Ухвала

від 16.06.2015 по справі 815/6898/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6898/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство інформаційної безпеки "Юго-Запад" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство інформаційної безпеки "Юго-Запад" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003752204 та № 0003742204 від 27 листопада 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як проведені фінансові операції позивача з ТОВ «Еверест-12» та ТОВ « Компанія Горизонт Плюс» спрямовані виключно на отримання податкової вигоди, а надані ним докази жодним чином не спростовують висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки, та не доводять реальності проведених господарських операцій між ними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом, в період з 17 жовтня 2014 року по 23 жовтня 2014 року, на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси № 1505 від 15 жовтня 2014 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ "Еверест-12" за березень-квітень 2014 року, ТОВ "Компанія Горизонт Плюс" за квітень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом 30 жовтня 2014 року складено акт № 105/22-214/20981885/53, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по деклараціях з податку на додану вартість за березень-квітень 2014 року в сумі 68680,00 грн., у тому числі: завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що переноситься у наступні періоди: в березні 2014 року на суму 19862,00 грн.; занижено податок на додану вартість в квітні 2014 року на суму 13205,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що переноситься у наступні періоди в квітні 2014 року на суму 35649,00 грн.

Порушення ґрунтуються на інформації, що відображена в акті ДПІ у Голосієвькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 601/3-26-50-22-03-38671241 від 07 липня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Горизонт Плюс" з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 21 вересня 2013 року по 27 червня 2014 року" та в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №344/10-13-22-03/38275317 від 11 липня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Еверест-12" по фінансово-господарським взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, за період березень, квітень, травень 2014 року".

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки позивачем подано до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких контролюючим органом 24 листопада 2014 року надано відповідь №7585/10-15-52-22-04, згідно якої заперечення залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі висновків акту перевірки №105/22-214/20981885/53 від 30 жовтня 2014 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси винесено податкові повідомлення-рішення: №0003752204 від 27 листопада 2014 року про збільшення ТОВ "АІБ "Юго-Запад" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі: 13205,00 грн. - основний платіж, 6603,00 грн. - штрафні санкції; №0003742204 від 27 листопада 2014 року про зменшення ТОВ "АІБ "Юго-Запад" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року, на суму 19826,00 грн., за квітень 2014 року, на суму 35649,00 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентом носять реальний характер.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкового кредиту у позивача, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ "Еверест-12", у період за березень-квітень 2014 року, та ТОВ "Компанія Горизонт Плюс", у період за квітень 2014 року.

Так, між ТОВ "АІБ "Юго-Запад" (покупець) та ТОВ "Еверест-12" (постачальник) укладено договір постачання №24/03/14 від 24 березня 2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати покупцю у власність товар по цінах, в кількості та асортименті, вказаних в рахунках та накладних запасні частини для вантажного транспорту, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

Також, між ТОВ "АІБ "Юго-Запад" (покупець) та ТОВ "Компанія Горизонт Плюс" (постачальник) укладено договір постачання № 01/04 від 01 квітня 2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати покупцю у власність товар по цінах, в кількості та асортименті, вказаних в рахунках та накладних запасні частини для вантажного транспорту, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вищезазначених договорів судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем у березні, квітні 2014 року товарів (датчика реєстрації, модуля інтерфейсного, мережевого програмного забезпечення, пристрою водно-захисного, різноманітних плат та полікарбонатних корпусів) від підприємств-контрагентів ТОВ "Еверест-12" та ТОВ "Компанія Горизонт Плюс", а саме: податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди; відповідними видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; рахунками-фактурами; витягами із журналу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; даними бухгалтерського обліку підприємства; платіжними дорученнями.

З наданих товарно-транспортних накладних позивача вбачається, що перевезення товару від постачальників ТОВ "Еверест-12" та ТОВ "Компанія Горизонт Плюс" на виконання умов договорів поставки №24/03/14 від 24 березня 2014 року та №01/04 від 01 квітня 2014 року здійснювалось транспортом постачальників (автомобілями Форд "Транзит" та Газель) на склад ТОВ "АІБ "Юго-Запад" за адресою: м. Одеса, вул. Палубна, буд. 9/3, що орендується позивачем у ТОВ "Пульсар-2", згідно договору оренди нежитлового приміщення №1/13 від 01 листопада 2013 року. Товар приймався завідуючим складом Самотей С.Г. на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товарів та надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, надання послуг та їх оплата, яка узгоджується з метою діяльності товариства.

В даному випадку при проведенні перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства, або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлено певні порушення з боку контрагента.

Фактичною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит став акт ДПІ у Голосієвькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві № 601/3-26-50-22-03-38671241 від 07 липня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Горизонт Плюс" з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 21 вересня 2013 року по 27 червня 2014 року" та акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №344/10-13-22-03/38275317 від 11 липня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Еверест-12" по фінансово-господарським взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, за період березень, квітень, травень 2014 року".

Колегія вважає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем, що ґрунтуються на основі актів про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента, є безпідставним, так як фактично перевірки контрагента не проводились, а тому відсутні будь-які об'єктивні факти причинно-наслідкового зв'язку між порушенням контрагентів та позивачем.

Колегія вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку з ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання товарів та послуг за вищевказаними операціями від свого контрагента, то оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло