Рішення

від 08.07.2015 по справі 758/3411/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7696/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Шаховніна М.О.

Доповідач-Чобіток А.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Мороз Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» про стягнення заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку стягнення середнього заробітку за затримку виплати остаточного розрахунку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов»язання видати трудову книжку,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2014 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що з серпня 2011 року по 1 квітня 2012 року працював в ТОВ «АРБУДПРОМ» на посаді менеджера - експедитора з окладом згідно штатного розкладу.

Посилаючись на те,що при звільненні 01 квітня 2012 року відповідач не здійснив з ним розрахунок належних сум, не виплатив заборгованість по заробітній платі з січня 2012 року по день звільнення,тобто за три місяці,що складає 3 300 грн.,не виплатив компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 839,09.грн.,не видав трудову книжку,позивач після уточнень позовних вимог просив зобов»язати відповідача видати трудову книжку,стягнути на його користь заробітну плату у розмірі 3300 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 839,09 грн.,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 500 грн. та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 38 500 грн..

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату у розмірі 3300 грн.,відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у решті позовних вимог та ухвалити нове, яким вимоги задовольнити. Зазначає, що суд не врахував вимоги закону,що регулюють правовідносини,які виникли між сторонами та неправильно застосував позовну давність,відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,за час затримки видачі трудової книжки та у стягненні компенсації за невикористану відпустку.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представника позивача,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,що належать йому від підприємства,установи,організації,провадиться в день звільнення,якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Встановлено,що позивач працював в ТОВ «АРБУДПРОМ» з 01.08.2011 року по 01.04.2012 року на посаді менеджера-експедитора і звільнився за власним бажанням.

Пред»явивши даний позов,позивач вказував,що в день його звільнення відповідач не видав йому трудову книжку, не виплатив всіх належних йому при звільненні сум,а саме заборгованість по заробітній платі за січень,лютий та березень місяці 2012 року у розмірі 3 300 грн.,компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 838,09 грн. Просив стягнути з відповідача вказані суми та середній заробіток за час затримки розрахунку та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, зобов»язати видати трудову книжку.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 3300 грн.,суд першої інстанції виходив з того,що відповідач дійсно в день звільнення не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі,а посилання відповідача про втрату документів,які підтверджують виплату вказаної заборгованості судом не прийнята до уваги,як безпідставне.

Стосовно інших вимог,а саме зобов»язання видати трудову книжку,стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки,суд застосував позовну давність, пославшись на ч.1 ст.233 КЗпП України та на пропуск тримісячного строку на звернення до суду з такими вимогами без поважних причин,відмовив в їх задоволенні.

Колегія суддів вважає,що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати є законним та обґрунтованим.

Проте рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог неможна вважати законним та обґрунтованим,відповідним вимогам закону з наступних підстав.

Так, пославшись на рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012,суд першої інстанції невірно вважав,що позивач пропустив строк на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в день звільнення та затримки видачі трудової книжки.

З вказаного рішення Конституційного суду України вбачається,що при вирішенні трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди встановлено тримісячний строк ,перебіг якого розпочинається з дня,коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те,що власник або уповноважений ним орган,з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум,фактично з ним розрахувався.

Встановивши,що відповідач на час ухвалення рішення не виплатив всіх належних позивачу сум та стягнувши заборгованість по заробітній платі,суд першої інстанції безпідставно вважав,що позивач пропустив тримісячний строк на пред»явлення вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Крім того, суд безпідставно застосував строк позовної давності до вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку,оскільки ця компенсація входить до переліку всіх належних позивачу сум при звільненні в силу ст.116 КЗпП України і на ці правовідносини не розповсюджується позовна давність,як це передбачено ч.2 ст.233 КЗпП України.

Колегія суддів вважає,що суд не вправі був застосовувати строк позовної давності до вимог стосовно зобов»язання відповідача видати трудову книжку,оскільки відповідно до ст.47 КЗпП України це є обов»язком відповідача і в цьому випадку суду необхідно було встановити факт дотримання відповідачем вимог вказаної норми закону.

З огляду на викладене колегія суддів вважає,що матеріалами справи доведено не дотримання відповідачем вказаних норм діючого трудового законодавства при звільненні позивача,порушення його права на отримання трудової книжки в день звільнення та отримання всіх належних йому сум,в зв»язку з чим порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку,зобов»язання відповідача видати позивачу трудову книжку.

За вказаних вище обставин колегія суддів вважає,що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки у розмірі 38 500 грн..

При цьому колегія суддів вважає безпідставним розмежування позивачем вимог стосовно стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку у розмірі 38 500 грн. та окремо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 38 500 грн.,оскільки в такому випадку йдеться про подвійну відповідальність відповідача.

Також з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім витрати по надісланню телеграми на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» про виклик в судове засідання в розмірі 95 грн. 97 коп., а також 636 грн.98 коп. на користь держави судового збору, з яких 393 грн. 38 коп. за вимогу майнового характеру та 243 грн. 60 коп. за вимогу немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.88,304,307,308,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2,поданою в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» про стягнення компенсації за невикористану відпустку,зобов»язання видати трудову книжку,стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задовольнити частково.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» видати ОСОБА_3 трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» на користь ОСОБА_3 838,09 грн. компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні у розмірі

38 500 грн., а також 95 грн. 97 коп., понесених ним витрат .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» в доход держави 636 грн.98 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -