Рішення

від 09.04.2015 по справі 903/154/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №903/154/13-г

За позовом приватної фірми "Юкон - плюс"

до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі Відділення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцьке регіональне управління

про стягнення 923 713,34 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Василюк І.М.(ліквідатор)

Від відповідача: Кренець О.С.(дов. від 05.03.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14.02.2013 року порушено провадження у справі №903/154/13-г за позовом Приватної фірми "Юкон-Плюс" (далі - позивача) до ПАТ "Комерційний банк "Надра" в особі філії - Луцького регіонального управління ПАТ "Комерційний банк "Надра" (далі - відповідача) про стягнення 923 713, 34 грн. грошових коштів, що становлять заборгованість позивача перед відповідачем за договором про надання овердрафту №05/2008/980-0/2 від 21.08.2008 року, яку було безпідставно списано відповідачем з банківського рахунку позивача в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі про банкрутство підприємства-позивача.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.03.2013 позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 923 713, 34 грн. грошових коштів, як безпідставно списаних з банківського рахунку позивача, та 18 474, 28 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2013 року у даній справі скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові, стягнено з позивача на користь відповідача 9 237, 14 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами у справі факту списання відповідачем з банківського рахунку позивача спірних грошових коштів на суму 923 713,34 грн. безпосередньо на погашення заборгованості за договором овердрафту №05/2008/980-0/2 від 21.08.2008 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 касаційну скаргу Приватної фірми "Юкон-Плюс" в особі ліквідатора Василюка Ігора Миколайовича задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року та рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2013 року у справі №903/154/13-г скасовано, справу №903/154/13-г передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.05.2014 справу №903/154/13-г передано підсудністю до господарського суду міста Києва.

03.06.2014 справа №903/154/13-г надійшла до господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №904/2095/14 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 суддею Лиськовим М.О. справу №903/154/13-г прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 18.06.2014.

В судове засідання, призначене на 18.06.2014, представники сторін не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

18.06.2014 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив його.

18.06.2014 ухвалою суду відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 02.07.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці, розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу було передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду, який призначив розгляд справи на 04.08.2014.

04.08.2014 розгляд справи не відбувся, оскільки справа була скерована до Рівенського апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Вищого господарського суду України.

05.11.2014 матеріали справи №903/154/13-г повернулися до господарського суду м. Києва та були передані для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 17.11.2014 призначив її до розгляду на 25.11.2014.

25.11.2014 розгляд справи не відбувся у зв'язку зі скеруванням матеріалів справи № 903/154/13-г до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 по справі № 903/154/13-г касаційну скаргу приватної фірми "Юкон - плюс" в особі ліквідатора Василюка Ігора Миколайовича залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 та ухвалу господарського суду Волинської області від 27.05.2014 у справі № 903/154/13-г залишено без змін.

24.02.2015 матеріали справи № 903/154/13-г повернулися до господарського суду м. Києва та були передані для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 27.02.2015 призначив її до розгляду на 12.03.2015.

У судове засідання 12.03.2015 представники сторін не прибули.

Розгляд справи відкладено на 26.03.2015.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 26.03.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладено на 09.04.2015.

В судове засідання 09.04.2015 представники сторін прибули, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що у відповідача введена тимчасова адміністрація, а тому задоволення позову є неможливим.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14.11.2008 порушено провадження у справі №7/172-Б про банкрутство ПФ «Юкон-Плюс»(далі позивач) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.

Листом №159 від 17.11.2008 розпорядник майна Василюк І.М. повідомив публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі Відділення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцьке регіональне управління (далі відповідач) про порушення провадження у справі про банкрутство ПФ «Юкон-Плюс» та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також про вжиття судом заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони відчуження майна боржника, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна.

Відповідачем в межах справи про банкрутство було заявлено до ПФ «Юкон-Плюс» грошові вимоги в розмірі 1 037 889,67 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.07.2009 було припинено

провадження у справі в частині розгляду грошових вимог відповідача у зв'язку з погашенням заборгованості та врегулюванням спору між сторонами.

В подальшому, постановою господарського суду від 22.07.2010 визнано банкрутом ПФ «Юкон-Плюс», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.

В межах здійснення заходів ліквідаційної процедури ліквідатором було встановлено факт списання відповідачем грошових коштів з банківського рахунку позивача.

Так, ліквідатором банкрута 10.01.2013 було подано заяву до Відділення ПАТ «КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про надання відомостей про рух грошових коштів ПФ «Юкон-Плюс». Банком було надано відповідь про рух коштів згідно договору овердрафту №05/2008/980-0/2 від 21.08.2008, за №02-02-30 від 21.01.2013.

Як видно з банківських виписок, на момент порушення провадження у справі про банкрутство позивача, на його рахунку у відділенні публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцьке регіональне управління знаходились кошти у розмірі 1 037 889,67 грн.

Також згідно банківських виписок вбачається, що 24.03.2009 поручителем боржника - Семенюком В.І. на підставі договору поруки від 21.08.2008 було здійснено часткове погашення заборгованості згідно договору про надання овердрафту в сумі 114 176,33 грн.

В іншій частині заборгованість по договору овердрафту в розмірі 923 713,34 грн.(1 037 889,67 грн. - 114176,33 грн.) погашена шляхом списання відповідачем як банківською установою грошових коштів.

Вказане списання, на думку позивача, з огляду на процедуру банкрутства ПФ «Юкон-Плюс», здійснене в порушення вимог Закону про банкрутство, зокрема введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними у ній доказами заборгованість ПФ «Юкон Плюс» перед ПАТ «КБ «Надра» являлася поточною, а отже мораторій на вимоги щодо її погашення не розповсюджувався.

Так, 21.08.2008 між ПАТ «КБ «Надра» (до 04.02.2011 іменувалося відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра») та приватною фірмою «Юкон-Плюс» укладено договір про надання овердрафту №05/2008/980-0/2 (надалі - Договір овердрафту).

Відповідно до п.3.4.2 Договору овердрафту повністю погасити заборгованість за овердрафтом, тобто виконати свої грошові зобов'язання, ПФ «Юкон Плюс» повинен був до 20.02.2009, тобто після порушення справи про банкрутство ПФ «Юкон Плюс».

Факт звернення ПАТ «КБ «Надра» з заявою про грошові вимоги до позивача у справі про його банкрутство не свідчить, що зазначені вимоги стали конкурсними, оскільки термін їх виконання станом на дату порушення справи про банкрутство не настав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на дату порушення справи про банкрутство позивача)зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, за змістом вказаної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, термін виконання яких настає після введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 вказаного Закону також встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати лише грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до введення мораторію.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що термін виконання яких настає після введення мораторію (аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі 3-71гс12).

Відтак, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, а зобов'язання щодо погашення овердрафту, що виникло після порушення провадження у справі про банкрутство позивача, і є поточними вимогами, тому мораторій на них не поширюються.

Отже, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань з повернення овердрафту настав у позивача після 14.11.2008, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

На вказаному наголосив і Вищий господарський суд України при розгляді даної справи у постанові від 18.03.2013.

При цьому, відповідно до ст.111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, зважаючи, що заборгованість ПФ «Юкон Плюс» перед Банком не являється конкурсною, збоку останнього відсутні порушення мораторію у справі про банкрутство позивача.

Погашення заборгованості позивача, здійснювалося в рамках укладеного між сторонами Договору овердрафту, в установлені договором строки, без порушення мораторію, а відповідно підстави для застосування до правовідносин сторін ст.1212 ЦК України, яка регулює позадоговірні (деліктні) правовідносини, взагалі відсутні, що виключає підстави для задоволення позову.

Крім цього, позивач в якості підстави позову вказує незаконне списання відповідачем коштів з рахунку позивача. Однак, як підтверджується матеріалами справи дане твердження не відповідає дійсності.

Списання - це операція внаслідок якої кошти вибувають з рахунку клієнта. В той же час, як свідчать банківські виписки, наявні в матеріалах справи, кошти у вказаній позивачем сумі з рахунку останнього відповідачем не списувалися.

Позивачем не надано жодного Доказу наявності на його рахунку станом на дату введення мораторію коштів в сумі 1 037 889,67 грн., які б дійсно належали йому на праві власності, та могли, як стверджує останній, бути списані відповідачем.

Як було додатково встановлено при підготовці до судового розгляду та не враховано при попередньому розгляді справи, сума 1 037 889,67 грн. станом на 14.11.2008 обліковувалася на рахунку позивача як поточна заборгованість останнього за договором овердрафту, а не як сума належних йому коштів. Зазначене підтверджується і розрахунком доданим до заяви ПАТ «КБ «Надра» з вимогами до боржника.

При цьому, слід врахувати особливості такого договору, як договір овердрафту. В даному випадку кредитування рахунка позичальника кредитодавцем відбувається через здійснення поточних платежів за цим рахунком понад залишок коштів на ньому в межах встановленого ліміту. Особливістю кредитування за овердрафтом є те, що він надається банком клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Відповідно існує певний режим рахунку, який банк змінити не має права.

Погашення такої заборгованості здійснюється у строки встановлені договором за рахунок надходжень грошових коштів на рахунок клієнта. При цьому клієнт протягом дії договору має змогу без обмежень користуватися рахунком та наявними на ньому коштами, в тому числі в межах встановленого договором ліміту.

Частина овердрафту в сумі 114176,33 грн. була погашена поручителем позивача Семенюком В.І. відповідно до договору поруки від 21.08.2008, що знову-таки не являється доказом заволодіння коштами позивача.

Таким чином, факт списання коштів з рахунку позивача його власних коштів в будь-якому випадку відсутній та позивачем не доведений, відсутні і винні дії відповідача в частині порушення мораторію та безпідставного (як стверджує позивач) заволодіння грошовими коштами останнього, оскільки сума про яку вказує позивач, йому ніколи не належала. Зазначене свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови у позові.

Також суд зазначає, що навіть якщо би існували підстави для задоволення даного позову, то він би не підлягав задоволенню у зв'язку з тим, що на виконання постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 "Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ '"Надра" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну,

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками. Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Зазначений закон є спеціальним нормативним актом, який підлягає обов'язковому застосуванню у даних правовідносинах. Всі інші акти законодавства України можуть застосовуватись до правовідносин сторін лише в тій частині, що не суперечить вказаному Закону.

Відповідно до и. 8 ч, 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

При цьому, обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (пункт 1 частини (з вказаної статті).

Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таке ж визначення міститься у пункті 2.1 статті 2 Положення про виведення: неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2.

Відтак, на вимоги ТОВ «Юкон-Плюс» розповсюджується обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задоволення таких вимог здійснюється виключно у порядку, строки та у черговості, встановленій Законом: України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно заявлена позивачем вимога про повернення списаної банком: з його рахунку суми комісійної винагороди, не підлягає задоволенню станом на дату судового розгляду, оскільки вона порушує порядок встановлений для заявлення та задоволення вимог кредиторів, визначений ст.ст.45, 49 зазначеного Закону.

При ньому, відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом , а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків , зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків .

Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку .

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими по суті, а також не підлягають задоволенню в силу ч. 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову приватної фірми "Юкон - плюс" - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 16.04.2015