Постанова

від 14.04.2015 по справі 826/15302/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 квітня 2015 року 08:02 №826/15302/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддів Кобилянського К.М., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до третя особа про Державної виконавчої служби України Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Бетон" зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (надалі - позивач/ПАТ «Енергобанк») з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (надалі - відповідач/ДВС України), в якому просить суд:

1. Зобов'язати ДВС України вчинити дії по зняттю арешту на майно, а саме земельну ділянку (кадастровий номер 3222484800:03:008:0003) площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна 4-а, цільове призначення земельної ділянки - для виробничих потреб;

2. Витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/15302/14 від 13.11.2014 р. адміністративний позов було залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк» задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 р. адміністративну справу №826/15302/14 було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду, разом з тим залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Бетон» (надалі - третя особа/ТОВ «Гарант-Бетон»).

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, водночас через канцелярію суду подав клопотання про розгляд за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

В судове засідання третя особа не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи була належним чином повідомлена, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за її відсутності до суду не подавала, про причини неявки суду не повідомляла.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, а також, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №606) (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.17 Закону №606 визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Зокрема, згідно п.4 ч.2 ст.17 Закону №606 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

Так, п.1 ч.1 ст.19 Закону №606 визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Так, 29.12.2010 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бондарем В.М., розглянувши заяву ПАТ «Енергобанк» про відкриття виконавчого провадження №09/04-2840 від 13.12.2010 р., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №23526446 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2788 виданого 20.11.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 2,0593 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003, що належить на праві власності ТОВ «Гарант-Бетон» на користь АБ «Енергобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Енергобанк») та погашення наявної частини кредитної заборгованості у розмірі 10 382 400,39 грн. Також, додатково стягнути з ТОВ «Гарант-Бетон» на користь ПАТ «Енергобанк» суму у розмірі 5 600,00 грн. для відшкодування витрат по вчиненню виконавчого напису.

Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №23526446 від 29.12.2010 р. з метою забезпечення реального виконання напису нотаріуса №2788, на земельну ділянку, площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003, відповідачем було накладено арешт та оголошено заборону на її відчуження.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, з метою реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме земельної ділянки площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Пінським Ю.В. було призначено прилюдні торги, однак у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців прилюдні торги були визнані такими, що не відбулися, внаслідок чого стягувач ПАТ «Енергобанк», яке водночас є іпотекодержателем арештованого майна, виявило бажання залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно, придбавши його за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Так, протоколом №11-1164/1/13 від 16.09.2013 р. на підставі ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон №898) ПАТ «Енергобанк» було визнано покупцем предмета іпотеки (предмета торгів), а саме земельної ділянки площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003.

Враховуючи вищевикладене, 03.10.2013 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Пінським Ю.В. було складено Акт №210/1 про те, що прилюдні торги не відбулися та предмет іпотеки передано іпотекодержателю.

Крім того, 03.10.2013 р. відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №23526446, якою виконавчий напис нотаріуса №2788 виданий 20.11.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. було повернуто стягувачу ПАТ «Енергобанк».

Водночас, 19.12.2013 р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. на підставі Акта №210/1 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 03.10.2013 р. було видано Свідоцтво №5045, яким було посвідчено, що придбане на прилюдних торгах нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003 на праві власності належить ПАТ «Енергобанк».

Так, відповідно до пояснень позивача, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2014 р., ПАТ «Енергобанк» стало відомо про наявність не скасованого арешту накладеного відповідачем на нерухоме майно (земельну ділянку площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003) постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №23526446 від 29.12.2010 р.

Вважаючи бездіяльність відповідача, що полягає у незнятті, після реалізації предмету іпотеки, арешту з майна протиправною та такою , що порушує законні права та інтереси ПАТ «Енергобанк», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону №898 (в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, ч.1 ст.3 Закону №898 визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №898 предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Разом з тим, положеннями ч.1 ст.7 Закону №898 визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №898 у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В той же час, ч.1 ст.33 Закону №898 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону №898).

При цьому, ч.1 ст.41 Закону №898 визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Так, ч.1 ст.54 Закону №606 (в редакції чинній на момент реалізації майна) визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом (ч.5 ст.54 Закону №606).

Водночас, ч.8 ст.54 Закону №606 визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Положеннями ч.1 - ч.3 ст.62 Закону №606 визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч.8 ст.57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст.58 цього Закону.

В той же час, ч.5 ст.62 Закону №606 визначено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (ч.6 ст.62 Закону №606) .

Відповідно до ч.8 ст.62 Закону №606 у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

При цьому, в ч.9 ст.62 Закону №606 зафіксовано, що майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що відповідач наділений правом, в порядку примусового виконання виконавчих документів, з метою задоволення вимог стягувача - заставодержателя здійснювати звернення стягнення на заставне майно, що перебуває під арештом, зокрема шляхом реалізації такого майна на прилюдних торгах.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2008 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №808-46 від 13.08.2008 р. зі змінами та доповненнями, між АБ «Енергобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Енергобанк») та ТОВ «Гарант-Бетон» було укладено договір іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №8701 (надалі - Договір іпотеки №8701), відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:0003.

В той же час, 29.05.2009 р. між АБ «Енергобанк» та ТОВ «Гарант-Бетон» було укладено додатковий договір до Договору іпотеки №8701, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2378, яким було внесено зміни до п.1.5 Договору іпотеки №8701, зокрема було визначено, що предмет іпотеки за домовленістю сторін оцінено в 2 600 000,00 грн., при цьому інші умови іпотечного договору було залишено без змін.

Так, 20.11.2010 р. у зв'язку з невиконанням ТОВ «Гарант-Бетон» умов Кредитного договору №808-46 від 13.08.2008 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. було вчинено виконавчий напис №2788 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:0003, що належить на праві власності ТОВ «Гарант-Бетон» на користь ПАТ «Енергобанк», та погашення наявної частини кредитної заборгованості у розмірі 10 382 400,39 грн. Також, додатково стягнути із ТОВ «Гарант-Бетон» на користь ПАТ «Енергобанк» 5 600,00 грн. для відшкодування витрат по вчиненню виконавчого напису.

Враховуючи вищевикладене, 29.12.2010 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бондарем В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №23526446 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2788 виданого 20.11.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та встановлено 7-денний строк для добровільного виконання рішення приватного нотаріуса з моменту отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, п.4 постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №23526446 було накладено арешт на земельну ділянку площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003, що належить ТОВ «Гарант-Бетон» та оголошено заборону на її відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Закону №606 визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №23526446 наданих до матеріалів справи відповідачем, з метою реалізації арештованого майна, а саме земельної ділянки площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер: 3222484800:03:008:003, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Пінським Ю.В. було призначено прилюдні торги, однак як встановлено судом вище, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців прилюдні торги були визнані такими, що не відбулися.

Так, ч.1 ст.49 Закону №898 визначено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст.47 цього Закону.

Водночас, ч.5 ст.47 Закону №898 визначено, на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Таким чином, враховуючи, що прилюдні торги було визнано такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців, ПАТ «Енергобанк» було виявлено бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Так, протоколом №11-1164/1/13 від 16.09.2013 р., іпотекодержателя ПАТ «Енергобанк» було визнано покупцем предмета іпотеки (предмета торгів), а саме земельної ділянки площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер: 3222484800:03:008:003.

Водночас, 03.10.2013 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Пінським Ю.В. було складено Акт №210/1 про те, що прилюдні торги не відбулися та предмет іпотеки передано іпотекодержателю.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З врахуванням вищенаведеного, враховуючи, що майно боржника, зазначене у виконавчому документі, було передано стягувану в рахунок погашення боргу, 03.10.2013 р. відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №23526446, відповідно до якої виконавчий напис нотаріуса №2788 виданий 20.11.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. було повернуто ПАТ «Енергобанк».

Разом з тим, 19.12.2013 р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. було видано Свідоцтво №5045, яким було посвідчено, що придбане на прилюдних торгах нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003 на праві власності належить ПАТ «Енергобанк».

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд критично ставиться до бездіяльності відповідача, що полягає у не знятті арешту з майна (предмету іпотеки) після його реалізації, який було накладено постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №23526446, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону №606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч.1ст.54 Закону №606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

В п.4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. (надалі - Інструкція №512/5), яка була розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» зафіксовано, що реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до вимог ст.62 Закону.

Так, пп.4.5.1 п.4.5 Інструкції №512/5 визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Передача майна на реалізацію здійснюється на конкурсних засадах (пп.4.5.2 п.4.5 Інструкції №512/5).

При цьому, в пп.4.5.7 п.4.5 Інструкції №512/5 зафіксовано, що у разі накладення арешту державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження вказаної постанови.

Згідно пп.4.5.10 п.4.5 Інструкції №512/5 у разі якщо майно не було продано у зв'язку з відсутністю попиту, воно підлягає уцінці державним виконавцем відповідно до чинного законодавства, яка проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення строку реалізації майна на комісійних умовах. Про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт, у якому зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, вартість майна, за якою воно передавалося на реалізацію, вартість майна після уцінки. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна. Якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його уцінки, державний виконавець проводить повторну уцінку в порядку, визначеному пп.4.5.10 цього пункту (пп.4.5.11 п.4.5 Інструкції №512/5).

Відповідно до пп.4.5.12 п.4.5 Інструкції №512/5 якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його повторної уцінки, державний виконавець пропонує стягувачу (стягувачам) залишити це майно за собою. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної ст.44 Закону.

В той же час, пп.4.5.14 п.4.5 Інструкції №512/5 визначено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Таким чином, з вищезазначених норм чинного законодавства чітко вбачається, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються, чого як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, та що не заперечується самим відповідачем вчинено не було.

Так, положеннями ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

При цьому, відповідно до положень ч.1 ст.316 та ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В ч.1 та ч.2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами 1 та 2 ст.320 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В той же час, відповідно до положень ч.1 ст.60 Закону №606 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, на рахунок того, що нескасований арешт перешкоджає ПАТ «Енергобанк» реалізувати своє право на вільне використання та розпоряджання власним майном, а саме земельною ділянкою площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, оскільки арешт з майна (земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 4-а, кадастровий номер 3222484800:03:008:003) після його реалізації відповідачем знято не було, суд приходить до висновку про протиправність такої бездіяльності ДВС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при. дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України судовий збір відшкодовується позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 11, 69, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Державної виконавчої служби України - задовольнити.

2. Зобов'язати Державну виконавчу службу України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) вчинити дії щодо зняття арешту з майна, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 3222484800:03:008:0003) площею 2,0593 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна 4-а, цільове призначення земельної ділянки - для виробничих потреб.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» понесені судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 80 коп. із видатків Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.185 - ст.187 КАС України відповідно.

Головуючий суддя Б.В. Санін

Судді К.М. Кобилянський

Т.О. Скочок