Постанова

від 14.04.2015 по справі 925/1300/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 925/1300/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:Онішко В.В. - директор; від відповідача:не з'явився; від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:не з'явився; від третьої особи 3:не з'явився; від прокуратури:Романов Р.О., посв. №014714 від 21.01.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДепартаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у справі господарського суду№925/1300/14 Черкаської області за позовомПриватного підприємства "Діагностика-центр" до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради треті особи 1.Державна фінансова інспекція в Черкаській області; 2.Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області; 3.Управління Державної казначейської служби України у м. Черкаси за участюПрокурора міста Черкаси простягнення 549 979,68грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Діагностика-центр", звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної фінансової інспекції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Черкаси про стягнення 549979,68грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.09.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у справі №925/1300/14, стягнуто з відповідача на користь позивача 549 979,68грн. боргу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2015р. задоволено клопотання Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 14.04.2015р. з'явився прокурор та представник позивача. Відповідач та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.12.2013р. між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (генеральний замовник), Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (замовник), Комунальним підприємством "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (балансоутримувач) та Приватним підприємством "Діагностика-центр" (постачальник) укладені рамкові угоди про надання послуг №206, №207 та №208, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався надати, а замовник прийняти та оплатити постачальнику послуги щодо технічного випробування й аналізування (експертне обстеження (технічне діагностування) ліфтів), граничний строк експлуатації яких закінчується у 2014 році, за видами послуг і в обсягах, які зазначені у специфікації (додаток №1), а також за переліком ліфтів, що підлягають експертному обстеженню, зазначені у додатку №2 до угод.

Ціна рамкової угоди про надання послуг №206 складала 110 883грн., рамкової угоди про надання послуг №207 - 201 807,06грн., рамкової угоди про надання послуг №208 - 268 336,86грн. з урахування ПДВ.

Пунктами 4.1 договорів визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі підписаних замовником, балансоутримувачем і постачальником актів наданих послуг, а також відповідного експертного висновку на умовах відстрочки платежу до 30 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками замовника, балансоутримувача і постачальника актів наданих послуг.

Відповідно до п. 5.3 договорів, за результатами наданих послуг, постачальник складає, підписує сам і надає до підписання балансоутримувачу та замовнику 4 примірники актів наданих послуг із зазначенням дати передачі. Останній, протягом 4 робочих днів перевіряє цей акт і, у разі відсутності зауважень, підписує і повертає 1 примірник акту постачальнику, або надає аргументовану відмову у підписі.

На виконання умов договорів, позивач здійснив роботи з експертного обстеження (технічного діагностування) ліфтів, які визначені в додатку №2 до рамкових угод на загальну суму 581 026,92грн., що підтверджується актами приймання-надання послуг, які підписані сторонами без зауважень та заперечень та скріплені печатками.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що виконані за договорами роботи були оплачені відповідачем частково в серпні 2014р. у розмірі 31 047,24грн., з яких 6 652,98грн. - за договором №206, 13 305,96грн. - за договором №207 та 11 088,30грн. - за договором №208.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з урахуванням невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати наданих послуг, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача стосовно того, що заборгованість не сплачена у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування, не приймається до уваги судом касаційної інстанції та правомірно були відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012р. у справі №11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. (заява №70297/01).

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у справі №925/1300/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у справі №925/1300/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач