Постанова

від 14.04.2015 по справі 815/6898/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6898/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Торубка М.А.

За участю сторін:

Представника позивача: Михайленко М.М.

Представника відповідача: Караханяна А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» (далі ТОВ «АІБ «Юго-Запад») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Малиновському районі м.Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014 року №0003752204 та №0003742204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АІБ «Юго-Запад» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Еверест-12» за березень-квітень 2014 року, ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за квітень 2014 року», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні податкового кредиту по господарським взаємовідносинам із зазначеними контрагентами за відповідні періоди відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 41-43), наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0003752204 та №0003742204 є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ТОВ «АІБ «Юго-Запад» зареєстровано 03.06.1994 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 20981885. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Малиновському районі м.Одеси.

В період з 17.10.2014 року по 23.10.2014 року на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №1505 від 15.10.2014 року та повідомлення від 15.10.2014 року №230 старшим державним ревізором-інспектором сектору планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Брунь Н.Л. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АІБ «Юго-Запад» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Еверест-12» за березень-квітень 2014 року, ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за квітень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по деклараціях з податку на додану вартість за березень-квітень 2014 року в сумі 68680,00 грн., у тому числі: завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що переноситься у наступні періоди в березні 2014 року на суму 19862,00 грн.; занижено податок на додану вартість в квітні 2014 року на суму 13205,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що переноситься у наступні періоди в квітні 2014 року на суму 35649,00 грн. (т.1 а.с. 11-20).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті ДПІ у Голосієвькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №601/3-26-50-22-03-38671241 від 07.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 21.09.2013 року по 27.06.2014 року» та в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №344/10-13-22-03/38275317 від 11.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еверест-12» по фінансово-господарським взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період березень, квітень, травень 2014 року» (т.1 а.с. 44-51, 52-60).

Не погодившись із висновками акту перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року ТОВ «АІБ «Юго-Запад» було подано до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких контролюючим органом надано відповідь №7585/10-15-52-22-04 від 24.11.2014 року. Заперечення позивача бюули залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін (т.1 а.с. 21-23).

На підставі висновків акту перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси винесено податкові повідомлення-рішення: №0003752204 від 27.11.2014 року про збільшення ТОВ «АІБ «Юго-Запад» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 13205,00 грн. - основний платіж та 6603,00 грн. - штрафні санкції; №0003742204 від 27.11.2014 року про зменшення ТОВ «АІБ «Юго-Запад» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 19826,00 грн. та за квітень 2014 року на суму 35649,00 грн. (т.1 а.с. 9, 10).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Еліт-Електро Плюс» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п.201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року податковим органом зазначено, що ТОВ «АІБ «Юго-Запад» неправомірно було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ у загальному розмірі 68680,00 грн. по господарським операціям з придбання у підприємств-контрагентів ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» товарів, у тому числі за: березень 2014 року - 19826,00 грн., квітень 2014 року - 48854,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «АІБ «Юго-Запад» (покупець) та ТОВ «Еверест-12» (постачальник) був укладений договір постачання №24/03/14 від 24.03.2014 року, за яким постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати покупцю у власність товар по цінах, в кількості та асортименті, вказаних в рахунках та накладних запасні частини для вантажного транспорту, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 114).

Крім того, між ТОВ «АІБ «Юго-Запад» (покупець) та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» (постачальник) був укладений договір постачання № 01/04 від 01.04.2014 року, за яким постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати покупцю у власність товар по цінах, в кількості та асортименті, вказаних в рахунках та накладних запасні частини для вантажного транспорту, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 88).

Факт отримання ТОВ «АІБ «Юго-Запад» у березні, квітні 2014 року товарів за зазначеними договорами (датчика реєстрації, модуля інтерфейсного, мережевого програмного забезпечення, пристрою водно-захисного, різноманітних плат та полікарбонатних корпусів) від підприємств-контрагентів ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», а також здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди; відповідними видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; рахунками-фактурами; витягами із журналу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; даними бухгалтерського обліку підприємства; платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 80-87, 89-99, 101-113, 115-134).

Відповідно до наданих представником позивача до суду товарно-транспортних накладних перевезення товару від постачальників ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» на виконання умов договорів поставки №24/03/14 від 24.03.2014 року та №01/04 від 01.04.2014 року здійснювалось транспортом постачальників (автомобілями Форд «Транзит» та Газель) на склад ТОВ «АІБ «Юго-Запад» за адресою: м.Одеса, вул.Палубна, буд. 9/3, який орендується позивачем у ТОВ «Пульсар-2» за договором оренди нежитлового приміщення №1/13 від 01.11.2013 року (а.с. 72-73). Товар приймався завідуючим складом ОСОБА_4 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з акту перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року, зазначені первинні документи були надані підприємством та досліджені органом доходів і зборів під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача у жовтні 2014 року. При цьому, будь-яких зауважень щодо зазначених первинних документів позивача податковим органом в акті перевірки зазначено не було.

Будучи допитаними у судовому засіданні в якості свідків працівники ТОВ «АІБ «Юго-Запад» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (головний бухгалтер) підтвердили факт отримання від постачальників - ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» товарів відповідно до наданих до суду первинних документів. В подальшому товар передавався на склад підприємства та відпускався зі складу для використання в межах власної господарської діяльності позивача, зокрема, вироблення сповіщувачів охоронних радіохвильових «Промінь-М») (т. 1 а.с. 178-187).

Представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог зазначила, що при укладанні договору із ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагентів та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації зазначених підприємств в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, наявності свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Крім того, представник ТОВ «АІБ «Юго-Запад» зазначила, що договори постачання контрагентами позивача фактично виконувалися, про що складались відповідні первинні документи та результати господарських операцій відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємствами - платниками податків, що були зареєстровані платниками ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, за яким їх можливо ідентифікувати.

Представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання отриманих ТОВ «АІБ «Юго-Запад» від постачальників ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» товарів в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності (а.с. 136-147).

Судом при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» зареєстровані та були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «АІБ «Юго-Запад» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи; вони перебувають на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ на підставі свідоцтв про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість У період здійснення спірних господарських правовідносин у березні-квітні 2014 року з позивачем, будь-яких записів щодо відсутності ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за юридичними адресами підприємств, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДР не вносилось (т. 1 а.с. 29-35). Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеними контрагентами, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагентів за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належними особами та відповідали вимогам податкового законодавства України. Торгівля, а також здійснення посередницької діяльності у цієї сфері, зазначено в якості видів діяльності ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за КВЕД.

Контрагентами позивача суму податкового кредиту, сплаченого приватним підприємством ТОВ «АІБ «Юго-Запад» в ціні придбаного товару, було відображено в якості податкових зобов'язань з ПДВ в податкових деклараціях ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» відповідних податкових періодів, у які в штаті зазначених підприємств працювало відповідно 4 та 6 осіб (т. 1 а.с. 205-257, т. 2 а.с. 1-11).

Представником відповідача під час судового розгляду справи зазначених обставин спростовано не було. Ним також не було наведено та судом не встановлено жодних фактичних обставин, що свідчили б про факт невиконання ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами, факту відсутності поставок товарів на адресу ТОВ «АІБ «Юго-Запад».

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність поставки товарів, отриманих ТОВ «АІБ «Юго-Запад» від ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» не перевірялась. Висновок ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами контролюючим органом був зроблений фактично на підставі висновків актів ДПІ у Голосієвькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №601/3-26-50-22-03-38671241 від 07.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 21.09.2013 року по 27.06.2014 року» та ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС №344/10-13-22-03/38275317 від 11.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еверест-12» по фінансово-господарським взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період березень, квітень, травень 2014 року», у яких зазначено про відсутність реального здійснення господарських операцій цими підприємствами через їх відсутність за місцезнаходженням, а тому (на думку працівників органів доходів і зборів) відсутність у підприємств технічного персоналу та виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, на думку суду, посилання відповідача лише на зазначену інформацію щодо ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», не є належним обґрунтуванням правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на надані до суду первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачу.

Крім того, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення зазначеними підприємствами господарських операцій для ТОВ «АІБ «Юго-Запад» за договорами постачання товару, а також відсутність у позивача, як покупця товару, права на податковий кредит з ПДВ та не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Що стосується певних зауважень, висловлених представником відповідача у судовому засіданні до окремих реквізитів наданих позивачем до суду товарно-транспортних накладних (не зазначення у них реєстраційних номерів автомобілів, якими здійснювалось транспортування товарів), вони в якості обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень судом не можуть бути прийняті, оскільки у взаємозв'язку з іншою сукупністю наданих до суду первинних документів на обґрунтування фактів поставок товарів позивачу, зазначені ТТН містять інформацію щодо обсягу та ціни товару, який транспортувався, пунктів навантаження та розвантаження товару, дати транспортування товару, а також необхідні реквізити щодо вантажовідправника та вантажоотримувача товару. Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про неможливість вважати зазначені первинні документи такими, що підтверджують господарські операції та надають право платникам податків на формування податкових вигод та зобов'язань за результатами їх виконання, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листах № 742/11/13-11 від 02.06.2011 та від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які звичайно супроводжують виконання операцій з постачання товару, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність їх виконання, а тому суд вважає, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не доведено нездійснення цих операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження їх реальності.

Таким чином, висновки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси в акті перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30.10.2014 року про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року на суму 68680,00 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Еверест-12» та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», внаслідок чого було завищено від'ємне значення ПДВ, що переноситься у наступні періоди в березні 2014 року на суму 19862,00 грн. та в квітні 2014 року на суму 35649,00 грн., заниження ПДВ в квітні 2014 року на суму 13205,00 грн., не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, та жодним чином не доводять факту порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

З цих підстав суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 27.11.2014 року №0003752204 та №0003742204, що винесені на підставі висновків цього акту перевірки відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014 року №0003752204 та №0003742204, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «АІБ «Юго-Запад» про визнання протиправними та скасування зазначених рішень суб'єкта владних повноважень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд вважає за необхідне розподілити відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.11.2014 року №0003752204 та №0003742204.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 14 квітня 2015 року.

Суддя Білостоцький О.В.

.