку про необхідність її стягнення судовим рішення відповідно до норм КЗпП України.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 57, 58, 59, 60, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» (код ЄДРПОУ 37039007) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 300 грн. (три тисячі триста гривень) 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 1 100 грн. (одна тисяча сто гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна