Постанова

від 07.04.2015 по справі 816/498/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/498/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Козачук О.С.,

представника відповідача - Висоти І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.М." до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.М." звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082202/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 19 грудня 2014 року №2892/16-03-22-02-12/38560828, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "В.І.М." (код ЄДРПОУ 38560828) з питань взаємовідносин з ТОВ "Роден Інвест" за період серпень 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними у Акті перевірки про завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 22167,00 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Роден Інвест" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платників податку на додану вартість. Господарські операції із даним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено розбіжність на суму 22166,67 грн. До перевірки платником податків надано договір, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти наданих послуг, виписки з банку, товарно-транспортні накладні. Однак, у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про модель автомобіля, згідно чого можливо було б встановити його кількісні технічні характеристики, та чи міг автомобіль перевозити відповідну кількість вантажу. Також, у товарно-транспортних накладних не зазначено адреси пунктів навантаження/розвантаження, вказані лише назви населених пунктів.

Крім того, до перевірки не надано сертифікатів відповідності чи паспортів якості на "скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0", які б могли свідчити про якість, кількісні характеристики, виробника ТМЦ, відповідність (ГОСТ 13078-81). По ланцюгам постачання не встановлено виробника. Походження даного товару невідоме.

До того ж, Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 листопада 2014 року №4/7/25-52-22-04-18, відповідно до висновків якого ТОВ "Роден Інвест", не маючи у наявності будь-яких основних фондів, трудових ресурсів, реалізовував товар та виконував експедиційні послуги /а.с. 60-61/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.М." зареєстроване у якості юридичної особи 28 лютого 2013 року, ідентифікаційний код 38560828, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 11-12/.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 09 грудня 2014 року по 12 грудня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "В.І.М." (код ЄДРПОУ 38560828) з питань взаємовідносин з ТОВ "Роден Інвест" за період серпень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 19 грудня 2014 року №2892/16-03-22-02-12/38560828 /а.с. 16-27/, у якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на загальну суму 22167,00 грн, у тому числі у серпні 2014 року у розмірі 22167,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про модель автомобіля, згідно чого можливо було б встановити його кількісні технічні характеристики, та чи міг автомобіль перевозити відповідну кількість вантажу. Також, у товарно-транспортних накладних не зазначено адреси пунктів навантаження/розвантаження, вказані лише назви населених пунктів /а.с. 19/.

Ревізором-інспектором у Акті перевірки також зазначено, що до перевірки не надано сертифікатів відповідності чи паспортів якості на "скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0", які б могли свідчити про якість, кількісні характеристики, виробника ТМЦ, відповідність (ГОСТ 13078-81). По ланцюгам постачання не встановлено виробника. Походження даного товару невідоме /а.с. 20/.

Згідно акту перевірки відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Податковий блок), між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість відхилень не встановлено /а.с. 18/.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 листопада 2014 року №4/7/25-52-22-04-18, відповідно до висновків якого ТОВ "Роден Інвест", не маючи у наявності будь-яких основних фондів, трудових ресурсів, реалізовував товар та виконував експедиційні послуги /а.с. 20/.

Таким чином, на думку контролюючого органу, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Роден Інвест" у розмірі 22166,67 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082202/19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 27709,00 грн, у тому числі 22167,00 грн за основним платежем, 5542,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 28/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 13 січня 2015 року №0000082202/19, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 зазначеного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до підпункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.4. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Роден Інвест" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки товару.

Так, судом встановлено, що 04 серпня 2014 року між ТОВ "В.І.М." та ТОВ "Роден Інвест" укладено договір поставки №04/08-1 /а.с. 74-75/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) у зумовлені терміни Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість - скло рідке натрієве - "Товар", кількість та ціна якого визначаються у Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Загальна вартість Договору складає суму всіх підписаних видаткових накладних до цього Договору /пункт 2.2. умов Договору/.

Відповідно до пункту 3.2. умов Договору якість Товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати вимогам, встановленим щодо даного Товару та відповідати сертифікату якості на партію Товару.

Пунктом 4.1. умов Договору передбачено, що продукція повинна бути повністю поставлена Покупцю протягом п'яти робочих днів з моменту отримання грошових коштів у розмірі 10%.

Транспортування Товару Покупцеві здійснюється автомобільним транспортом Покупця /пункт 4.2. умов Договору/.

Згідно пункту 6.2. умов Договору прийом-передача Товару здійснюється відповідно до Специфікації за видатковою накладною на Товар та актів прийому-передачі.

04 серпня 2014 року Сторонами Договору було підписано Специфікацію №1, яка є невід'ємною частиною Договору поставки від 04 серпня 2014 року №04/08-1 /а.с. 162/.

Так, згідно з умовами Специфікації №1 Сторони Договору прийшли до згоди внести зміни до Договору від 04 серпня 2014 року №04/08-1, зокрема:

- пункт 2. Форма оплати визначається Сторонами за усною домовленістю та може бути здійснена у наступних формах: попередня оплата, оплата по факту прийому Товару, оплата Товару протягом 6- робочих днів;

- пункт 4. Постачальник не є виробником Товару, що виступає предметом Договору від 04 серпня 2014 року №04/08-1. Якість Товару відповідає ДСТУ 13079-81. Паспорт якості, що видається фактичним виробником надається Покупцю у вигляді копії з заводу виробника лише за вимогою Покупця.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- податкової накладної від 13 серпня 2014 року №15 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 10,09 т, на загальну суму 22000,00 грн, у тому числі ПДВ 3666,67 грн /а.с. 103/, рахунку на оплату від 13 серпня 2014 року №23 (товари: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 10,09 т, на загальну суму 22000,00 грн, у тому числі ПДВ 3666,67 грн /а.с. 130/, видаткової накладної від 13 серпня 2014 року №23 (товар: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 10,09 т, на загальну суму 22000,00 грн, у тому числі ПДВ 3666,67 грн /а.с. 131/, товарно-транспортної накладної від 13 серпня 2014 року №23 на транспортування товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0, масою 10,09 т /а.с. 132/, акту приймання-передачі товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0 кількість 10,09 т, від 13 серпня 2014 року /а.с. 133/, сертифікату якості від 13 серпня 2014 року №574, партія №574 на відвантаження 10,09 т /а.с. 166/;

- податкової накладної від 27 серпня 2015 року №50 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) на загальну суму 38000,00 грн, у тому числі ПДВ 6333,33 грн /а.с. 104/, рахунку на оплату від 27 серпня 2014 року №27 (товари: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 17,43 т, на загальну суму 38000,00 грн, у тому числі ПДВ 6333,33 грн /а.с. 137/, видаткової накладної від 27 серпня 2014 року №27 (товар: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 17,43 т, на загальну суму 38000,00 грн, у тому числі ПДВ 6333,33 грн /а.с. 138/, товарно-транспортної накладної від 27 серпня 2014 року №27 на транспортування товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0, масою 17,43 т /а.с. 139/, акту приймання-передачі товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0 кількість 34,86 т, від 27 серпня 2014 року /а.с. 140/, сертифікату якості від 29 серпня 2014 року №648, партія №648 на відвантаження 17,43 т /а.с. 165/;

- податкової накладної від 27 серпня 2014 року №51 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) на загальну суму 38000,00 грн, у тому числі ПДВ 6333,33 грн /а.с. 102/, рахунку на оплату від 27 серпня 2014 року №28 (товари: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 17,43 т, на загальну суму 38000,00 грн, у тому числі ПДВ 6333,33 грн /а.с. 134/, видаткової накладної від 27 серпня 2014 року №28 (товар: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 17,43 т, на загальну суму 38000,00 грн, у тому числі ПДВ 6333,33 грн /а.с. 135/, товарно-транспортної накладної від 27 серпня 2014 року №28 на транспортування товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0, масою 17,43 т /а.с. 136/, акту приймання-передачі товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0 кількість 34,86 т, від 27 серпня 2014 року /а.с. 140/, сертифікату якості від 27 серпня 2014 року №655, партія №655 на відвантаження 17,43 т /а.с. 164/;

- податкової накладної від 29 серпня 2014 року №57 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 16,05 т на загальну суму 35000,00 грн, у тому числі ПДВ 5833,33 грн /а.с. 101/, рахунку на оплату від 30 серпня 2014 року №30 (товари: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 16,05 т, на загальну суму 35000,00 грн, у тому числі ПДВ 5833,33 грн /а.с. 141/, видаткової накладної від 29 серпня 2014 року №30 (товар: скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0) кількість 16,05 т, на загальну суму 35000,00 грн, у тому числі ПДВ 5833,33 грн /а.с. 142/, товарно-транспортної накладної від 29 серпня 2014 року №30 на транспортування товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0, масою 16,05 т /а.с. 143/, акту приймання-передачі товару скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0 кількість 16,05 т, від 29 серпня 2014 року /а.с. 144/, сертифікату якості від 29 серпня 2014 року №693, партія №693 на відвантаження 16,05 т /а.с. 163/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Роден Інвест" (код за ЄДРПОУ 3924158), яке на момент їх видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується представником відповідача, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата за поставлений Товар проведена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками /а.с. 156-161/.

При цьому, на противагу доводам представника відповідача щодо несвоєчасної оплати Товару, судом встановлено, що позивачем дотримано строки оплати Товару, передбачені пунктом 2 умов Специфікації від 04 серпня 2014 року №1 до Договору від 04 серпня 2014 року №04/08-1.

Подальше використання придбаних позивачем товарів у своїй господарській діяльності (реалізація) підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні копіями договору поставки, податкових накладних, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних /а.с. 95, 107-129/.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ "В.І.М." у ТОВ "Роден Інвест", здійснювалося автоперевізником (експедитором) ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Форвард" на замовлення позивача, що підтверджується договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01 липня 2014 року №01/07-14, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 85-86/ та вищедослідженими товарно-транспортними накладними.

Суд вважає необґрунтованими доводи Кременчуцької ОДПІ як на підставу для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про модель автомобіля, не зазначено адреси пунктів навантаження/розвантаження, вказані лише назви населених пунктів, оскільки виходячи з положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому, недоліки у їх оформленні або взагалі відсутність ТТН не може свідчити про нереальність господарських операцій з купівлі-продажу ТМЦ.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні, що перед укладення угоди з ТОВ "Роден Інвест" позивач перевіряв у базі даних ДПА відомості щодо державної реєстрації контрагентів та наявності свідоцтв платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Роден Інвест".

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Роден Інвест" власних трудових, виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства контролюючим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Посилання ревізорів-інспекторів у Акті перевірки на те, що підприємством на перевірку не були надані документи, що засвідчують якість придбаного товару у ТОВ "Роден Інвест" (сертифікат якості, паспорти якості тощо) судом також відхиляються, оскільки документи, які засвідчують якість товару не є первинними документами, які підлягають обов'язковому зберіганню, а тому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Більш того, на вимогу суду представником позивача надано, а судом досліджено сертифікати якості товару на кожну поставку /а.с. 163-166/.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо наявності розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів між сумами податкових зобов'язань та/або кредиту з ПДВ у деклараціях з ПДВ позивача та його контрагента у перевіряємий період /а.с. 60/, оскільки у Акті перевірки встановлено, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Податковий блок), між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість відхилень не встановлено /а.с. 18/.

Крім того, Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з обставинами підтвердження його контрагентами факту сплати цих же сум ПДВ до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару/послуги ПДВ не перераховується автоматично продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується у податкових зобов'язаннях останнього.

Отже, невідображення контрагентами всіх податкових зобов'язань та ухилення ними від сплати податкового зобов'язання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача та слугувати підставою для застосування до нього заходів фіскального впливу за порушення податкової дисципліни коли відсутні сумніви у товарності господарських операцій.

Доводи контролюючого органу про обставини, встановлені у ході проведених ним перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі статті 17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, наведені докази порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Роден Інвест", які покладені в основу Акту Кременчуцької ОДПІ від 19 грудня 2014 року №2892/16-03-22-02-12/38560828, суперечать принципам податкового законодавства та судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на наведене, суд вважає необгрунтованими докази Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються на висновках перевірок контрагента позивача, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагента ТОВ "Роден Інвест".

З огляду на викладене, суд вважає, що контролюючий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товару в обумовлені строки Замовнику, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Роден Інвест" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Доводи відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Роден Інвест" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою у судовому засіданні.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, фактичність постачання товарів ТОВ "Роден Інвест" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні у матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Роден Інвест".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082202/19.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ТОВ "В.І.М." податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 22167,00 грн за серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Роден Інвест".

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ТОВ "В.І.М." штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5542,00 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.М." до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13 січня 2015 року №0000082202/19.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.М." витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова