Ухвала

від 14.04.2015 по справі 826/17853/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17853/14 Головуючий у 1-й інстанції:Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого судді Бужак H.П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Дельфін» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Дельфін» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 41326552209..

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Київ-Дельфін» (код ЄДРПОУ 36592320) з питань правильності обчислення ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Лабіринт» (код ЄДРПОУ 32747922) за період серпень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2013 року № 782/26-55-22-07/36592320, у якому встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ на суму 116538,28 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 112826552207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 116538,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням, позивачем до Головного управління Міндоходів у м. Києві подано скаргу від 09.01.2014 року вих. № 06, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 27.02.2014 року № 1911/10/26-15-10-06-15, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 112826552207 від 27.12.2013 року та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення - рішення форми В4, а скаргу - задоволено.

21.03.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки та рішення від 27.02.2014 року № 1911/10/26-15-10-06-15 прийнято податкове повідомлення-рішення № 41326552209, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 116538,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суд першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2013 року між ТОВ «Київ-Дельфін» (замовник) та ТОВ «Лабіринт» (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду на будівництво об'єкта № 23/04/13.

Згідно умов даного договору, генеральний підрядчик зобов'язується за дорученням замовника власними та залученими силами, власними механізмами, матеріалами і матеріалами та обладнанням замовника, виконати на власний ризик будівельні, монтажні та інші роботи по будівництву об'єкта - Центра дельфінотерапії, реабілітації та відпочинку в м. Алушта АРК по вул. Горького, а замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти від генерального підрядчика закінчені роботи та оплатити їх вартість на умовах викладених в даному договорі.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткову угоду; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи щодо ТОВ «Лабіринт»; довідку з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Лабіринт»; ліцензію ТОВ «Лабіринт»; свідоцтво платника ПДВ щодо ТОВ «Лабіринт»; загальний журнал робіт; банківські виписки; акт звірки розрахунків; довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форми КБ-3); акти прийому виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В); відомості використаних ресурсів витрат замовника (витрати - по факту); підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту); договір суборенди земельної ділянки; акт приймання-передачі земельної ділянки; рішення Алуштинської міської ради АРК; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; договір про розробку проектної документації і виконання авторського нагляду; схему генерального плану; договір на виконання експертизи проекта будівництва; експертний звіт; дозвіл на виконання будівельних робіт; заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачі сертифіката; акт готовності об'єкта до експлуатації; сертифікат закінченого будівництва, договір пайової участі замовника будівництва в створенні інфраструктури міста Алушти; свідоцтво про право власності на нерухоме майно; витяг з Державного реєстру речових прав.

ТОВ «Київ-Дельфін» на підставі податкової накладної від 28.08.2013 № 5, виданої ТОВ «Лабіринт» сформувало податковий кредит.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Здійснення господарської операції підтверджено наданими ТОВ «Київ-Дельфін» первинними документами, зокрема: договором, додатковою угодою, загальним журналом робіт, банківськими виписками, актами звірки розрахунків, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форми КБ-3), актами прийому виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В), відомості використаних ресурсів витрат замовника (витрати - по факту), підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту), схемою генерального плану, експертним звітом та іншими.

Крім того, на момент виконання господарських операцій та на час укладання договору контрагент ТОВ «Лабіринт» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстрований у встановленому порядку платниками податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач вірно сформував витрати на придбання товарів та робіт від контрагентів та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно виписаних та оформлених податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л. О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.