Ухвала

від 25.05.2015 по справі 816/498/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р.Справа № 816/498/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. по справі № 816/498/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.М."

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17 лютого 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.М.", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082202/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.М." до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13 січня 2015 року №0000082202/19.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.М." зареєстроване у якості юридичної особи 28 лютого 2013 року, ідентифікаційний код 38560828, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 11-12/.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 09 грудня 2014 року по 12 грудня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "В.І.М." (код ЄДРПОУ 38560828) з питань взаємовідносин з ТОВ "Роден Інвест" за період серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 19 грудня 2014 року №2892/16-03-22-02-12/38560828 /а.с. 16-27/, у якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на загальну суму 22167,00 грн, у тому числі у серпні 2014 року у розмірі 22167,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про модель автомобіля, згідно чого можливо було б встановити його кількісні технічні характеристики, та чи міг автомобіль перевозити відповідну кількість вантажу. Також, у товарно-транспортних накладних не зазначено адреси пунктів навантаження/розвантаження, вказані лише назви населених пунктів /а.с. 19/.

Ревізором-інспектором у Акті перевірки також зазначено, що до перевірки не надано сертифікатів відповідності чи паспортів якості на "скло рідке натрієве модуль 2,8-3,0", які б могли свідчити про якість, кількісні характеристики, виробника ТМЦ, відповідність (ГОСТ 13078-81). По ланцюгам постачання не встановлено виробника. Походження даного товару невідоме /а.с. 20/.

Згідно акту перевірки відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Податковий блок), між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість відхилень не встановлено /а.с. 18/.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 листопада 2014 року №4/7/25-52-22-04-18, відповідно до висновків якого ТОВ "Роден Інвест", не маючи у наявності будь-яких основних фондів, трудових ресурсів, реалізовував товар та виконував експедиційні послуги /а.с. 20/.

Таким чином, на думку контролюючого органу, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Роден Інвест" у розмірі 22166,67 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082202/19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 27709,00 грн, у тому числі 22167,00 грн за основним платежем, 5542,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 28/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 зазначеного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до підпункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.4. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Роден Інвест" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04 серпня 2014 року між ТОВ "В.І.М." та ТОВ "Роден Інвест" укладено договір поставки №04/08-1 /а.с. 74-75/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) у зумовлені терміни Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість - скло рідке натрієве - "Товар", кількість та ціна якого визначаються у Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Загальна вартість Договору складає суму всіх підписаних видаткових накладних до цього Договору /пункт 2.2. умов Договору/.

Відповідно до пункту 3.2. умов Договору якість Товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати вимогам, встановленим щодо даного Товару та відповідати сертифікату якості на партію Товару.

Пунктом 4.1. умов Договору передбачено, що продукція повинна бути повністю поставлена Покупцю протягом п'яти робочих днів з моменту отримання грошових коштів у розмірі 10%.

Транспортування Товару Покупцеві здійснюється автомобільним транспортом Покупця /пункт 4.2. умов Договору/.

Згідно пункту 6.2. умов Договору прийом-передача Товару здійснюється відповідно до Специфікації за видатковою накладною на Товар та актів прийому-передачі.

04 серпня 2014 року Сторонами Договору було підписано Специфікацію №1, яка є невід'ємною частиною Договору поставки від 04 серпня 2014 року №04/08-1 /а.с. 162/.

Так, згідно з умовами Специфікації №1 Сторони Договору прийшли до згоди внести зміни до Договору від 04 серпня 2014 року №04/08-1, зокрема:

- пункт 2. Форма оплати визначається Сторонами за усною домовленістю та може бути здійснена у наступних формах: попередня оплата, оплата по факту прийому Товару, оплата Товару протягом 6- робочих днів;

- пункт 4. Постачальник не є виробником Товару, що виступає предметом Договору від 04 серпня 2014 року №04/08-1. Якість Товару відповідає ДСТУ 13079-81. Паспорт якості, що видається фактичним виробником надається Покупцю у вигляді копії з заводу виробника лише за вимогою Покупця.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, завірені належним чином копії податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару.

При дослідженні судом першої інстанції копій вказаних документів, встановлено, що вони оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Роден Інвест" (код за ЄДРПОУ 3924158), яке на момент їх видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується представником відповідача, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата за поставлений Товар проведена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками /а.с. 156-161/.

При цьому, на противагу доводам представника відповідача щодо несвоєчасної оплати Товару, встановлено, що позивачем дотримано строки оплати Товару, передбачені пунктом 2 умов Специфікації від 04 серпня 2014 року №1 до Договору від 04 серпня 2014 року №04/08-1.

Подальше використання придбаних позивачем товарів у своїй господарській діяльності (реалізація) підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні копіями договору поставки, податкових накладних, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних /а.с. 95, 107-129/.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ "В.І.М." у ТОВ "Роден Інвест", здійснювалося автоперевізником (експедитором) ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Форвард" на замовлення позивача, що підтверджується договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01 липня 2014 року №01/07-14, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 85-86/ та вищедослідженими товарно-транспортними накладними.

Доводи як на підставу для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість Кременчуцької ОДПІ про те, що у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про модель автомобіля, не зазначено адреси пунктів навантаження/розвантаження, вказані лише назви населених пунктів - є необгрунтованими, оскільки виходячи з положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому, недоліки у їх оформленні або взагалі відсутність ТТН не може свідчити про нереальність господарських операцій з купівлі-продажу ТМЦ.

Представник позивача зазначав у судовому засіданні суду першої інстанції, що перед укладення угоди з ТОВ "Роден Інвест" позивач перевіряв у базі даних ДПА відомості щодо державної реєстрації контрагентів та наявності свідоцтв платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Роден Інвест".

Щодо посилань відповідача, що у контрагента позивача ТОВ "Роден Інвест" відсутні власні трудові, виробничі, складські торгові приміщення, устаткування та транспортні засоби, трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, слід зазначити наступне.

По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, підприємство не обмежене у праві укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства контролюючим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Щодо посилань ревізорів-інспекторів у Акті перевірки на те, що підприємством на перевірку не були надані документи, що засвідчують якість придбаного товару у ТОВ "Роден Інвест" (сертифікат якості, паспорти якості тощо) слід зазначити, що документи, які засвідчують якість товару не є первинними документами, які підлягають обов'язковому зберіганню, тому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, слід зазначити, що судом першої інстанції досліджено сертифікати якості товару на кожну поставку /а.с. 163-166/.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо наявності розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів між сумами податкових зобов'язань та/або кредиту з ПДВ у деклараціях з ПДВ позивача та його контрагента у перевіряємий період /а.с. 60/, оскільки у Акті перевірки встановлено, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Податковий блок), між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість відхилень не встановлено /а.с. 18/.

Крім того, Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з обставинами підтвердження його контрагентами факту сплати цих же сум ПДВ до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару/послуги ПДВ не перераховується автоматично продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується у податкових зобов'язаннях останнього.

Отже, невідображення контрагентами всіх податкових зобов'язань та ухилення ними від сплати податкового зобов'язання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача та слугувати підставою для застосування до нього заходів фіскального впливу за порушення податкової дисципліни коли відсутні сумніви у товарності господарських операцій.

Чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, де зазначено, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі статті 17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, наведені докази порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Роден Інвест", які покладені в основу Акту Кременчуцької ОДПІ від 19 грудня 2014 року №2892/16-03-22-02-12/38560828, суперечать принципам податкового законодавства та судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Таким чином, фактичність постачання товарів ТОВ "Роден Інвест" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні у матеріалах справи.

Аналізуючи вищезазначене, колегія приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Роден Інвест".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082202/19. Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року по справі № 816/498/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2015р. по справі № 816/498/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2015 р.